Ухвала суду № 62917527, 17.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

17.11.2016р. Справа № 905/3554/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго», м. Донецьк на дії органу виконання судових рішень щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2016 року у справі №905/3554/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дон Стандарт" м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціально-промислове будівництво "Енерго" м. Донецьк

про стягнення 154890,76 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача (позивача): не з'явився

від скаржника (відповідача): не з'явився

від Краматорського міського ВДВС: не з'явився

в с т а н о в и в:

29.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (далі - ТОВ «СПБ «Енерго») звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі ВДВС) щодо визнання незаконними і скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника та стягнення виконавчого збору.

Ухвалою господарського суду Донецької області (суддя Овсяннікова О.В.) від 29.08.2016року зазначена скарга залишена без розгляду та повернута скаржнику з підстав порушення строку звернення до суду та відсутності документів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року ухвалу господарського суду Донецької області від 29.08.2016 року у справі № 905/3554/15 скасовано, матеріали повернуті до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо їх прийняття.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду зазначена скарга 21.09.2016 року передана на розгляд судді Осадчій А.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2016року вказана скарга прийнята до розгляду та порушено провадження.

У змісті скарги ТОВ «СПБ «Енерго» вимоги обґрунтував тим, що на виконання рішення господарським судом Донецької області, яке набрало чинності, видано наказ №905/3554/15 від 15.03.2016року про стягнення з ТОВ «СПБ «Енерго» на користь ТОВ «Економ-Дон Стандарт» заборгованості в загальній сумі 149789,32 грн. Вказаний наказ стягувачем подана для примусового виконання до ВДВС, яким винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50714212, дата якої боржнику не відома у звязку з ненадходженням на його адресу копії цієї постанови. Державним виконавцем 31.05.2016року винесені постанови про накладення арешту на кошти ТОВ «СПБ «Енерго» в банківських установах на та у подальшому постанову про стягнення виконавчого збору. Постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти боржника в банківських установах на загальну суму 167840,99 грн., що перевищує суму стягнення за рішенням суду - 149789,32 грн. У звязку з цим невірно визначена сума виконавчого збору. ТОВ «СПБ «Енерго» зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1. Постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти, стягнення виконавчого бору в порушення вимог частин перших статей 6, 25, 31, 47 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу підприємства не надходили. Боржнику не надано право на добровільне виконання судового рішення, а також часу для здійснення заходів, необхідних для виконання постанови про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, місто Донецьк, де розташований офіс ТОВ «СПБ «Енерго», за адміністративно-територіальним устроєм України не входить до складу м. Краматорська, а тому у відповідності з положеннями статей 20 і 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі предявлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцезнаходженням постійно діючого органу юридичної особи або за непідвідомчістю виконання рішення державний виконавець зобовязаний відмовити у відкритті виконавчого провадження. Такі дії органу виконання судових рішень заявник вважає незаконними та просить скасувати винесені державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 по справі № 905/3554/15 наступні постанови: № 50714212 про відкриття виконавчого провадження; від 31.05.2016року про накладення арешту на кошти боржника на рахунках у банках: ПАТ «ПУМБ», ПАТ «ВТБ Банк», АТ «Укрексімбанк» і ПАТ «Альфа-банк» та про стягнення судового збору.

ТОВ «СПБ «Енерго» правомірність заявлених вимог у скарзі нормативно обґрунтовує порушенням субєктом оскарження приписів статей 6, 11, 19, 20, 25, 26, 28, 31, 47 Закону України «Про виконавче провадження».

У письмових поясненнях, які отримані судом 18.10.2016року та 08.11.2016року, ТОВ «СПБ «Енерго» вказує, що пересилання рекомендованих поштових відправлень не відноситься до виключної компетенції Національного оператора поштового звязку та здійснюється з супровідними листами, відповідно державний виконавець має можливість за рахунок коштів стягувача (у формі авансового внеску) залучати курєрські поштові служби для надсилання постанов на адресу боржника навіть у ті населені пункти, де УДППЗ «Укрпошта» не можуть забезпечити доставку кореспонденції. Незважаючи на проведення антитерористичної операції, у м.Донецьку функціонують курєрські служби, які надають послуги відправлення кореспонденції у/з м.Донецька, зокрема, ФЄМ експрес, GLOBALPOST, DIMEX тощо. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає відкладення провадження виконавчих дій у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, подальше провадження виконавчих дій при неодержанні сторонами документів виконавчого провадження взагалі не передбачено. Боржник зареєстрований у м.Донецьк, згідно наказу Міністерства юстиції України №247/7 ввід 25.11.2014року «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» встановлено необхідність переміщення вказаних установ та здійснення ними своїх повноважень за новим місцезнаходженням. Скаржник вважає, що, оскільки Ленінський районний відділ управління юстиції у Донецькій області, до території якого належить боржник, знаходиться та здійснює свої повноваження у м.Краматорськ, відтак, Краматорський міський відділ державної виконавчої служби, на підставі ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження.

На підтвердження зазначених у скарзі обставин суду надано належним чином засвідчені копії заяви про відкриття виконавчого провадження, постанов від 06.04.2016року, 30.05.2016року, 31.05.2016року, 06.05.2016року, 14.04.2016року, 11.08.2016року.

Частиною 2 пункту 9.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

За приписами ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Скаржник письмовими поясненнями від 08.11.2016року змінює вимоги скарги, а саме, крім наведених вище вимог, просить суд, визнати незаконними та скасувати постанови ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.05.2016року, 31.05.2016року, постанову про розшук майна боржника від 11.08.2016року.

Таким чином, виходячи з приписів ст.22 ГПК України, скористатись своїм правом на зміну предмету позову, у даному випадку, вимог скарги, скаржник має виключно до моменту початку розгляду скарги по суті, яке відбулось 06.10.2016року, що вбачається з протоколу судового засідання. Як наслідок, суд не приймає до уваги означені вимоги та розглядає вимоги первісно поданої скарги.

ВДВС направив на електронну адресу суду 16.11.2016року письмові пояснення, в яких повідомив суд, що 22.02.2016року створено виконавчу групу органів державної виконавчої служби Донецької області з метою виконання повноважень відділів ДВС, переміщених на підконтрольну українській владі територію, у тому числі для забезпечення діяльності Ленінського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецької області. Згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) припинено приймання поштових відправлень на/з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у тому числі м. Донецьк, таким чином ВДВС не мало можливості здійснити направлення на адресу боржника копії відповідних постанов.

ВДВС надано суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження №50714212.

У судове засідання 17.11.2016року уповноважені представники сторін у справі та ВДВС не зявились, про час та місце судового розгляду скарги повідомлені належним чином, зокрема, стягувач шляхом розміщення інформації про час і місце судових засідань розміщувалась на сторінці господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) у відповідності з рекомендаціями, що надані у п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" № 01-06/2052/14 від 01.12.2014року, яким передбачено особливості повідомлення сторін судового процесу, у разі знаходження підприємства на території проведення АТО. Матеріали справи містять роздруковані та оформлені належним чином сторінки з відповідними повідомленнями.

Відповідно до положень статті 811ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши пояснення скаржника та ВДВС, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, зважаючи на таке.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2016року по справі №905/3554/15 частково задоволено позовні вимоги ТОВ«Економ-Дон стандарт»: стягнуто на користь позивача з ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» (83054, м.Донецьк вул. Куйбишева, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 33454720) 64718,47 грн. заборгованості за основним боргом 2393,34 грн. трьох відсотків річних, 44167,39 грн. інфляційних нарахувань, 36296,48 грн. пені та 2213,64 грн. судового збору.

Судове рішення набрало чинності 15.03.2016року і на його виконання господарським судом Донецької області видано наказ № 905/3554/15 від 15.03.2016 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.05.2016 року виправлена описка у другому абзаці резолютивній частині рішення щодо зазначення коду ЄДРПОУ відповідача - 35456138.

04.04.2016 року стягувач звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 06.04.2016року відкрите виконавче провадження (ВП №50714212).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що сторонами виконавчого провадження виступають: стягувач - ТОВ «Еко-Дон Стандарт», боржник - ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго», які зареєстровані в м. Донецьку.

Старшим державним виконавцем Краматорського міського відділу ДВС Головного управління юстиції у звязку з невиконанням боржником виконавчих документів у наданий державним виконавцем термін, на підставі статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» 06.05.2016року винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку(ах): всіх розрахункових рахунках боржника та належать боржнику - ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго».

30.05.2016року старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві та належать боржнику - ТОВ Соціально-промислове будівництво «Енерго» у межах суми - 164840,99грн.

Постановами від 31.05.2016 року старшим державним виконавцем Гринько В.О. накладено арешт на кошти боржника, що належать боржнику - ТОВ Соціально-промислове будівництво «Енерго» та містяться на рахунках: АТ «Дельта Банк»; філії ПАТ «Кредитпромбанк»; ПАТ «ВТБ Банк»; філії АТ «Укрексімбанк».

Постановою від 30.06.2016року ВДВС виправлено помилку у процесуальному документі, постанові ВДВС від 31.05.2016року в частині суми, на яку накладено арешт, а саме змінено 167840,99грн. на 164840,99грн.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обовязковість рішень суду віднесена до основних засад судочинства. Виконання судових рішень у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно до практики Європейського суду з прав людини є невідємною частиною судового розгляду.

Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до частин першої і другої статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XІV) у редакції, чинній на час виконання судового наказу, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Виконавчі дії, як визначено частинами 1, 2 статті 20 цього Закону провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійного органу або майна.

Виконання рішення, яке зобовязує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

Боржник у господарській справі ТОВ «СПБ «Енерго» зареєстроване за юридичною адресою: 83054, м. Донецьк, Ленінський район, вулиця Куйбишева, будинок № 6.

Місто обласного значення - Донецьк входить до переліку населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, внаслідок проведення антитерористичної операції.

Відомості щодо перереєстрації зазначеної юридичної особи у встановленому порядку на території, підконтрольній органам державної влади України, відсутні. Тобто, боржником не здійснено дій щодо зміни місцезнаходження підприємства.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595 від 07.11.2014року, зважаючи на те, що на території окремих населених пунктів Донецької області територіальні органи та установи юстиції тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2014року № 247/7 Головне управління юстиції у Донецькій області переміщено до м. Краматорська.

Пунктом 2 наказу зобовязано в.о. начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 визначити перелік та забезпечити переміщення територіальних органів та установ юстиції Донецької області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Встановити, що функціональні обовязки територіальних органів та установ юстиції Донецької області здійснюються ними за новим місцезнаходженням (пункт 3 наказу).

Згідно даним офіційного сайту Головного управління юстиції у Донецькій області відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 22.02.2016 року у звязку з наявністю обставин, що ускладнюють виконання судових рішень, за якими боржники знаходяться на території, яка тимчасово не підконтрольна органам влади України, утворена виконавча група з органів державної виконавчої служби Донецької області у складі державних виконавців відділів ДВС територіальних управлінь юстиції Донецької області, підпорядкованих начальникам наступних відділів за місцем знаходження боржників або їх майна, що перебувають на тимчасово непідконтрольній території українській владі, зокрема: переміщений на підконтрольну українській владі територію відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку - відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції.

За таких обставин державним виконавцем правомірно прийнято до виконання виконавчий документ та не допущено порушення правил підвідомчості примусового виконання даного судового наказу державним виконавцем.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Приписами частин перших статей 6 і 11 Закону № 606-XІV встановлено, що державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами, встановленими частинами першою і другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: 3) судові накази.

Частиною першою статті 25 цього Закону унормовано, що державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до пятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові ( ч. 5 ст. 25 Закону).

Постанова про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У пункті другому постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2016року державний виконавець зазначив: «При невиконанні рішення в наведений для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій».

Копію постанови направити сторонам виконавчого провадження та органу або посадовій особі, яка видала документ (пункт 3 постанови).

У тексті зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження відсутній конкретний строк або кінцева дата добровільного виконання рішення суду боржником.

Разом з тим, допущена неповнота постанови про виконавче провадження, на думку суду, не має юридичного значення і не є підставою для скасування процесуального документу, оскільки строк добровільного виконання судового рішення визначений Законом.

Відтак, згідно норми закону відкриття державним виконавцем виконавчого провадження передує направленню постанови про відкриття виконавчого провадження його учасникам, тому неможливість надіслати боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження не є перешкодою для винесення постанови про його відкриття.

До того ж, виявлення обставин неможливості виконання судового наказу має здійснюватися виконавчою службою лише в рамках відкритого виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про виконавче провадження ВДВС прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і законних підстав для її скасування не вбачається.

За правилами статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобовязаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися каналами факсимільного звязку або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного звязку або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що виконання державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно зі статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі відповідно частини першої статті 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) та листа дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» № 7-14-197 від 06.05.2015року припинено приймання поштових відправлень на/з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у тому числі м. Донецьк.

Суду не представлена відповідна заява боржника про можливість вручення йому постанови про відкриття виконавчого провадження каналами факсимільного звязку або електронною поштою, а також доказів про обєктивну можливість у державного виконавця особисто вручити боржнику виконавчі документи.

Посилання представника боржника про можливість направлення копії постанови про відкриття провадження та накладення арешту на грошові кошти рекомендованою кореспонденцією через інших оператори поштового звязку, курєрську доставку тощо, суд не бере до уваги, оскільки суду не надано доказів про здійснення такими установами, організаціями дій по наданню поштових послуг населенню і юридичним особам з непідконтрольної частини Донецької області в установленому порядку, на підставі дозволу офіційних структур виконавчої влади України.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у посадової особи органу державної виконавчої служби на момент прийняття оскаржуваного процесуального рішення була відсутня обєктивна можливість виконання положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині направлення боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому цим Законом, та попередження про початок примусового виконання судового рішення у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення у встановлені державним виконавцем строки для його добровільного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що представник боржника при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження отримав копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» в банківських установах по справі №905/3554/15.

Суд звертає увагу, що після прийняття судового рішення та вже після отримання інформації про відкриття виконавчого провадження за ним боржник протягом тривалого часу не приймав будь-яких заходів щодо добровільного виконання зобовязання про виплату заборгованості.

Згідно з приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

За положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012року № 18-рп/2012 Конституційний Суд України вказав на те, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює. Зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права доступу до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина судового розгляду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року ц справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що жодний нормативно-правовий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законів в зоні проведення антитерористичної операції не містить заборони щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, що знаходиться в зоні проведення АТО. Такі обставини можуть утруднити виконання рішення суду, але не унеможливлюють його виконання.

Законодавцем запроваджено мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (стаття 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, повязаних з виконанням зобовязання та проведенням дій, направлених на виконання рішень судів, не встановлено.

Положення законів, на які посилається скаржник, не передбачають, що відсутність можливості направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження та знаходження боржника на території проведення АТО є обставинами, що виключають здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Між тим, захист інтересів боржників, які не скористалися своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом усього часу проведення антитерористичної операції з 14.04. 2014року та які не приймають жодних дій щодо виконання вищезазначеного судового рішення по справі, про яке їм відомо, не може мати прерогативне становище по відношенню до прав і законних інтересів добросовісного стягувача.

Фактичне місцезнаходження підприємства заявника на території в зоні проведення антитерористичної операції не виключає можливості знаходження його майна поза межами такої території та наявності відкритих рахунків в банківських установах.

За законом суд повинен врахувати справедливий баланс інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Закону України «Про виконавчепровадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

За положеннями пунктів 2, 4 статті 52 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Вимога щодо направлення відповідного запиту до органів ДПА України та накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, була виказана стягувачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Дон-Стандарт» у заяві про відкриття виконавчого провадження до органу виконавчої служби від 04.04.2016року.

Згідно з відповіддю Державної податкової служби України від 23.05.2016р. за №1017639359 на запит державного виконавця у боржника виявлено 18 відкритих рахунків в банках та інших фінансових установах.

Державним виконавцем постановами від 30 і 31 травня 2016 року накладено арешт на кошти у розмірі 164840,99 грн., що містяться на рахунках боржника, відкритих в зазначених установах, про що свідчать відповідні постанови (з урахуванням виправлення).

Копії вказаних виконавчих документів не були надіслані боржнику з аналогічних причин, що і постанова про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи встановлені обставини та приписи ЗУ Про виконавче провадження, суд вважає, що підставою для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника може бути порушення або неправильне застосування державним виконавцем норм законодавства. Неотримання вказаних постанов (або несвоєчасне отримання) не спростовує підстав винесення цих постанов, не впливає на їх дійсність та законність і має значення лише для відліку строку на їх оскарження, а тому відповідні посилання скаржника, як на підставу для скасування цих постанов є необґрунтованими. При цьому, суд зазначає, що, звернувшись до суду з даною скаргою, скаржник скористався своїм правом на оскарження зазначених постанов.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає обов"язку державного виконавця перед початком примусового виконання рішення пересвідчитися в отриманні боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та не містить заборону щодо вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень у разі неотримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (роз"яснення Міністерства юстиції України №2176/2171-0-61-16/20 від 25.01.2016року).

Суд вважає, що неотримання боржником зазначених документів виконавчого провадження не впливає на дійсність та законність їх прийняття, не спростовує підстави їх винесення при виконанні судового рішення.

Виходячи з основних загально-правових засад справедливості, законності, рівності субєктів, притаманних господарському праву, проаналізувавши встановлені конкретні обставини, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд вважає, що оскаржувані заявником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти боржника у банківських установах відповідають принципу верховенства права, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства України, тому законні підстави для їх скасування відсутні, тому скарга ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» в цій частині не підлягає задоволенню.

Постановою державного виконавця від 14.04.2016 року у звязку з невиконанням ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» вимоги про добровільне виконання рішення суду стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14978,93 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних предявлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3 ст. 28 Закону).

Виходячи з приписів наведеного нормативно-правового акту, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Отже, протиправна поведінка у звязку з невиконанням рішення суду виникає з моменту його невиконання боржником без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Представлені суду матеріали виконавчого провадження не містять доказів належного повідомлення ТОВ «Соціально-промислове будівництво «Енерго» у порядку, передбаченому положеннями статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого боржник не мав можливості самостійно виконати рішення суду.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про виконавче провадження, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість, встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010року Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання її недійсною.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобовязує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин суд визнає, що прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам закону та визнає її недійсною.

Крім того, оскільки судом визнається недійсною постанова Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14.04.2016 року про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» виконавчого збору в розмірі 14978,93 грн., підстави для накладення арешту на грошові кошти боржника в межах даної суми відсутні, як наслідок, суд зобовязує ВДВС зняти арешт з грошових коштів боржника в сумі 14978,93 грн.

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» на дії державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 1404.2016року ВП № 50714212 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» виконавчого збору в розмірі 14978,93 грн. визнати недійсною.

Зобовязати Краматорський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зняти арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» в сумі 14978,93 грн.

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціально-промислове будівництво «Енерго» на дії державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в іншій частині відмовити.

Суддя А.М. Осадча