Постанова № 62917091, 16.11.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 р. Справа №818/1377/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав у судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30 грудня 2015 року звернувся до Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації із заявою № 181, у якій просив вчинити дії та надати інформацію на два блоки запитань. Листом № 197-К/01-31 від 13.01.2016 р. Відділ інфраструктури надав відповідь, що містила інформацію не на всі поставлені запитання. Листом № 01-23/326 від 21.04.2016 р. відповідач надав ОСОБА_1 інформацію на інші питання заяви № 181 від 30.12.2016 р. Таким чином, відповідач необґрунтовано розглядав заяву ОСОБА_1 № 181 протягом чотирьох місяців, не ставлячи питання про продовження строку її розгляду. При цьому, незважаючи на дві надані відповіді, відповідач не надав повної інформації на запитання 2.3 заяви ОСОБА_1, а саме не повідомив про причини неспроможності Відділу інфраструктури контролювати порушення перевізниками умов договору з перевезень пасажирів та не назвав особу, винну в цьому, що призвело до масштабних і довготривалих порушень. Таким чином, відповідач проігнорував питання № 2.3 і несвоєчасно (через 113 днів) надав кінцеву відповідь на заяву ОСОБА_1 № 181, чим порушив та обмежив право позивача на своєчасне отримання повної інформації, тому просить визнати дії Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, які полягали у неналежному розгляді його звернення, протиправними та зобов'язати повторно розглянути питання № 2.3 заяви № 181 від 30.12.2015 р.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що за зверненням позивача від 30.12.2015 р. № 181 про надання інформації йому була надана відповідь на чотирнадцятий день після її отримання, що не порушує строки, встановлені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". Отже, твердження позивача щодо несвоєчасного надання йому відповіді не відповідає дійсності.

Крім того, позивач у позовній заяві не зазначає, що 21.02.2016 р. він звернувся з заявою № 56 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій висловив незадоволення наданням йому неповної та недостовірної відповіді на заяву № 181. При цьому жодних тверджень про несвоєчасність надання відповіді на заяву № 181 в заяві до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не висуває. Окрім того, в заяві № 56 позивач просить зобов'язати Відділ інфраструктури відповідно до вимог законодавства про інформацію повторно розглянути його заяву № 181 від 30.12.2015 р. та надати обґрунтовану відповідь на всі питання. Листом № 8.3/7-К260988, К260999/18-69 від 22.03.2016 р. представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в межах наданих повноважень просив Відділ інфраструктури повторно розглянути заяву № 181. На виконання саме цих вимог Відділом було повторно розглянута заява позивача № 181 та надана відповідь листом № 01-23/326 від 21.04.2016 р. Таким чином, факт надання відповіді листом № 01-23/326 від 21.04.2016 р. на заяву № 181 не є свідченням порушення терміну розгляду звернення, передбаченого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Що стосується вимоги позивача визнати протиправними дії Відділу з ненадання (неповного надання) інформації на питання 2.3 заяви № 181, в якому ОСОБА_1 просив повідомити про причини неспроможності Відділу інфраструктури контролювати порушення перевізниками умов договору з перевезень пасажирів та назвати особу, винну в цьому, що призвело до масштабних і довготривалих порушень, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Зазначений договір є публічним цивільно-правовим договором, відносини, що за ним виникають у сторін договору, є цивільно-правовими. Відділ інфраструктури в питаннях реалізації своєї управлінської компетенції та виконавчо-розпорядчих повноважень діє в межах адміністративно-правових відносин. Таким чином сформульоване запитання відповідача апріорі виключає можливість надання відповіді, яка б його задовольняла, що, у свою чергу, надає позивачу формальну та необґрунтовану можливість посилатися на неповноту надання (ненадання) Відділом відповіді на питання 2.3 заяви. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації із заявою № 181, у якій просив вчинити дії та надати інформацію на два блоки запитань (а.с.4).

Листом № 197-К/01-31 від 13.01.2016 р. Відділ інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації надав відповідь, що містила інформацію не на всі поставлені запитання (а.с.27).

Листом № 01-23/326 від 21.04.2016 р. відповідач надав ОСОБА_1 інформацію на інші питання заяви № 181 від 30.12.2016 р. (а.с.5).

Суд вважає, що розглядаючи звернення позивача, відповідачем не в повній мірі дотримані вимоги Закону України "Про звернення громадян".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15, 16 Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону).

З огляду на зазначені вимоги, суд вважає, що розглядаючи звернення позивача, відповідач в межах своїх повноважень зобов'язаний був провести перевірку викладених в ньому обставин.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що відповідь на звернення № 181 від 30.12.2015 р. надана не на всі поставлені питання, фактично звернення взагалі не розглянуте, відповіді не надано.

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг визначені у статті 19 Закону.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам тощо.

Таким чином, закон покладає обов'язок, у даному випадку на Відділ інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, об'єктивно і вчасно розглянути заяву, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду заяви.

Суд зазначає, що відповідач виконав такі обов'язки по розгляду заяви № 181 не в повному обсязі, вичерпної відповіді на поставлені у зверненні питання не надав.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З матеріалів справи вбачається, що на заяву ОСОБА_1 № 181 від 30.12.2015 р. відповідач надав кінцеву відповідь 21 квітня 2016 року, тобто у строк, що перевищує встановлений частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян".

Таким чином, відповідачем в порушення ч. 1 ст. 20 Закону не дотримано строку розгляду звернення ОСОБА_1

Відповідач зазначає, що листом № 01-23/326 від 21.04.2016 р. заявнику надана відповідь на виконання вказівки представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому висловлене незадоволення наданням йому неповної та недостовірної відповіді на заяву № 181. Відповідно, даний лист не можна вважати відповіддю на звернення заявника № 181 від 30.12.2015 р., надану з порушенням встановленого строку.

Однак суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на відсутність у тексті листа від 21.04.2016 р. № 01-23/326 "Про розгляд звернення" будь-якого посилання на надання такої відповіді на виконання вказівки представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, натомість зазначається про надання додаткової інформації на заяву № 181 від 30.12.2015 р.

Таким чином, доказів того, що питання, поставлене у п. 2.3 звернення ОСОБА_1, вирішене, матеріали справи не містять. Такий підхід розгляду звернень порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" в частині об'єктивності та своєчасної перевірки викладених фактів. Крім того, відповідачем не дотримано строку розгляду звернення, встановленого Законом України "Про звернення громадян".

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд вважає, що відповідачем не повно та не всебічно перевірене звернення позивача від 30.12.2015 р. Відтак дії відповідача, що полягали у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1, суд вважає протиправними, що є підставою для зобов'язання повторно розглянути це звернення, а саме пункт 2.3 заяви.

Відповідно до ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач брав участь у двох судових засіданнях, враховуючи, що він проживає в іншому населеному пункті (с. Будилка, Лебединського району), суд вважає, що підлягають стягненню на користь позивача добові витрати, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, а також компенсація за відрив від звичайних занять - всього в сумі 155,91 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації, що полягають у несвоєчасному та неповному наданні інформації на звернення ОСОБА_1 від 30.12.2015 року.

Зобов'язати відділ інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання № 2.3 зі звернення ОСОБА_1 від 30.12.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу інфраструктури Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39291701, пл. Незалежності, 2, м. Суми) на користь ОСОБА_1 155,91 грн. в рахунок повернення судових витрат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складено 21 листопада 2016 року.