Постанова № 62916771, 10.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 р. Справа № 805/1833/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання нечинними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

15 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» (далі - Товариство) звернулося до Донецького адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) у якому просили визнати нечинними рішення Орджонікідзевського відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 27 травня 2014 року №№ 0002341702, 0002351702, 0002361702, 0002371702, про застосування штрафних санкцій та пені; зобов'язати Інспекцію списати заборгованість Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48 660,42 гривні, зобов'язати Інспекцію внести до інтегрованої картки Товариства, видаливши з картки дані щодо наявності заборгованості Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48 660,42 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а тому, відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є звільненим від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції. Крім того, зауважує, що відповідно до вказаного Закону відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються. З урахуванням викладеного просили задовольнити позов.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що спірні рішення прийняті у відповідності до Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Крім того, відповідач зазначає, що Товариство не надавало до Інспекції сертифікату Торгово-промислової палати України. За таких обставин просили суд відмовити у задоволені адміністративного позову.

Представник позивача до судового засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду невідомо.

Відповідач до судового засідання також не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, не надав.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський графітовий комбінат» є юридичною особою, присвоєно код ЄДРПОУ 05394618, знаходиться за адресою 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Станіславського, будинок 9 та знаходиться на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Як вбачається з матеріалів справи 27 травня 2014 року Інспекцією прийняті рішення про застосування штрафу та нарахування пені:

№ 0002341702 у сумі 9 442,78 гривень, винесено за період з 22 по 28 жовтня 2013 року;

№ 0002351702 у сумі 20,43 гривень, винесено за період з 20 по 26 грудня 2013 року;

№ 0002361702 у сумі 6 700,38 гривень, винесено за період з 20 по 22 січня 2014 року;

№ 0002371702 у розмірі 10 115,35 гривень, винесено за період з 20 лютого по 12 березня 2014 року.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач у червні 2014 року звернувся до Головного управління Міндоходів у Донецькій області зі скаргою, у якій просили скасувати спірні рішення. Проте відповіді не отримав, хоча відповідь була направлена позивачу 09 липня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи. .

Сума заборгованості підтверджується актом від 06 листопада 2014 року № 1561-20.

Судом встановлено, що Товариством 11 листопада 2014 року до Інспекції подана заява про звільнення Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. При цьому виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь є територією проведення антитерористичної операції.

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Таким чином, законодавець визначив спосіб звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, що передбачені статтею 6 Закону № 2464, зокрема, подання платником єдиного внеску заяви, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

З аналізу приписів абзацу першого статті 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви.

Судом встановлено, що спірні рішення, прийняті податковим органом 27 травня 2014 року, включають суми штрафу та пені за невиконання або несвоєчасне виконання позивачем обов'язків, передбачених статтею 6 Закону № 2464 за період з вересня по грудень 2013 року та січень 2014 року.

Суд зазначає, що відповідно до Закону № 2464 відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску до платників єдиного внеску не застосовуються лише в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Не зважаючи на ті обставини, що спірні рішення прийняті у травні 2014 року, період за який позивачу нараховані відповідні суму штрафу та пені становить з вересня 2013 року по грудень 2014 років, тобто до набрання законної сили вище наведених норм, зокрема, статті 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464. Таким чином, підстави для звільнення Товариства від відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату сум ЕСВ відсутні.

Щодо зобов'язання Інспекції списати суму податкового боргу з ЕСВ у розмірі 48 660,42 гривень за 2014 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з п.101.4 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року N 577 «Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок). Відповідно до приписів підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІ Порядку під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується: Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується не лише з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви, а й з наявністю сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

З урахуванням того, що у Товариства відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, а звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску передбачено лише в період з 14 квітня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Щодо зобов'язання Інспекції внести до інтегрованої картки Товариства, видаливши з картки дані щодо наявності заборгованості Товариства з єдиного соціального внеску за 2014 рік у розмірі 48 660,42 гривні суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки вони є похідними від решти позовних вимог, які також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.