Ухвала суду № 62916437, 23.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6589/16 Головуючий 1 інст. Колодяжна І.М.

Справа № 641/2211/16-ц

Категорія : спадкові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.,

за участю секретаря Єрьоменко О.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за апеляційною скаргою представника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 вересня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що 25 липня 2015 року померла його мати ОСОБА_4, яка за заповітом від 18 лютого 2014 року заповідала все своє майно йому. Спадщину він прийняв шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори 03 листопада 2015 року. Предметом спадщини є ? частина квартири АДРЕСА_1. Вказану квартиру його батьки набули у спільну сумісну власність шляхом повної виплати за неї пайового внеску до Житлового кооперативу «Ехо». Батько ОСОБА_5, 17 березня 2011 року, ще до оформлення права власності на спадкову квартиру, склав заповіт за яким все своє майно в рівних частках заповів своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_6. ОСОБА_5 помер 31 грудня 2013 року. ОСОБА_2 спадщину прийняла, ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини на користь відповідачки. Позивач зазначає, що 15 лютого 2016 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_5.

Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_4, померлої 25 липня 2015 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 25 липня 2015 року.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що позовні вимоги є безпідставними, бо відповідачка не заперечує та не оспорює право власності позивача на частку квартири, тому предмет спору відсутній.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, розглянути справу у відсутність позивача, відповідачки та її представника, осільки вони належно та завчасно повідомлялися про час та місце розгляду справи у апеляційному суді, поважних причин неявки суду не надали.

Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України вищевказані обставини не перешкоджають розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності того, що позивач є єдиним спадкоємцем ? частини квартири №98 по Садовому проїзду, 3-А у місті Харкові за заповітом, після смерті ОСОБА_4, яка померла 25 липня 2015 року.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4, яка померла 25 липня 2015 року(а.с.11). Позивач є сином ОСОБА_5, який помер 31 грудня 2013 року, та ОСОБА_4, яка померла 25 липня 2015 року.

Згідно заповіту від 18 лютого 2014 року ОСОБА_4 все своє майно заповіла позивачу.

Відповідно до ст.. 1218 ЦК, ч. 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

03 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері.

Постановою нотаріуса від 15 лютого 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа, але свідоцтво про право на спадщину після його смерті не видано.

Матеріали справи свідчать, що 17 березня 2011 року ОСОБА_5, який помер 31 грудня 2013 року склав заповіт, за умовами якого він все належне йому майно заповів в рівних частках онукам: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 07 травня 2014 року відповідачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, а ОСОБА_6 відмовилася від належної їй частки у спадщині на користь відповідачки.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25 червня 2015 року за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину квартири №98 по Садовому проїзду, 3-А у місті Харкові, після смерті ОСОБА_5, померлого 31 грудня 2013 року.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням наведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, оскільки права позивача є порушеними саме через відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

З урахуванням ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачки суму судового збору, яка підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги у розмірі 1650 грн., з урахуванням того, що при відкритті провадження у справі було задоволено клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору до ухваленням рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 88, 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргупредставника відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги у розмірі 1650 грн. (одну тисячу шістсот пятдесят гривень).

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Кокоша

ОСОБА_7