Рішення № 62915584, 23.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2525/16-ц 22-ц/774/2069/К/16

Справа № 212/2525/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/2069/К/16 суддя Тимошенко Т.І.

Категорія № 27 (IV) Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: відповідача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2016 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до договору № б/н від 19 червня 2007 року, укладеного між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 31 січня 2016 року виникла заборгованість в розмірі - 67438 гривень 10 копійок яка складається з наступного: 12558,15 грн. - заборгованість за кредитом; 49530,52 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 3199,43 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку зазначену суму заборгованості, а також судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1378 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року позов задоволено в повному обсязі і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 червня 2007 року у розмірі - 67438 гривень 10 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 12558 гривень 15 копійок, заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі - 49530 гривень 52 копійки, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1900 гривень 00 копійок, штраф (фіксована частина) в розмірі - 250 гривень 00 копійок, штраф (процентна складова) в розмірі 3199 гривень 43 копійки, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» судові витрати за сплату судового збору в розмірі - 1378 гривень 00 копійок

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку відповідача, суд, зазначаючи в рішенні про стягнення заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, не звернув уваги, що, відповідно до картки, строк її дії вказано - до 2009 року.

Вважає, що судом не враховано його звернення з заявою про застосування строку позовної давності, який сплив у 2013 році, а позивач позов подав до суду у 2016 році.

Також, на думку апелянта, суд не звернув уваги, що сума боргу на момент невиплати складала 8000 грн., а позивач просить стягнути 67438 грн., що перевищує суму боргу у 8,5 раз. Відповідно кредитній картці, термін її дії сплив у 2009 році, карткою з 2009 року він користуватись не міг. Вважає, що суд мав право зменшити розмір збитків та неустойки.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк», з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2007 року між ЗАТ «КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач 19.06.2007 року отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8).

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 31 січня 2016 року виникла заборгованість в розмірі - 67438 гривень 10 копійок яка складається з наступного: 12558,15 грн. - заборгованість за кредитом; 49530,52 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 3199,43 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» та невиконанням відповідачем умов кредитного договору.

Колегія суддів не може повністю погодитись із даним висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Як вбачається з Кредитного договору, він складається із заяви № б/н, підписаної відповідачем ОСОБА_1, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Пам'ятки клієнта та тарифи банку (а.с. 8-14).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил користування платіжною карткою, строк дії картки вказується на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Згідно п. 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «місяць».

Позичальник зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених даним договором (п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг).

Відповідно до п. 5.4. Правил користування платіжною карткою, строк погашення процентів по кредиту здійснюється щомісячно за попередній місяць.

Пунктом 5.5. Правил користування платіжною карткою передбачено, що за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів у році.

За змістом пунктів 5.5.1., 5.5.2. Правил користування платіжною карткою, за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань відповідач сплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розмір яких встановлюється тарифами. Проценти за користування кредитом (у тому числі простроченим кредитом та овердрафтом), передбачені тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожен календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту коштів, з дня списання суми з карткового рахунку.

Так, за змістом кредитного договору, розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-249цс15, який, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для всіх судів України.

Частиною другою ст. 214 ЦПК України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_1, до апеляційної скарги додана копія кредитної картки, з якої вбачається, що строк дії картки встановлений до червня 2009 року (а.с. 64). Позивачем даний факт не спростований.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що з червня 2009 року у ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникло право звернутись до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак із зазначеним позовом Банк звернувся лише 27 квітня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не пропущений строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 12558,15 грн., комісією в розмірі 1900 грн. та штрафів відповідно до умов та правил надання банківських послуг в розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 3199,43 грн. (процентна складова).

Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за комісією та штрафів (фіксована частина та процентна складова) не підлягають задоволенню.

Однак, разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 у межах строку позовної давності.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з наданого позивачем розрахунку (а.с. 5-7) вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість по процентам за кредитом за період з 27 квітня 2013 року по 27 квітня 2016 року в розмірі 21704,67 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_1 його на користь заборгованості по процентам за кредитом за період з 27 квітня 2013 року по 27 квітня 2016 року в розмірі 21704,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 даної статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 440,96 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 вересня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 21704 грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 440,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

В.П. Зубакова