Ухвала суду № 62915500, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7599/16 Справа № 200/326/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Осіяна О.М.,

суддів Повєткіна В.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача на його користь в порядку регрессу суму виплаченого відшкодування у розмірі 50 000 грн. та 500 грн. судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07.11.2010 року о 01 год. 30 хв. в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.12.10 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП.

На виконання умов ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП не була застрахована. Натомість, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу №ВЕ/2102076.

Оскільки позивач є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, ПрАТ «СК «Провідна» не виконало страхове відшкодування, тому за рахунок коштів фонду захисту потерпілих позивач відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та майну, яке знаходилось в такому транспортному засобі.

17.11.2010 року ОСОБА_3 подав до позивача заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП.

Відповідно Звіту №05-ф/11/10 ТОВ «Експерт Центр Тандем» від 08.12.2010 року матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2 складає 132 898 грн. 71 коп.

Позивач виконав зобовязання та виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі ліміту своєї відповідальності, а саме 50 000 грн. Таким чином, загальний розмір збитків, що зазнав позивач, становить 50 000 грн. внаслідок виплаченого страхового відшкодування по ДТП. Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 виплачене страхове відшкодування внаслідок ДТП в розмірі 50 000 грн. та судовий збір в розмірі 500 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу 50 000 гривень, судовий збір 500 гривень, а всього 50 500 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог із застосуванням розстрочки виконання рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не врахування обставин у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд посилався на вимоги ст.993, ч. 1 ст. 1166, ч. 1, 2 ст.1187, ст.1191 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України «Про страхування».

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2010 року о 01 год. 30 хв. в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

На виконання умов Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП не була застрахована. Натомість, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу №ВЕ/2102076.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.12.10 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП.

Відповідно до ст.39.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. ПрАТ «СК «Провідна» не виконало страхове відшкодування, а тому, у відповідності до п.41.1 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих позивач відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та майну, яке знаходилось в такому транспортному засобі.

17.11.2010 року ОСОБА_3 подав до позивача заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП.

22.02.2011 року наказом МТСБУ №445 вирішено сплатити на рахунок ОСОБА_3 50 000 грн., що відповідає ліміту відповідальності позивача.

Відповідно платіжного доручення №655 від 22.02.2011 року, МТСБУ сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Відповідно Звіту №05-ф/11/10 ТОВ «Експерт Центр Тандем» від 08.12.2010 року матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2 складає 132 898 грн. 71 коп.

Таким чином, загальний розмір збитків, що зазнав позивач, становить 50 000 грн. внаслідок виплаченого страхового відшкодування по ДТП. Тому суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. на користь позивача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 500 грн.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для застосування розстрочки до стягнутої суми, оскільки відповідач немає постійного доходу, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину.

Відповідно до вимог ст.217 ЦПК України. суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.11.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода», н/з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

На виконання умов Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01.07.2004 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП не була застрахована. Натомість, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» згідно полісу №ВЕ/2102076.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.12.10 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні ДТП.

До вказаних правовідносин суд застосував положення п.1.7 ст.1, ст.39.1, 41.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначив, що 17.11.2010 року ОСОБА_3 подав до позивача заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП.

22.02.2011 року наказом МТСБУ №445 вирішено сплатити на рахунок ОСОБА_3 50 000 грн., що відповідає ліміту відповідальності позивача.

Відповідно платіжного доручення №655 від 22.02.2011 року, МТСБУ сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Відповідно Звіту №05-ф/11/10 ТОВ «Експерт Центр Тандем» від 08.12.2010 року матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2 складає 132 898 грн. 71 коп.

Таким чином, загальний розмір збитків, що зазнав позивач, становить 50 000 грн. внаслідок виплаченого страхового відшкодування по ДТП. Тому суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_2 50 000 грн. на користь позивача.

Обставини у справі судом першої інстанції зясовані у повному обсязі, а тому доводи скарги нічим не підтверджені, та відповідач не наводить ніяких нових обставин, які б не досліджував суд при розгляді справи, а також відповідач не надав належних та достовірних доказів, відповідно до вимог ст.57-60,64,66 ЦПК України, які б спростували висновки суду.

Відсутні підстави для застосування розстрочки до стягнутої суми, оскільки відповідач не надав достовірних доказів того, що він немає постійного доходу, не працює, та не зазначав про інші суттєві обставини, які б свідчили про необхідність захисту його інтересів при виконанні рішення суду.

Та обставина, що відповідач має на утриманні неповнолітню дитину не є достатньою підставою доля розстрочення стягнутої грошової суми.

Крім того, в наступному боржник не позбавлений можливості повторного звернення до суду із питань виконання рішення суду в порядку ст.373 ЦПК України, за наявності обґрунтованих підстав.

Інші доводи у апеляційній скарзі відсутні, щодо підстав стягнення грошової суми та її розміру відповідач у апеляційній скарзі нічого не зазначав, а тому апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: