Ухвала суду № 62915428, 21.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6865/16 Справа № 202/8679/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Дніпро

21 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Деркач Н.М., Красвітна Т.П.

при секретарі: Гулієву М.І.о.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення коштів. Також, позивач надав клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно.

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, просить скасувати ухвалу і постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України - суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України заходи забезпечення позову.

В силу ч.3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 - єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб які беруть участь у справі.

Позивачем в заяві не наведено підстав за якими потрібно забезпечити позов, та не зазначено чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду.

Не зазначено обгрунтувань стосовно обрання забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будинки АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_1; 1/3 частини нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_3,- заборони будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб, а також на реєстрацію виникнення, переходу, припинення речових прав на ці об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.4 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову постановлюється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (п.7).

Однак суд першої інстанції вказані вимоги Закону не виконав, не встановив кому належать вказані приміщення, не обґрунтував підстави застосування вибраного виду забезпечення позову, не зазначив докази і мотиви з яких дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Апеляційний суд у відповідності до вимог ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, вона підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення заяви щодо забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, бо не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий: В.О. Тамакулова

Н.М. Деркач

Т.П. Красвітна