Ухвала суду № 62913989, 22.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/3864/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, а саме: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3173-17 від 12 червня 2015 року; визнання протиправними дій щодо нарахування пені та штрафних санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року частково задоволено позовні вимоги, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 3173-17 від 12 червня 2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2015 році, а тому він має сплачувати такий податок.

При цьому, апелянтом зазначено, що транспортний податок хоча й є місцевим податком, проте він встановлений Верховною Радою України, а тому офіційне оприлюднення рішення про встановлення такого податку органами місцевого самоврядування жодним чином не впливає на строки та порядок його сплати.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2013 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки Infinity M37, 2013 року випуску, об'єм двигуна 3696 см3.

Тому, відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 102.1 ст. 102, пп. 267.6.2, пп. 267.6.3, пп. 267.6.5, пп. 267.6.7 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України (далі ПК України) ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3173-17 від 12 червня 2015 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по транспортному податку за 2015 рік, у сумі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись з отриманим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що справляння транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в м. Одесі не відповідає положенням Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 4.4. ст. 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

При цьому, згідно пп. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 ПК України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Так, пп. 12.3.2. п. 12.3. ст. 12 ПК України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

В свою чергу, розділом ХІІ ПК України встановлено критерії сплати податку на майно, зокрема, транспортного податку, що запроваджений ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Вказаний закон набрав чинності з 01 січня 2015 року.

За змістом пп. 267.1.1. п. 267.1. ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1. п. 267.2. ст. 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.4., 267.5. ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Згідно з пп. 267.5.1. п. 267.5. ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 10.2. ст. 10 ПК України, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 12.5. ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

При цьому, положенням підпункту 12.3.5. п. 12.3. ст. 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати транспортного податку у 2015 році.

В даному випадку, позивач є власником легкового автомобіля, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до вищевказаних норм вбачається, що транспортний податок є обов'язковим місцевим податком, який встановлюється відповідним рішенням місцевої ради, що є нормативно-правовим актом з питань оподаткування.

В свою чергу, податковим законодавством встановлено, що вразі неприйняття місцевою радою рішення про встановлення відповідних місцевих податків, які є обов'язковими згідно норм ПК України, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок.

При цьому, на думку колегії, справляння транспортного податку виходячи з норм ПК України із застосуванням мінімальних ставок можливе лише у випадку неприйняття відповідного рішення місцевої ради.

Тому, визначальною умовою для правильного вирішення спірних правовідносин є встановлення факту прийняття рішення органу місцевого самоврядування, за місцем реєстрації позивача, щодо встановлення транспортного податку на відповідній території.

Так, рішенням Одеської міської ради № 6257-VI від 21 січня 2015 року встановлено на території міста Одеса податок на майно, в частині транспортного податку, що оприлюднено в газеті «Одесский вестник» № 3 від 31 січня 2015 року.

В свою чергу, порядок застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку, у разі його прийняття та оприлюднення, врегульовано пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 ПК України.

Відповідно до вказаної норми, рішення про встановлення місцевих податків застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, у разі оприлюднення такого рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків.

Так, згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тому, колегія суддів, з урахуванням дати оприлюднення рішення Одеської міської ради про встановлення транспортного податку, вважає, що 2015 рік є плановим періодом, а 2016 рік - бюджетним періодом.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, нарахований позивачу транспортний податок не може визнаватися обов'язковим до сплати у 2015 році, адже Одеська міська рада не приймала та офіційно не оприлюднювала до 15 липня 2014 року відповідне рішення.

Вказаний висновок суду узгоджується з встановленим пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 ПК України податковим принципом стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Більш того, в поданій скарзі апелянтом наголошено про неможливість застосування положень пп. 12.3.5 п. 12.3. ст. 12 ПК України до спірних правовідносин, з чого колегія суддів робить висновок, що під час нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань податковий орган не керувався вказаними положеннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так як у 2015 році позивач не мав обов'язку сплачувати відповідний податок.

При цьому, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції зроблено висновок щодо відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог, в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо нарахування пені та штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При цьому, в межах поданої відповідачем апеляційної скарги не оскаржено вищевказаний висновок суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло