Постанова № 62913839, 22.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/14316/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірними дії та рішення ГУПФ України в Одеській області №845/3-11 від 15 липня 2016 року щодо відмови йому у проведенні перерахунку призначеної пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідок про суми грошового забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України від 21 червня 2016 року №248/3/8/838д та від 12 квітня 2016 року №1093; зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити розрахунок та призначення йому пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідок про суми грошового забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України від 21 червня 2016 року №248/3/8/838д та від 12 квітня 2016 року №1093, та провести відповідні виплати з 15 березня 2016 року; зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснювати виплату йому перерахованої на підставі довідок про суми грошового забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України від 21 червня 2016 року №248/3/8/838д та від 12 квітня 2016 року №1093 з 15 березня 2016 року без обмежень, встановлених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 р., та в подальшому здійснювати перерахунок пенсії з урахуванням всіх нарахованих та виплачених сум без обмеження максимального розміру.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУПФ України в Одеській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач є особою пенсійного віку, який проходив військову службу на різних посадах та був звільнений у запас відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я), про що свідчить витяг з наказу Міністерства оборони країни №202 від 04 березня 2016 року.

З 15 березня 2016 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та йому було призначено пенсію по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення пенсії за вислугу років у сумі 5 187, 95 грн. у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року.

Проте, при здійсненні розрахунку пенсії позивачу, відповідачем не було враховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення, фіксовану індексацію грошового забезпечення, винагороду за тривалість безперервної військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошову премію відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

У зв'язку з вищевказаним, ОСОБА_2 звернувся до ГУПФ України в Одеській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії із врахуванням вищевказаних виплат. Проте, рішенням відповідача №845/3-11 від 15 липня 2016 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.

Такі дії відповідача ОСОБА_2 вважає неправомірними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен розрахувати позивачу пенсію з 15 березня 2016 року з урахуванням довідок про суми грошового забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України від 21 червня 2016 року №248/3/8/838д та від 12 квітня 2016 року № 1093 з урахуванням всіх нарахованих та виплачених сум, та виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення».

В апеляційної скарзі вказується на те, що судом першої інстанції проігноровано вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911 від 24 грудня 2015 року, а також про те, що судом неправомірно зобов'язано відповідача в подальшому здійснювати перерахунок пенсії.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Статтями 1-1, 1-2, 2, 4, 9, 9-1, 10-1, 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХП визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, встановлення: гарантій пільг, компенсацій, правового захисту; виплати грошового забезпечення, що підлягає індексації до складу якого входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення; гарантованого права на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення; виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до пп. 1, 3 постанови КМУ від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення та упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів (щомісячних та одноразових) грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (додаток № 25 до постанови №1294).

Пунктами 5, 6 Постанови № 1294, пунктами 30.1-30.8 розділу XXX, пунктами 33.1-33.9 розділу ХХХШ, пунктами 32.1 - 33.8 розділу XXXVIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 визначені умови, розмір та порядок виплата військовослужбовцям грошової допомога для оздоровлення, винагороди за тривалість безперервної військової служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Зазначена допомога, винагорода є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 цієї ж статті Закону передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06 липня 1999 року (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20 березня 2002 року (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і Здоров ' я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із наведеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1), від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13), від 06 жовтня 2015 року (провадження №І27/11720/14-а).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ.

Зазначені допомоги, винагороди є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру в тому числі оплата праці (грошове забезпечення) для забезпечення встановленого законами та іншими нормативно-правовими актами України механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Наведені норми матеріального права дають підстави вважати, що грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та індексація відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Правову позицію з аналогічним висновком висловив Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-70а15.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідок про суми грошового забезпечення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси Міністерства оборони України від 21 червня 2016 року №248/3/8/838д та від 12 квітня 2016 року №1093, вбачається, що до складу заробітної плати позивача за період з 06 травня 2014 року по 14 березня 2016 року та з 15 січня по 05 травня 2014 року входять, в тому числі, додаткові види грошового забезпечення, в які включаються грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація грошового забезпечення, фіксована індексація грошового забезпечення, винагорода за тривалість безперервної військової служби, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошова премія відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми законодавства колегія суддів вважає, що при здійсненні розрахунку пенсії Пенсійний фонд неправомірно відмовив ОСОБА_2 у врахуванні грошової допомоги для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію грошового забезпечення, фіксовану індексацію грошового забезпечення, винагороду за тривалість безперервної військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошову премію відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про зобов'язання ГУПФ України в Одеській області в подальшому здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням всіх нарахованих та виплачених сум без обмеження максимального розміру, оскільки відповідно до принципів судочинства судовому захисту підлягає лише порушене право, а не те, що може бути порушеним, тобто, вирішувати спори на майбутнє суди не вправі.

Згідно ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції правильне по суті вирішення справ чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ГУПФ України в Одеській області необхідно задовольнити частково, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2016 року змінити шляхом видалення з четвертого абзацу резолютивної частини рішення речення: «та в подальшому здійснювати перерахунок пенсії з урахуванням всіх нарахованих та виплачених сум без обмеження максимального розміру».

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 201, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2016 року змінити, виключивши з 4 абзацу резолютивної частини даної постанови речення: «та в подальшому здійснювати перерахунок пенсії з урахуванням всіх нарахованих та виплачених сум без обмеження максимального розміру».

В іншій частині постанову Приморського районного суду м.Одеси від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М.Танасогло

Суддя: А.В.Бойко

Суддя: О.В.Яковлєв