Ухвала суду № 62913121, 16.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р.Справа № 591/3057/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.09.2016р. по справі № 591/3057/16-а

за позовом Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, ОСОБА_1

до Сумської міської ради, Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради

треті особи Голова комісії з ліквідації - Войтенко Володимир Володимирович , Сумський міський голова Лисенко Олександр Миколайович

про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

08 вересня 2016 року постановою Зарічного районного суду м. Суми адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач 1, ОСОБА_1.) та Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (позивач 2 Незалежна професійна спілка Департаменту) до Сумської міської ради (далі-відповідач 1, СМР), Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (відповідач 2, Департамент СМР) треті особи Голова комісії з ліквідації - Войтенко Володимир Володимирович, Сумський міський голова Лисенко Олександр Миколайович про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом №2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин з 07 травня 2016 року.

Стягнуто з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12755,52 грн.

Сумська міська рада, не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності" не містить норм регуляторного характеру, а тому його прийняття не потребує реалізації всіх передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедур. Звертає увагу суду на те, що чинними нормами ЦК України передбачено порядок припинення юридичної особи як шляхом реорганізації, так і шляхом ліквідації, але СМР, діючи в межах своєї компетенції, припинила Департамент саме шляхом його ліквідації, про що прямо зазначила в рішенні від 27.01.2016 року №254-МР. Вважає законним прийняття рішення про звільнення позивача під час дії Ухвали суду щодо зупинення Рішення СМР від 27.01.2016 року №254-МР, оскільки 04.05.2016 року СМР прийняла рішення №769-МР, яким внесла зміни та виклала в новій редакції положення Рішення №254-МР. Таким чином, звільнення працівників Департаменту відбулося відповідно до Рішення СМР №735-МР від 04.05.2016 року, яке і на даний час не скасовано і не змінено, а тому у ліквідаційної комісії були відсутні перешкоди для здійснення дій по вивільненню працівників Департаменту. Крім того, позивач не надала відповідної заяви про свою згоду на запропоновану їй посаду, а тому, на думку скаржника, у комісії з ліквідації були підстави для звільнення позивача.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Сумська міська рада надіслала на адрес суду клопотання про відкладення розгляду справи до моменту розгляду Вищим адміністративним судом України справи №587/769/16-а(К/800/19946/16).

Позивач 1 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому, крім того, заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось..

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.04.2004 року ОСОБА_1 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та розпочала свою трудову діяльність у виконавчих органах Сумської міської ради, що підтверджується відомостями, які містяться у трудовій книжці. Остання посада, яку вона займала перед звільненням, була посада головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, на яку її було переведено згідно Наказу Директора Департаменту ОСОБА_4 від 08.02.2014 року №1К «Про переведення працівників управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради» у зв'язку із змінами структури виконавчих органів Сумської міської ради.

27.01.2016 року Сумською міською радою прийнято рішення №254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності", відповідно до якого: вирішено припинити шляхом ліквідації департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (що мало статус юридичної особи), у зв'язку з чим утворено нові виконавчі органи Сумської міської ради, в тому числі: управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

04.05.2016 року Сумською міською радою прийнято рішення №735-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності", яким викладено в новій редакції рішення №254-МР від 27.01.2016 року.

06.05.2016 року на засіданні комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради прийнято рішення про звільнення працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, в тому числі ОСОБА_1, яке оформлено протоколом №2.

Не погодившись із правомірністю вищевказаних дії та рішень, позивачі звернулись до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів зазначає, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч.1 ст.195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом №2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, є таким, що прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлений законодавством України, а тому підлягає скасуванню, а порушені права позивача захисту, шляхом поновлення на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, а також відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

При цьому, міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час її апеляційного перегляду, що своє перше рішення, яке стосується ліквідації та реорганізації виконавчих органів, Сумська міська рада прийняла 27.01.2016 року за №254-МР, а в подальшому, оскільки більша частина положень цього рішення була зупинена ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року, то органом місцевого самоврядування прийнято рішення №735-МР від 04.05.2016 року, яким рішення №254-МР викладено в новій редакції.

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 29.04.2016 року у справі №587/769/16-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року, за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в інтересах своїх членів до Сумської міської ради, Сумського міського голови Лисенка О. М., третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської скасовані:

1) рішення Сумської міської ради від 27.01.2016 року № 254-МР "Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності" в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а саме:

- ч.1 рішення, щодо затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради згідно з додатком 1 до рішення та уведення її в дію з 05 травня 2016 року;

- п.п., п.п. 3.1.1, 3.1.2. п. 3.1. ч. 3 рішення;

- п.п. 3.2.1. п.3.2. ч. 3 рішення;

- ч. 4 рішення щодо утворення комісії з ліквідації виконавчих органів Сумської міської ради, зазначених у п.п. 3.2.1. п. 3.2. ч. 3 цього рішення у складі згідно з додатком 2 до даного рішення, здійснення комісією з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради організаційно - правових заходів щодо ліквідації даного департаменту;

- ч. 5 рішення;

- ч. 6 рішення що стосується проведення організаційно - правових заходів по переведенню, вивільненню працівників департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, внесення відповідних змін до положень, приведення штатної чисельності;

- ч. 7 рішення, щодо втратити чинності з 05 травня 2016 року рішення Сумської міської ради від 27 лютого 2013 року № 2176-МР "Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Сумської міської ради у новій редакції (зі змінами), що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради;

- ч.1 розділу "Виконавчі органи Сумської міської ради" додатку № 1 до рішення;

- ч.7 розділу "Виконавчі органи Сумської міської ради" додатку № 1 до рішення;

- Додаток № 2 "Склад комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради" до рішення.

2) рішення Сумської міської ради від 30.03.2016 року № 531-МР "Про затвердження Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради"(т. 1 а.с. 183-187).

Верховний суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 16 жовтня 2012 року (справа № 21-267а12) та від 27.05.2014 року (справа №21-108а14) роз'яснив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Як вбачається з Додатку №1 до рішення від 04.05.2016 року №735- МР (який повністю дублює Додаток №1 до рішення від 27.01.2016 року №254-МР), Сумською міською радою створене Управління архітектури та містобудування діє у складі: відділу бухгалтерського обліку та звітності; відділу генерального плану та архітектурного планування; відділу з питань дизайну міського середовища; відділу "Служби містобудівного кадастру"; загального відділу; а Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - з управління промисловості і підприємництва (відділ виробничої сфери та відділ підприємництва), управління майна (відділ обліку комунального майна, відділ орендних відносин, відділ приватизації комунального майна), управління земельних відносин (відділ земельних ресурсів, відділ договорів та контролю платежів, відділ врегулювання земельних відносин та спорів), відділ бухгалтерського обліку та звітності, відділ правового, кадрового забезпечення та загальних питань, сектор планування ресурсних платежів.

Таким чином, Сумська міська рада передала функції Департаменту містобудування та земельних відносин новоствореним виконавчим органам.

При цьому, як вбачається з рішень №254-МР та №735-МР, до новоутвореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було приєднано управління майна комунальної власності Сумської міської ради, створивши управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та департамент забезпечення ресурсних платежів (з правом юридичної особи), відповідачі вказали у рішеннях №254-МР та №735-МР про ліквідацію департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, не відмовившись від завдань і функцій, які виконував цей орган, та перевівши частину працівників (які знаходяться у декретних відпустках) на відповідні рівнозначні посади в новостворені управління та департамент, що підтверджується рішенням комісії з ліквідації від 06.05.2016 року, яке оформлене протоколом №2.

Отже, незважаючи на те, що у рішеннях Сумської міської ради від 27.01.2016 року №254-МР та від 04.05.2016 року №735-МР йдеться про ліквідацію Департаменту містобудування та земельних відносин, фактично у цьому випадку мала місце реорганізація.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.

Таким чином, при звільненні особи з публічної служби за загальними підставами, передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Порядок та підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначені ст. 40 КЗпП України.

Так, відповідно до положення вказаної статті Кодексу закріплено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 9) виключено; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з положеннями ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо).

У відповідності з роз'ясненнями, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.1994 року, № 18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судовим розглядом встановлено, що повідомлення позивача про зміну в організації виробництва і праці належним чином не здійснювалося, фактична наявність таких змін в організації виробництва і праці не доведена та не надано доказів на підтвердження неможливості збереження існуючих умов праці.

Так, 04.03.2016 року ОСОБА_1 було вручено пропозицію від міського голови Лисенко О.М. про вакантну посаду головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Проте, згідно з ст.49-2 КЗпП України як попередження про звільнення, так і пропозицію працівникові щодо іншої роботи повинен надавати власник підприємства або уповноважений ним орган.

В даному випадку, відповідно до п.8.1 рішення №735-МР (який є повністю тотожним п.6.1 рішення №254-МР) Сумському міському голові доручено лише провести організаційно-правові заходи щодо переведення, вивільнення працівників виконавчих органів Сумської міської ради згідно з чинним законодавством України, а у пункті 8.3 рішення №735-МР (або п.6.3 рішення №254-МР) зобов'язано міського голову м.Суми привести штатну чисельність виконавчих органів Сумської міської ради у відповідність до пункту 4 рішення №735-МР (а у рішенні №254-МР - відповідно до п.2 рішення). Такі зобов'язання міський голова виконав, про що свідчать надані суду відповідні розпорядження щодо затвердження граничної чисельності та штатів апарату виконавчих органів Сумської міської ради.

Натомість, жодним нормативно-правовим актом не було наділено міського голову Лисенко О.М. правом на звільнення чи переведення працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (який є самостійною юридичною особою), а також на прийняття на роботу до новоствореного виконавчого органу - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи).

Уповноваженою на те особою є голова ліквідаційної комісії Войтенко В. В., який і мав право попереджати про майбутнє вивільнення працівників, пропонувати посади у новоствореному виконавчому органі та приймати рішення щодо переведення або звільнення працівників департаменту, що ліквідується.

Однак, судовим розглядом встановлено, що головою ліквідаційної комісії Войтенком В.В. не забезпечено позивача пропозицією про вакантну посаду, ні при врученні позивачу попередження про звільнення, ні в подальшому.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропозиція позивачу про можливість обійняти посаду у новоствореному органі не ґрунтується на вимогах закону, оскільки запропонована не уповноваженою особою.

З листа начальника новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 05.05.2016 року, направленого на ім'я Голови комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Войтенка В.В., вбачається прохання звільнити працівників департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з займаних посад по переведенню (п.5 ст.36 КЗпП) для подальшої роботи в департаменті забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради. В списку таких осіб є і прізвище позивача 1.

Положеннями статті 47 КЗпП України передбачено, що у день звільнення працівнику видається наказ власника або уповноваженого ним органу про звільнення.

Підпунктом 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 року, саме до компетенції голови комісії з ліквідації віднесено питання звільнення працівників, а не до компетенції всієї комісії.

При цьому, особою, яка уповноважена представляти Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, як юридичної особи, яка ліквідовується, було визначено голову комісії з ліквідації- Войтенка В.В.

Отже, рішення комісії з ліквідації про звільнення ОСОБА_1, оформлене протоколом №2 від 06.05.2016 року є таким, що прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлений законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності власних дій, що є предметом оскарження позивача, оскаржувані рішення прийняті з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом №2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог стосовно визнання протиправним та скасування рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом №2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та поновлення позивача на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді головного спеціаліста відділу договорів та контролю платежів управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин з 07 травня 2016 року, в зв'язку з чим, постанова в цій частині є законною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позивач був звільнений з 06.05.2016 року та на день винесення судом рішення його не було поновлено на роботі, тому з метою повного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, оскільки відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено доводів щодо незаконності стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу або помилках у розрахунку її суми, у зв'язку з чим, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість відповідних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Також колегія суддів зазначає, що наявність на розгляді в суді касаційної інстанції скарги на рішення суду яким скасовані вищезазначені рішення ради не може вплинути на розгляд даної справи, оскільки дія судового рішення не зупинена, згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. В разі наступного скасування рішення, КАС України передбачений перегляд рішень за ново виявленими обставинами. Але на даний час рішення набрало законної сили та є обов'язковим для застосування.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 08.09.2016р. по справі № 591/3057/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2016 р.