Ухвала суду № 62912813, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3891/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі - Позивач, ТОВ «Комплектсервіс-2017») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України), Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ДПІ у Солом'янському районі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними систематичні дії Відповідачів по невиконанню умов договорів про визнання електронних документів за період з 2013 року по 2016 рік;

- зобов'язати Відповідача зареєструвати податкові накладні №№72902, 82902 від 29.02.2016 року протягом операційного дня з дня подання в Єдиний реєстр податкових накладних та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за лютий 2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним неприйняття ДФС України податкових накладних від 29.02.2016 року №82902, №72902, поданих ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; приписано вважати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.02.2016 року №82902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року та податкову накладну від 29.02.2016 року №72902 протягом операційного дня: 10.03.2016 року; вирішено вважати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, подану ТОВ «Комплектсервіс-2017» засобами телекомунікаційного зв'язку, у день її фактичного отримання контролюючим органом: 21.03.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується розірвання Відповідачем-2 договору про визнання електронних документів, а Позивачем було виконано вимоги щодо направлення повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису нового бухгалтера, підстави для відмови у прийнятті податкових звітних документів в органів ДФС були відсутні. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зауважив, що встановлення факту систематичності певних дій суб'єкта владних повноважень не відповідає завданню адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення. Вказує на неврахування судом першої інстанції факту розірвання договору про визнання електронних документів на момент подання ТОВ «Комплектсервіс-2017» податкової декларації та податкових накладних, а також неподання до контролюючого органу посиленого сертифікату ЕЦП у зв'язку зі зміною головного бухгалтера.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Повноважний представник Відповідача-2 наполягав на задоволенні апеляційної скарги ДФС України у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що між ДПІ у Солом'янському районі та ТОВ «Комплектсервіс-2017» укладено договір №110320151 від 11.03.2015 року про визнання електронних документів (а.с. 14-15), предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно п. 4 розділу 6 даного договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Комплектсервіс-2017» було направлено до Відповідача-2 повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису у зв'язку зі зміною головного бухгалтера підприємства, яке доставлено до ДФС України 22.02.2016 року в 15:05:15, що підтверджується квитанцією №1 (а.с. 16). Крім того, у вказаній квитанції зазначено про збереження документу на центральному рівні та необхідність забезпечення прийому квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття документа. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, директором ТОВ «Комплектсервіс-2017» було 23.02.2016 року до канцелярії ДПІ у Солом'янському районі було подано форму 1-ОПП про призначення ОСОБА_2 на посаду головного бухгалтера.

Крім того, Позивачем направлено до ДПІ у Солом'янському районі 24.02.2016 року договір про визнання електронних документів, який не було прийнято у зв'язку з тим, що діє договір від 11.03.2015 року №110320151 про визнання електронних документів, про що Позивачу направлено квитанцію №1 (а.с. 17).

Не отримавши за наслідками подання вказаних документів квитанції №2 ТОВ «Комплектсервіс-2017» звернулося до ДПІ у Солом'янському районі з вимогою від 29.02.2016 року №9 (а.с. 19-20) про направлення квитанцій №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття документа - повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису (головного бухгалтера ТОВ «Комплектсервіс-2017» - ОСОБА_2.).

10.03.2016 року Позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку було направлено до Відповідача-2 документи, зокрема, податкові накладні від 29.02.2016 року №82902 (а.с. 25) та від 29.02.2016 року №72902 (а.с. 28), які були доставлені до центрального рівня ДПС України 10.03.2016 року в 12:43:32 та 10.03.2016 року в 12:46:25 відповідно, про що свідчать квитанції №1 (а.с. 25, 28 зворотній бік). Водночас, у вказаних квитанціях було зазначено, що документи не були прийняті, оскільки порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Крім того, 21.03.2016 року Позивачем було подано до Відповідача-2 податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року (а.с. 40-42), яка доставлена до ДПС України 21.03.2016 року в 16:02:41, про що свідчить квитанція №1 (а.с. 42 зворотний бік). Водночас, у вказаній квитанції міститься повідомлення, що документ не прийнято у зв'язку з виявленою помилкою: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Як було встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з тим, що податкові (звітні) документи засобами телекомунікаційного зв'язку не приймалися, Позивачем направлявся договір про визнання електронних документів 09.03.2016 року та 21.03.2016 року, однак згідно квитанцій №1 (а.с. 29, 43) документи прийнято не було, оскільки діє договір про визнання електронних документів від 11.03.2015 року №110320151, інформація щодо електронного цифрового підпису відповідальних осіб може бути надіслана повідомленням.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 49, 201 Податкового кодексу України, а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних та затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у Відповідача-1 не було правових підстав для неприйняття поданої ТОВ «Комплектсервіс-2017» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року та податкових накладних від 29.02.2016 року №82902 і №72902 з підстав розірвання договору про визнання електронної звітності, оскільки матеріалами справи дані обставини не підтверджуються, водночас Позивачем надані докази своєчасного повідомлення органів ДФС про зміну ЕЦП.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.12.2010 року №1246, якою затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок).

Згідно п. 7 вказаного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Пунктом 8 Порядку визначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Згідно п. 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Як було встановлено раніше, підставою для відмови у прийнятті податкових накладних Відповідач-1 зазначив порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме - можливе розірвання договору про визнання електронної звітності. Крім того, у письмових запереченнях і Відповідач-1, і Відповідач-2 зазначили, що Позивачем в порушення п. 6 договору про визнання електронної звітності від 11.03.2015 року №110320151 не було подано новий посилений сертифікат електронного цифрового підпису у зв'язку зі зміною бухгалтера.

Водночас, як вірно підкреслено судом першої інстанції, згідно квитанцій №1 від 24.02.2016 року (а.с. 17), від 09.03.2016 року (а.с. 29) та від 21.03.2016 року (а.с. 43), сформованих центральним порталом прийому звітності ДФС України, новий договір про визнання електронних документів не був прийнятий у зв'язку з тим, що діє договір про визнання електронних документів від 11.03.2015 року №110320151. Наведеним спростовується зафіксоване у квитанціях №1 від 10.03.2016 року (а.с. 25, 28) формулювання про можливе розірвання договору від 11.03.2015 року №110320151.

Крім того, зі змісту листа ГУ ДФС у м. Києві від 12.04.2016 року №8679/10/26-15-08-04-14 (а.с. 93), направленого Позивачу за результатами розгляду скарг останнього на протиправну бездіяльність ДФС України та ДПІ у Солом'янському районі, вбачається, що між ТОВ «Комплектсервіс-2017» та ДПІ у Солом'янському районі укладено договір про визнання електронних документів від 11.03.2015 року №110320151, а 22.02.2016 року Позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку надіслано повідомлення про реєстрацію цифрового підпису, зареєстроване інформаційним порталом ДФС України за №9021895314 та підписане Відповідачем-2 05.04.2016 року. У даному листі, поряд з іншим, зафіксовано, що ГУ ДФС у м. Києві встановлено факт затримки терміну надсилання платнику квитанції №2 щодо результату розгляду повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису, надісланого 22.02.2016 року.

З наведеного вбачається, що, по-перше, на момент направлення Позивачем 10.03.2016 року засобами телекомунікаційного зв'язку податкових накладних від 29.02.2016 року №82902 та №72902 був чинний договір про визнання електронних документів від 11.03.2015 року №110320151, по-друге, повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису у зв'язку зі зміною головного бухгалтера підприємства було направлено Відповідачу-2 22.02.2016 року. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, Позивачем було вжито всіх необхідних заходів для реєстрації податкових накладних від 29.02.2016 року №82902 та №72902.

З огляду на викладене, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність неприйняття Відповідачем вказаних податкових накладних та нереєстрації останніх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо висновків суду першої інстанції про безпідставність неприйняття Відповідачем-2 податкової декларації Позивача з податку на додану вартість за лютий 2016 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Приписи п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 49.4 ст. 49 ПК України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Пунктом 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Тобто, виключно відсутність у податковій декларації передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ПК України відомостей може бути підставою для відмови у її прийнятті органом державної податкової служби.

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Разом з тим, судом враховується, що відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді визначається Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Пунктом 7.4 розділу ІІІ вказаної Інструкції закріплено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції №233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому пунктом 7.6 розділу ІІІ Інструкції №233 визначено, що у разі якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно квитанції №1 податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року доставлена до центрального рівня ДПС України 21.03.2016 року. Разом з тим у вказаній квитанції зазначено про неприйняття документу у зв'язку з виявлено помилкою - порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме - можливим розірванням договору про визнання електронної звітності.

Однак, як вже було встановлено раніше, станом на 21.03.2016 року договір про визнання електронної звітності від 11.03.2015 року №110320151 був чинний, повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису було зареєстровано, а тому у Відповідача-1 були відсутні підстави для відмови у прийнятті податкової декларації. При цьому судовою колегією враховується, що несвоєчасний підпис ДПІ у Солом'янському районі повідомлення Позивача від 22.02.2016 року про реєстрацію ЕЦП не може бути перешкодою для забезпечення подання платником податків звітності в електронному вигляді.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі щодо відмови у прийнятті поданої ТОВ «Комплектсервіс-2017» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, оскільки останні спричинені протиправними діями Відповідача-2, пов'язаними з безпідставним твердженням про розірвання договору про визнання електронних документів та несвоєчасним підписанням повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на викладене, а також зважаючи на встановлені факти неправомірної відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності вважати прийнятою податкову декларацію у день її фактичного отримання - 21.03.2016 року.

Посилання Апелянта на те, що згідно договору про визнання електронних документів від 13.03.2014 року №060320131 місцезнаходженням ТОВ «Комплектсервіс-2017» є м. Київ-03186, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, літера Б, к. 701-1, проте, згідно довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 24.03.2015 року №471 (а.с. 101) та повідомлення від 24.02.2015 року №254 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с. 102), Позивач за вказаною адресою не знаходиться, судовою колегією оцінюється критично, оскільки предметом розгляду даного спору було, зокрема, встановлення чинності договору про визнання електронних документів від 11.03.2015 року №110320151. Крім того, згідно п. 2 розділу 6 даного договору з моменту його укладення всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Отже, на час виникнення спірних правовідносин, як було встановлено раніше, був чинний договір від 11.03.2015 року №110320151, у зв'язку з чим посилання податкового органу на недотримання ТОВ «Комплектсервіс-2017» умов договору від 13.03.2014 року №06320131 є необґрунтованим, оскільки останній втратив чинність з 11.03.2015 року.

Щодо решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалося в межах апеляційної скарги.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016 року задоволено клопотання ДФС України та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача-1 суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 1 515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) гривень 80 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.