Постанова № 62912581, 23.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3173/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Желтобрюх І.Л.,

Мамчура Я.С.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про визнання нікчемною додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеною між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") та позивачем.

У подальшому позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича щодо віднесення до категорії нікчемних Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4;

- визнати протиправним направлення на адресу ОСОБА_4 повідомлення №206 від 06 січня 2016 року про нікчемність Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до Договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування та порушення норми матеріального права (Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») та процесуального права ( а саме : частину першу ст. 86, ст. 133, ст. 137 КАС України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції, відповідачем викладено заперечення на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2016 року про відмову у закритті провадження у справі, яке мотивоване тим, що відмовляючи у закритті провадження у справі, суд першої інстанції необґрунтовано проігнорував дві постанови Верховного Суду України ( у справі №21-4846а15 та №21-286а16), в яких суд дійшов висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суді Ключковича В.Ю. від 28 жовтня 2016 року адміністративну справу №826/3173/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 липня 2009 року між ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, та ОСОБА_5, як позичальником, укладено кредитний договір №09Ф-16 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 1955000,00 грн. на строк з 09 липня 2009 року по 18 жовтня 2012 року зі сплатою про- центів за користування кредитом у розмірі 26% річних, забезпеченням виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом виступає договір поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року.

09 липня 2009 року між ОСОБА_4, як поручителем, та ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, укладено договір поруки №09Ф-16/1, за яким позивач поручився за виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором.

У подальшому, між ПАТ "Брокбізнесбанк", як банком, та ОСОБА_5, як позичальником, укладались відповідні додаткові угоди до кредитного договору, якими вносились зміни щодо порядку повернення кредиту, щодо забезпечення виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом, зокрема: від 01 жовтня 2009 року №1, від 11 січня 2010 року №2 (забезпечення - договір поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року та договір застави №09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року), від 10 червня 2010 року №3 (забезпечення - договір поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, договір застави №09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року та договір застави майнових прав на грошовий депозит (з майновим поручителем) №09Ф-16/3 від 10 червня 2010 року), від 13 грудня 2010 року №4 (забезпечення - договір поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, договір застави №09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року, договір застави майнових прав на грошовий депозит (з майновим поручителем) №09Ф-16/3 від 10 червня 2010 року та договір іпотеки від 09 грудня 2010 року зареєстрований в реєстрі за №1782), від 30 грудня 2011 року №5 (забезпечення - договір поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, договір застави №09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року та договір іпотеки від 09 грудня 2010 року зареєстрований в реєстрі за №1782), від 31 липня 2013 року №6 (забезпечення - договір іпотеки від 09 грудня 2010 року зареєстрований в реєстрі за №1782).

31 липня 2013 року між позивачем та ПАТ "Брокбізнесбанк" укладено додаткову угоду б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, за умовами якої сторони домовились розірвати договір поруки.

28 лютого 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних" (далі - постанова №107).

На підставі постанови №107 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №9 від 28 лютого 2014 року, яким вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року, призначено уповноважену особу Фонду.

10 червня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - постанова №339).

На підставі постанови №339 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №45 від 11 червня 2014 року "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" з 11 червня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду на період з 11 червня 2014 року по 10 червня 2015 року включно.

Поряд з цим, на адресу позивача надійшло письмове повідомлення відповідача за вих. №206 від 06 січня 2016 року про нікчемність правочину - додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемною Додаткової угоди №б/н від 31.07.2013 до Договору поруки №09Ф-16/1 від 09.07.2009 та щодо направлення позивачу повідомлення №206 від 06.01.2016 про нікчемність Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до Договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4, звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних доказів того, що додаткова угода б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року не відповідає вимогам законодавства України та/або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо віднесення її до категорії нікчемних та відповідно про протиправність направлення на адресу позивача повідомлення №206 від 06 січня 2016 року.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися.

Даючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з чинними нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст. 34, ч.ч.1, 4 ст. 36, ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 37, ч.ч.1, 2, п.п.1, 2 ч. 3, ч. 4 ст. 38, п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо віднесення до категорії нікчемних Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та позивачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», визначено, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів) виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв, які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», передбачено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Тобто, положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», передбачено, що уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів (договорів) на нікчемність протягом 30 днів з початку тимчасової адміністрації, яка була запроваджена в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 №9, з 03.03.2014.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 №45 розпочато ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначено уповноважену особу на ліквідацію останнього на період з 11.06.2014 по 10.06.2015, які потім були продовжені на один рік до 10.06.2016, включно.

Пунктом першим частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону України №1585-VII від 04.07.2014, встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Аналіз вказаної статті дає підстави суду для висновку, що нікчемність правочину достатньо лише встановити/виявити, при цьому уповноважена особа Фонду не наділена повноваженнями та не здійснює жодних дій щодо «віднесення правочинів до категорії нікчемних». Відповідно оцінка таких дій уповноваженої особи «щодо віднесення до категорії нікчемних правочинів» судом надаватися не може, як і визнання таких дій протиправними чи правомірними.

Колегія суддів наголошує, що ні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як спеціальним, ні будь-яким іншим нормативно правовим актом не визначено поняття «категорія нікчемності»

Що стосується доводів позивача про порушення термінів проведення перевірки договорів, то такі не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції в розрізі заявлених позивачем вимог, а саме визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо віднесення до категорії нікчемних.

Крім того, визнання договору нікчемним Закон пов'язує не з діями Уповноваженої особи, оскільки такі критерії встановлені самим Законом, тобто нікчемність договору встановлюється саме Законом, а тому необґрунтованим є посилання позивача на відсутність обґрунтування у повідомленні на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним. У зв'язку з цим, судом першої інстанції помилково звернуто увагу на те, що повідомлення за вих. №206 від 06 січня 2016 року не містить обґрунтування визнання нікчемною додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року.

У зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича щодо віднесення до категорії нікчемних Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4 є необґрунтованими та безпідставними.

Окремо суд апеляційної інстанції зауважує, що частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами уповноваженої особи щодо невірно обраного способу захисту прав.

Вирішуючи спір в частині визнання протиправним направлення на адресу ОСОБА_4 повідомлення №206 від 06 січня 2016 року про нікчемність Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до Договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4, колегія суддів виходить з такого.

Частиною третьою статті частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», передбачено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Пунктом першим частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції Закону України №1585-VII від 04.07.2014, встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

Тобто, повідомлення про нікчемність правочину є лише констатацією факту нікчемності правочину, недійсність якого встановлена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та окремої юридичної визначеності не має.

Що стосується доводів позивача про порушення термінів направлення повідомлення про нікчемність, то, по-перше, таких термінів Законом не визначено. По-друге, обов'язок щодо повідомлення сторони за договором про нікчемність договору виник в Уповноваженої особи Фонду після внесення змін до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на підставі Закону України № 1585-УІІ від 04.07.2014, а саме під час ліквідаційної процедури ПАТ «Брокбізнесбанк».

Щодо посилань позивача на те, що обов'язок уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію направляти письмове повідомлення про нікчемність договору на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», визначено пунктами 1.18 та 1. 19 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, то таке колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за N 1581/21893) (далі по тексту - Положення) встановлено порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України.

Відповідно до п.1.18. Розділу ІІІ Положення (в редакції, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк») уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана:

забезпечити збереження активів та документації банку;

протягом 30 днів з дня початку здійснення тимчасової адміністрації забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану неплатоспроможного банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком;

протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань.

Пунктом 1.19. Положення визначено, що договори (правочини), зазначені в пункті 1.18 цієї глави, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Тобто, норми Положення в редакції, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк», кореспондуються з нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка діяла до змін, внесених на підставі Закону України № 1585-УІІ від 04.07.2014.

З огляду на викладене, твердження позивача про те, що на час запровадження тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Брокбізнесбанк» (03.03.2014) у відповідача був обов'язок направляти письмове повідомлення про нікчемність договору, є безпідставним.

Крім того, норми пунктів 1.18 та 1.19 Положення не встановлюють жодних строків для надіслання повідомлення про нікчемність договору.

Таким чином, направивши 06.01.2016 (під час ліквідації) ОСОБА_4 повідомлення №206 від 06 січня 2016 року про нікчемність Додаткової угоди б/н від 31 липня 2013 року до Договору поруки №09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4, уповноважена особа Фонду діяв в межах та в порядку передбаченому пунктом першим частини четвертої статті 38 Закону, в редакції Закону України №1585-VII від 04.07.2014 і в редакції, чинній на час надіслання повідомлення, у зв'язку з чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції не зазначено, які саме дії уповноваженої особи суперечать нормам законодавства, що в результаті стало підставою для визнання дій останнього протиправними.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволені позову.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку виконаний.

В свою чергу, позивачем, на спростування доводів відповідача, вказаних в апеляційній скарзі, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими посилання уповноваженої особи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема під час прийняття заяви про зміну предмету адміністративного позову, якою позивач одночасно змінив не тільки предмет позову, а й його підстави. Також звернуто увагу на те, що довіреністю представника позивача, виданою на ім'я ОСОБА_6, який підписав цю заяву, права на підпис підстав позову не передбачено.

Що стосується доводів уповноваженої особи Фонду щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що не призвели до неправильного вирішення справи та не можуть слугувати підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року, враховуючи і те, що звертаючись до суду апеляційної інстанції, уповноважена особа в прохальній частині апеляційної скарги просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову по суті, а не скасувати та закрити провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови про задоволення адміністративного позову допущено порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України - якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Отже, вказана норма передбачає відшкодування суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням експертизи та не передбачає відшкодування відповідачу інших судових витрат.

Враховуючи, що матеріали справи не містять підтвердження того, що понесені відповідачем - суб'єктом владних повноважень судові витрати, пов'язані із залученням свідків чи із проведенням експертизи, колегія суддів вважає, що вимога відповідача про стягнення з позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, ,207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.11.2016

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Л. Желтобрюх

Я.М. Мамчур

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С