Ухвала суду № 62912559, 21.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20607/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Унівесал Банк» правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Банк-Універсальний» про зобов'язання вчинити,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання надати інформацію на запит від 18.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2015 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Національний банк України повторно надіслати ОСОБА_2 лист № 40-01008/60924 від 27.08.2015. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у суду відсутня можливість встановити підстави неотримання позивачем відповіді НБУ та наявність чи відсутність вини відповідача в такому неотриманні, оскільки відповідачем не було надано суду штриховий кодовий ідентифікатор чи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тому неможливість встановлення таких обставин виключає можливість задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання письмової відповіді на запит позивача, крім того, оскільки доказів отримання позивачем поштового відправлення з відповіддю відповідача від № 40-01008/60924 від 27.08.2015 в матеріалах справи немає, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково і зобов'язати відповідача повторно повідомити позивача про результати розгляду його інформаційного запиту шляхом надіслання вищезазначеної відповіді № 40-01008/60924 від 27.08.2015.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Національного банку України з запитом про надання інформації від 18.08.2015, в якій просив повідомити: чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу від ПАТ «Універсал Банк», чи надходила заявка від 02.11.2007 про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 100 000 доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні (а.с. 7).

Вказаний запит отримано відповідачем 21.08.2015 та зареєстрований за вх. № ЗП/526/1011 (а.с. 33).

Листом № 40-01008/60924 від 27.08.2015 повідомлено позивача про те, що 02.11.2007 ПАТ «Універсал Банк» здійснював операції з купівлі/продажу безготівкових доларів США за гривню. Одночасно повідомлено, що Система підтвердження угод на міжбанківському ринку України Національного банку України не передбачає відображення інформації щодо заявок конкретних фізичних осіб - клієнтів комерційних банків. Відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, яка надходила до Національного банку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів (а.с. 34).

З витягу із Журналу обліку вихідних документів (дата формування 28.08.2015), сформованого засобами системи автоматизованого документообігу АСКОД та списку рекомендованих листів, поданих на відправлення в 8 поштове відправлення м.Києва від 28.08ю2015 вбачається, що відповідь № 40-01008/60924 від 27.08.2015 відправлена представнику позивача - ОСОБА_3 (а.с. 35-37). При цьому, позивач зазначив, що станом на момент подання позову, відповідь на даний запит на адресу позивача не надходила.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною п'ятою ст. 19 Закону №2939-VI встановлено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно з частиною першою ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У відповідності до частини першої ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

З аналізу наведених норм, вбачається, що за результатами розгляду запиту представника позивача відповідач повинен був надати відповідну інформацію, або відмовити у наданні запитуваної інформації, зокрема у зв'язку з тим, що не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Оскільки запит позивача отриманий відповідачем - 21.08.2015, тому зазначена відповідь вчасно підготовлена відповідачем 27.08.2015 та своєчасно підготовлена до відправки, про що свідчить відмітка в журналі вихідної документації.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Закон № 2939-VI тільки встановлює строк надання відповіді і не визначає, що такий строк має враховувати час для поштового обігу, відтак в разі надання відповіді поштою, моментом надання відповіді слід вважати момент її передачі органам поштового зв'язку, так як з цього моменту подальший рух поштового відправлення ніяким чином не залежить від відповідача.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи штрихового кодового ідентифікатора чи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у суду відсутня можливість встановити підстави неотримання позивачем відповіді відповідача та наявність чи відсутність вини відповідача в такому неотриманні, відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання письмової відповіді на запит позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно надіслати позивачу лист від № 40-01008/60924 від 27.08.2015.

Позивач у своєму запиті від 18.08.2015 просив НБУ надати інформацію чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу ПАТ «Універсал Банк», чи надходила заявка від 02.11.2007 про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 100 000,00 доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні.

Згідно п. 4 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління Національного банку України, № 281 від 10.08.2005, (в редакції від 28.09.2007 міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком.

Відповідно до п. 5 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління Національного банку України, № 281 від 10.08.2005 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Отже, фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

Згідно п. 29 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Відповідно до пунктів 32-33 цього Положення суб'єкт ринку як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за власні кошти в межах лімітів відкритої валютної позиції має право виконувати заяви та доручення своїх клієнтів (крім суб'єктів ринку), а також задовольняти власні потреби щодо купівлі, продажу іноземної валюти до початку Торговельної сесії.

Суб'єкт ринку має право включати до заявки на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти. У заявку на продаж включається лише іноземна валюта, яка є на рахунку клієнта або суб'єкта ринку на час подання заявки.

Згідно п. 4 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою торговельна сесія - комплекс організаційно-технічних засобів (дилінгове обладнання REUTERS, BLOOMBERG та Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України), який забезпечує можливість укладення та підтвердження договорів з купівлі, продажу іноземної валюти та банківських металів згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку протягом часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005 затверджено Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, згідно з п. 2.1 яких Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії (далі - Заявка) незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Відповідно до п. 2.2 Правил № 281 Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34 [у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 (зі змінами)] (далі - Класифікатор), та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Згідно з п. 2.5 Правил № 281 якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні. На підставі аналізу внутрішнього валютного ринку з купівлі-продажу іноземної валюти Національний банк України за дві години до закінчення Торговельної сесії може прийняти рішення стосовно валютної інтервенції з визначенням суми купівлі/продажу іноземної валюти за відповідним курсом.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти розгорнута заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом про суму операції, а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.

На сьогоднішній день підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України № 281 від 10.08.2005 (в редакції від 28.04.2016) для здійснення операції з купівлі іноземної валюти з Національним банком України заявка на участь у Системі підтвердження угод має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти з Національним банком України заявка має містити інформацію за кожним видом валют про суму операції (у тому числі продаж коштів, які були куплені в клієнтів протягом операційного дня), а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведеними положеннями законодавства не передбачено відображення у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) інформації про конкретні заяви фізичних осіб-клієнтів комерційних банків про купівлю або продаж іноземної валюти, а також не передбачено обов'язку передачі комерційними банками таких заяв своїх клієнтів до Національного банку України при здійсненні ними валютних операцій на міжбанківському валютному ринку.

Крім того, згідно Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Національного банку № 124 від 19.03.2003 інформація щодо купівлі та продажу безготівкової іноземної валюти за гривню банками України на міжбанківському валютному ринку України, що надходила до Національного банку України у щоденній статистичній звітності за формою № 520 «Інформація про курс та обсяги операцій банку з купівлі та продажу безготівкової іноземної валюти», відображалась у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вказаного інформаційного запиту надано позивачу наявну в останнього інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку.

Разом з тим, посилання апелянта на Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених Постановою Національного банку України № 150 від 15.04.1998 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вказані Правила втратили чинність 18.03.1999 згідно Постанови НБУ № 127 від 18.03.1999.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а спірну постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 23.11.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.