Ухвала суду № 62912490, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24925/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2015 року №0019491701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що анульована банком Позивачу сума заборгованості за кредитним договором є додатковим благом, а відтак належить до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Підкреслює, що кредитні кошти Позивач не отримував особисто, а направив на придбання цільових облігацій, які у подальшому були погашені у строк, однак нерухомість отримана не була. Вказує на неврахування судом першої інстанції факту відсутності в Апелянта будь-якого доходу. Крім того, звертає увагу суду, що рішення містить фактичні обставини, які не стосуються даного спору. Поряд з іншим, наголошує, що анулювання (прощення) кредиту здійснювалося не на підставі самостійного прийнятого банком рішення, а внаслідок вчинення правочину.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошуючи на обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2015 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі наказу від 22.04.2015 року №812 (а.с. 85) та у відповідності до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем ст. ст. 36, 176, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 179 ПК України, а саме - ОСОБА_2 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 368 583,63 грн., не нараховано та не сплачену у бюджет податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік, у зв'язку з чим останньому донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 62 444,62 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 30.04.2015 року №734/17-01/НОМЕР_1 (а.с. 14-19). За наслідками розгляду заперечень Позивача до акту перевірки (а.с. 20-24) Відповідачем направлено ОСОБА_2 лист від 27.05.2015 року №5807/Х/26-59-17-01-23 (а.с. 25-27), в якому повідомлено про необґрунтованість поданих заперечень.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 28.05.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0019491701 (а.с. 13), яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 78 225,78 грн., у тому числі за основним платежем - 62 444,62 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 15 781,16 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 13.08.2015 року №2338/Х/26-15-10-08-16 (а.с. 28-30) та рішенням ДФС України від 09.10.2015 року №9458/Х/99-99-10-03-14 (а.с. 31-33) вказаний акт індивідуальної дії залишено без змін, а скарги Позивача - без задоволення.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №20-5988/2-а від 15.11.2007 року (а.с. 34-41), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 624 000,00 грн. на придбання цільових облігацій серії G, емітованих Українським консорціумом «Екосорб», після пред'явлення до погашення яких, Позичальник набуває право на отримання у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 106,34 кв. м. У даний договір у подальшому вносилися зміни згідно договору про внесення змін №20-0367/2-1 від 26.03.2010 року до кредитного договору №20-5988/2-1 від 15.11.2007 року (а.с. 42-43).

Пунктом 6.3 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.4 даного договору у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 10% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 6.5 Кредитного договору закріплено, що за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п. п. 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.8, 5.2.11, 5.2.15 та 5.2.16 цього Договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 1% від суми кредиту за кожний випадок невиконання.

Листом ПАТ «Промінвестбанк» від 28.08.2012 року №24-9-3/710 (а.с. 93) повідомило Позивача про те, оскільки Український консорціум «Екосорб» перебуває у стані банкрутства, а також безперспективності отримання ОСОБА_2 житлової нерухомості, фінансування якої здійснювалося за рахунок отриманих у банку кредитних коштів, ПАТ «Промінвестбанк» прийняв рішення про анулювання (прощення) заборгованості за Кредитним договором за умови погашення Позивачем 25% фактичної заборгованості за Кредитним договором станом на момент укладення відповідного договору про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу, а також сплати усіх нарахованих та не сплачених на момент укладення вищевказаного договору платежів за Кредитним договором.

06.09.2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 укладено договір №20-3188/2-1 про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу за кредитним договором №20-5988/2-1 від 15.11.2007 року (а.с. 44-45), за умовами якого сторони дійшли згоди, що у випадку сплати Позичальником Банку заборгованості на загальну суму 148 812,17 грн. у строк до 06.09.2012 року Банк на підставі ст. 605 ЦК України, починаючи з 06.09.2012 року припиняє зобов'язання, що витікають з Кредитного договору шляхом прощення Позичальнику несплаченої частини боргу на загальну суму 368 583,63 грн., Кредитний договір та Договори забезпечення припиняють свою чинність, а також Банк гарантує не нараховувати неустойку (пені, штрафи) на несвоєчасну сплачену частину заборгованості.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що прощення боргу вважається таким, що відбулось, на наступну, за визначену у п. 2 цього договору, дату за умови сплати Позичальником частини заборгованості у строк та в розмірі, визначених у п. 2 цього договору. У випадку невиконання (неналежного виконання) умов цього договору прощення Позичальнику боргу (несплаченої ним частини заборгованості) не відбувається, а зобов'язання по сплаті заборгованості у повному обсязі регулюються згідно з умовами Кредитного договору.

Крім того, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 року ПАТ «Промінвестбанк» та ДПІ у Шевченківському районі надали копію листа від 06.09.2012 року №24-9-3/748 (а.с. 134, 148), яким ПАТ «Промінвестбанк» повідомлено Позивача про анулювання (прощення) боргу за Кредитним договором згідно рішення правління ПАТ «Промінвестбанк» від 17.08.2012 року №317/1 у розмірі 368 583,63 грн. та необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб.

Листом від 31.03.2015 року №04-9/100-54 ПАТ «Промінвестбанк» (а.с. 87) повідомив ДПІ у Шевченківському районі на запит останньої від 18.03.2015 року №8570/10/26-59-17-03-27 про те, що відповідно до розрахунку за формою 1-ДФ за 3 квартал 2012 року, поданого до Окружної ДПС-ЦО з обслуговування ВПП ДПС (порція №51), банком відображено дохід, нарахованих ОСОБА_2 в розмірі 368 583,63 грн. Вказаний дохід, як зазначено у листі, виник у зв'язку з прийняттям на засіданні правління ПАТ «Промінвестбанк» рішення від 18.08.2012 року №317/1 про припинення зобов'язань шляхом анулювання (прощення) боргу за укладеним кредитним договором №20-5988/2-1 від 15.11.2007 року. Крім того, у листі зафіксовано, що на виконання вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України банком повідомлено боржника - ОСОБА_2 про анулювання боргу та необхідність сплати ПДФО листом від 06.09.2012 року №24-9-3/748, який отримано останнім під підпис 06.09.2012 року, а також надіслано поштою з повідомленням про вручення.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 164 ПК України прийшов до висновку, що оскільки анулювання кредитної заборгованості є фактичним отриманням доходу у розумінні ПК України, останнє може визначатися як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Приписи абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З наведеного випливає, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом такого платника податку (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, вищенаведені положення Податкового кодексу України не визначають форму самостійного рішення кредитора та не диференціюють суму боргу платника податків (божника) перед кредитором, який анулюється останнім, за природою його виникнення, в цілях включення або не включення такої суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 15.03.2016 року у справі №К/800/50804/14 та від 12.04.2016 року у справі №К/800/64975/14.

З урахуванням наведеного посилання Апелянта на відсутність прийнятого ПАТ «Промінвестбанк» самостійного рішення про анулювання (прощення) боргу за Кредитним договором, є безпідставним, оскільки, як вбачаться з матеріалів справи, таке рішення було прийнято на засіданні правління банку 17.08.2012 року, тобто до укладення договору від 06.09.2012 року №20-3188/2-1 про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу за Кредитним договором.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом, що у цілому відповідає економічній сутності доходу.

При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, а також пеню. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Окрім іншого судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно Закону України від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 року у справі №К/800/8588/15.

У зв'язку з чим судова колегія вважає помилковим посилання Апелянта на те, що анулювання заборгованості не є доходом у розумінні положень ПК України. При цьому твердження ОСОБА_2 про те, що кошти за Кредитним договором останнім отримані не були, оскільки спрямовані на придбання цільових облігацій серії G, емітованих Українським консорціумом «Екосорб», судовою колегією оцінюється критично, оскільки зі змісту платіжного доручення №9 від 15.11.2007 року (а.с. 35) вбачається, що платником 624 000,00 грн. на рахунок 3641 КР. ЗАБ. ЗА ЦП БАНКУ є саме Позивач. Крім того, визначаючи доходом суму боргу платника податку, прощеного кредитором за самостійним рішенням останнього, законодавець не ставить у залежність виникнення такого боргу від цільового використання коштів, отриманих особою. Оскільки визначальним фактором, що підтверджує отримання платником податку додаткового блага, є облік за ним заборгованості за кредитним договором, прощеної в подальшому повністю або частково кредитором за його самостійним рішенням.

Обов'язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з таких доходів та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПК України виникає за сукупності таких умов:

- прощений борг повинен бути анульований кредитором до закінчення строку позовної давності;

- кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу;

- кредитор зобов'язаний суму анульованого (прощеного) боргу включити до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 6.9 Кредитного договору позовна давність встановлена сторонами тривалістю 10 років. Тобто, анулювання (прощення) кредитором Позивачу боргу відбувалося до закінчення строку позовної давності.

Факт належного повідомлення ПАТ «Промінвестбанк» ОСОБА_2 про анулювання (прощення) боргу та ознайомлення останнього зі змістом абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України підтверджується наявними у матеріалах справи копіями листа від 06.09.2012 року №24-9/748, в яких міститься підпис Позивача (а.с. 134, 148). Крім того, вказаним листом було повідомлено ОСОБА_2 про те, що суми анульованого боргового зобов'язання будуть включені ПАТ «Промінвестбанк» до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь Позивача як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано.

При цьому на запит ДПІ у Шевченківському районі від 18.03.2015 року №8570/10/26-59-17-03-27 ПАТ «Промінвестбанк» листом від 31.03.2015 року №04-9/100-54 повідомив Відповідача про нарахування Позивачу доходу у вигляді анулювання (прошення) заборгованості за кредитом (а.с. 87).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про наявність всіх передбачених законом правових підстав для виникнення у Позивача оподаткованого доходу у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом в сумі 368 583,63 грн. За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 28.05.2015 рок №0019491701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 62 444,62 грн. ((357 853,63 х 17%) + (10 730,00 х 15%)) основного платежу та 15 781,16 грн. (62 444,62 грн. х 25% + 170 грн.) штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та прийнятим на підставі норм Податкового кодексу України.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.