Постанова № 62912483, 22.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1420/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у подальшому заміненої на правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Броварська ОДПІ) про скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 07.04.2016 року №0002851702, №0002881702, №0002901702, №0002931702;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2016 року №Ф-0002871702.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем під час перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки не було подано первинні документи, що підтверджують формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском, однак повідомлень про втрату документів не направляв, як і не вживав жодних дій з їх відновлення, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення, вказуючи на неврахування судом безпідставності тверджень Відповідача про недопуск Позивачем працівників Броварської ОДПІ до проведення перевірки. Крім того, звертає увагу, що у судовому засіданні Позивачем було визнано лише неможливість надання копії податкової звітності форми 1-ДФ, а не всіх документів, а також підкреслено, що повідомлення про розгляд заперечень на акт перевірки було отримано Позивачем після дати їх розгляду податковим органом.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками Переяслав-Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області 17.02.2016 року складено акт №41/10/17-17-03/НОМЕР_1 (т. 14 а.с. 151) про відсутність ФОП ОСОБА_2 за юридичною адресою. Крім того, працівниками Відповідача були складені 17.02.2016 року акт №40/10/17-17-03/НОМЕР_1 (т. 14 а.с. 152) про відмову у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки та акт №39/10/17-17-03/27400/2525 (т. 14 а.с. 153) про недопуск посадових осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ до проведення планової документальної виїзної перевірки.

Разом з тим, у період з 17.02.2016 року по 10.03.2016 року працівниками Переяслав-Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 04.02.2016 року №28 та повідомлення від 04.02.2016 року №1, направлень на перевірку від 17.02.2016 року №184 (т. 14 а.с. 149) та від 22.02.2016 року №195 (т. 14 а.с. 150), а також наказу від 01.03.2016 року №81 (т. 15 а.с. 32) було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи з фізичних осіб та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- ст. 177 ПК України, а саме - встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування - 1 478 298,45 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 470 155,32 грн., за 2015 рік - 1 008 143,13 грн., в результаті чого донараховано ПДФО від підприємницької діяльності в сумі 241 826,09 грн.;

- ст. 168 ПК України - не утримувався податок з доходів фізичних осіб із заробітної плати, в результаті чого донараховано ПДФО із заробітної плати в сумі 1 735,20 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено оподатковуваний дохід з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску за 2014 рік на суму 248 472,00 грн., за 2015 рік - на суму 259 352,00 грн., внаслідок чого донараховано ЄСВ в сумі 176 214,92 грн.;

- ст. 168 ПК України (відповідно до пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України), що призвело до заниження військового збору із заробітної плати найманих працівників на суму 12 000,00 грн., в результаті чого донараховано військового збору в сумі - 180,00 грн.;

- ст. 168 ПК України (відповідно до пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України), що призвело до заниження об'єкту оподаткування на суму 1 008 143,13 грн., в результаті чого донараховано суму військового збору на суму 2 509,21 грн.;

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України - несвоєчасно подано декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки;

- п. 51.1 ст. 51 ПК України - не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ).

Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.03.2016 року №71/1700/НОМЕР_1 (т. 14 а.с. 117-140). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 07.04.2016 винесені податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №0002851702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 303 132,62 грн., у тому числі за основним платежем - 241 826,09 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 61 306,53 грн. (т. 14 а.с. 214); форми «Р» №0002881702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, на суму штрафних санкцій - 26 573,47 грн. (т. 14 а.с. 216); форми «Р» №0002901702, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором на загальну суму 18 957,44 грн., у тому числі за основним платежем - 15 165,95 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 3 791,49 грн. (т. 14 а.с. 217), форми «Р» №0002931702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на загальну суму 2 169,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 735,20 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 433,80 грн. (т. 14 а.с. 218). Крім того, 07.04.2016 року Відповідачем складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002871702 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 176 214,92 грн. (т. 4 а.с. 215).

За наслідками розгляду направлених Позивачем 16.03.2016 року до Переяслав-Хмельницької ОДПІ були заперечень на акт перевірки (т. 14 а.с. 158-161), які були отримані останньою 25.03.2016 року (т. 14 а.с. 162), Відповідачем листом від 01.04.2016 року №169/10/10-17-17-03 направлено ФОП ОСОБА_2 відповідь на заперечення, в якій вказано, що висновки акту від 16.03.2016 року №71/1700/НОМЕР_1 залишено без змін (т. 15 а.с. 59-62).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги, встановивши, що Позивачем не було подано контролюючому органу копії документів, які підтверджують правомірність формування валових втрат, як під час перевірки, так і до прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань, а також врахувавши приписи ст. ст. 44, 161, 162, 164, 168, 176, 177 ПК України та ст. ст. 4, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог через відсутність документів, що підтверджують обґрунтованість формування валових витрат Позивачем.

Надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. п. 77.1, 77.4, 77.6 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Тобто, обов'язковою умовою для виникнення у податкового органу права на проведення виїзної планової документальної перевірки є винесення оформленого наказом рішення керівника органу ДФС та направлення платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку не пізніше ніж за 10 днів до її початку копії наказу про проведення документальної такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку такої перевірки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, не було спростовано Відповідачем та не було враховано судом першої інстанції, копію наказу від 04.02.2016 року №28 (т. 15 а.с. 31) та повідомлення про проведення перевірки від 04.02.2016 року №1 (т. 15 а.с. 33) було отримано Позивачем 18.02.2016 року, що підтверджується відповідним конвертом і описом вкладення у цінний лист (т. 15 а.с. 34-35) та листом УДППЗ «Укрпошта» від 18.02.2016 року №123 (т. 15 а.с. 36).

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 ПК України перевірок, визначених у ст. 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Приписи п. 86.7 ст. 86 ПК України закріплюють, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З наведеного випливає безумовний висновок про те, що законодавець закріпив право платника податків або його законного представника бути присутнім під час розгляду заперечень до акту перевірки. При цьому, реалізація цього права пов'язується із зазначенням платником податків у своїх запереченнях про бажання взяти участь в їх розгляді.

Як вбачається зі змісту заперечень Позивача від 25.03.2016 року на акт перевірки від 16.03.2016 року, останній в п. 2 прохальної частини просить повідомити про час та місце розгляду заперечень для участі у розгляді (т. 15 а.с. 53-54).

Розгляд заперечень Позивача було призначено на 01.04.2016 року на 12:00 у приміщенні Переяслав-Хмельницької ОДПІ, про що ФОП ОСОБА_2 листом від 31.03.2016 року (т. 14 а.с. 157) направлено повідомлення від 30.03.2016 року №580/10/10-17-17-03 (т. 14 а.с. 156).

Проте, як зазначає Позивач, вказане повідомлення останнім не було отримано до початку розгляду заперечень, а лише 08.04.2016 року (т. 15 а.с. 58), що унеможливило реалізацію права останнього на участь при розгляді заперечень та подання додаткових документів.

Наведене, на переконання судової колегії, підтверджується тим, що відповідно до пп. 1 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При цьому, згідно п. 2 розділу ІІ вказаних нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тобто, направивши Позивачу рекомендованим листом 31.03.2016 року повідомлення від 30.03.2016 року №580/10/10-17-17-03 про дату, місце та час розгляду заперечень останнього, Відповідач не пересвідчився про його отримання ФОП ОСОБА_2, наслідком чого стало позбавлення права останньої на особисту участь при розгляді заперечень на акт перевірки, а також можливості надання додаткових пояснень чи документів, про подання яких Позивач повідомив у п. 3 прохальної частини заперечень.

Відповідно до п. 86.6 ст. 86 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 3 ст. 2 КАС України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від реакції платника на такі дії, від передбачених законодавством способів захисту платником своїх прав, а також від того, чи фактично використав платник оперативні заходи правового захисту.

Саме такий підхід забезпечує дотримання балансу приватних і публічних інтересів в податкових правовідносинах, які характеризуються нерівністю сторін в силу наявності у податкової інспекції як суб'єкта владних повноважень компетенції застосовувати, зокрема, заходи примусового впливу щодо платника.

Таким чином, лише за умови дотримання податковим органом визначених Податковим кодексом України порядку та умов прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірки, в даному випадку документальної планової виїзної, може бути належною підставою для її проведення. При цьому, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 77.4 ст. 77 та п. 81.1 ст. 81 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною.

Оскільки необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства є саме проведення перевірки, то в силу відсутності такої перевірки як юридичного факту (зокрема, у зв'язку з її незаконністю) податкове повідомлення-рішення, рішення та податкова вимога підлягають скасуванню як протиправні.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та, у свою чергу, спростовує припущення про те, що рішення, дії та бездіяльність контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, розпочавши проведення перевірки 17.02.2016 року, не пересвідчився про отримання Позивачем повідомлення про початок проведення перевірки разом з копією наказу про призначення перевірки, які останній, як було встановлено раніше, отримав тільки 18.02.2016 року.

Неврахування судом першої інстанції наведених доводів ФОП ОСОБА_2 спричинило ухвалення передчасного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав неподання останньою первинних документів, які підтверджують формування валових витрат, з посиланням на приписи ст. 44 ПК України.

З огляду на викладені, а також зважаючи на викладені у рішенні суду першої інстанції висновки, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 у період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року перебувала на загальній системі оподаткування та з 30.03.2009 року є платником податку на додану вартість. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що видами діяльності Позивача за КВЕД є: виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; вантажний автомобільний транспорт (основний); надання послуг перевезення речей (переїзду).

Так, у ході перевірки встановлено, що згідно податкової декларації Позивача від 16.07.2015 року № 9082041404 про майновий стан і доходи (т. 1 а.с. 20-23), останнім за 2014 рік задекларовано суму річного чистого оподатковуваного доходу у розмірі 4 270,00 грн.; згідно податкової декларації Позивача від 23.02.2016 року №9275961450 (т. 1 а.с. 16-19) про майновий стан і доходи, останнім за 2015 рік задекларовано суму річного чистого оподатковуваного доходу у розмірі 9 080,11 грн. Водночас, згідно даних перевірки, розмір чистого оподатковуваного доходу Позивача у 2014 році склав 474 425,32 грн., а у 2015 році - 1 017 223,24 грн.

Надаючи оцінку такому твердженню Броварської ОДПІ, якому, у свою чергу, не надав належної оцінки суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту ст. ст. 162, 164 Податкового кодексу України вбачається, що платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, базою оподаткування яких є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

При цьому, згідно п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Враховуючи, що Позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду справи як судом першої й апеляційної інстанції не було надано Книгу обліку доходів і витрат за 2014 - 2015 роки, судова колегія вважає, що правомірність формування ФОП ОСОБА_2 витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, необхідно досліджувати з огляду на наявні у матеріалах справи первинні документи, які, як вже було встановлено раніше, безпідставно не були враховані податковим органом та судом першої інстанції.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна до 01.01.2015 року, визначали, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У подальшому, до п. 177.4 ст. 177 ПК України були внесені зміни, та з 01.01.2015 року до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; 177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Аналіз наявних у матеріалах справи копій документів, а саме: банківських виписок (т. 1 а.с. 24-111); виписки про погашення кредиту (т. 1 а.с. 112-113); податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, фіскальних чеків за 2014 рік (т. 1 а.с. 114-239; т. 2 а.с. 1-75, 80-250; т. 3; т. 4; т. 5 а.с. 1-2); податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, фіскальних чеків за 2015 рік (т. 5 а.с. 3-249; т. т. 6-13; т. 14 а.с. 1-52), на думку колегії суддів, свідчить про те, що Позивачем документально підтверджується понесення витрат у 2014 році на суму 1 057 758,60 грн., у в 2015 році - на суму 1 298 190,35 грн., у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про неподання ФОП ОСОБА_2 первинних документів на підтвердження понесених витрат при здійсненні господарської діяльності є безпідставними.

З урахуванням наведеного висновок Відповідача про заниження Позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 478 298,45 грн. за 2014-2015 роки є помилковим та таким, що не узгоджується з приписами чинного законодавства та наявними у матеріалах справи документами.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 167.1 п. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Ураховуючи, що матеріалами справи спростовується твердження Відповідача про заниження Позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, висновки Броварської ОДПІ про заниження суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, є безпідставними. Крім того, розраховуючи суму належного до сплати податку з доходів фізичних осіб, податковий орган не врахував, що згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2014-2015 роках складав 1218 грн. Отже, десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року складав 12 180,00 грн., а не 17 100,00 грн., як зазначено Відповідачем.

Крім того, судовою колегією враховується, що відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Приписи пп. 1.1 - 1.4 вказаного пункту закріплюють, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. (З 01.01.2015 року об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Приписи п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу визначають, що розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом.

Відповідно до п. 177.7 ст. 177 ПК України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом ІІ цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, здійснивши виплату за цивільно-правовими договорами з фізичними особами у період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року суми винагороди у загальному розмірі 12 000,00 грн., що випливає зі змісту відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам форми 4Д (т. 14 а.с. 170-213), Позивачем не було забезпечено сплату податку з доходів фізичних осіб як податковим агентом в сумі 1 735,20 грн., про що вірно зазначено в акті перевірки.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками перевірки про те, що Позивачем як податковим агентом не було забезпечено сплату військового збору. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що приписи п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, якими впроваджено справляння військового збору, набрали чинності з 03.08.2014 року. Проте, зі змісту розрахунку належної до сплати Позивачем як податковим агентом суми судового збору (т. 14 а.с. 144) вбачається, що Відповідачем було нараховано військовий збір на винагороду, яка виплачувалася у період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 року, що не відповідає вимогам податкового законодавства. Відтак, належною до сплати сумою військового збору Позивачем як податковим агентом підлягає та, що обрахована за правилами п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України після 03.08.2014 року.

Що стосується нарахування військового збору ФОП ОСОБА_2 за 2015 рік в сумі 2 509,21 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Оскільки з 01.01.2015 року об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, водночас, яка було встановлено вище, Відповідачем безпідставно визначено Позивачу оподатковуваний дохід у розмірі 1 008 143,13 грн., правового підґрунтя для донарахування Позивачу військового збору виходячи з вказаної суми у Броварської ОДПІ не було.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині обґрунтованості донарахуванню ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску на суму 176 214,92 грн., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Приписи ч. 11 ст. 8 Закону визначають, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Абзацом 1 пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, зважаючи, що, як вбачається зі змісту акту перевірки від 16.03.2016 року №71/1700/НОМЕР_1, підставою для донарахування зобов'язань зі сплати єдиного внеску було заниження, на думку податкового органу, чистого оприбуткованого доходу на суму 1 478 298,45 грн., а необґрунтованість такого висновку Броварської ОДПІ була встановлена раніше, судова колегія вважає безпідставним збільшення ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, виходячи з наведеної суми чистого оприбуткованого доходу за 2014-2015 роки.

Водночас, відповідно до абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно п. 7 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Таким чином, враховуючи встановлені Законом обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до контролюючих органом та відповідальність за таке неподання, судова колегія вважає вірним твердження Відповідача про те, що неподання Позивачем звітів за 2014 рік та 2015 рік щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи встановлені раніше факти безпідставності проведення Переяслав-Хмельницькою ОДПІ перевірки ФОП ОСОБА_2 у зв'язку недотриманням обов'язкових умов, що пов'язують виникнення у посадових осіб контролюючого органу права на її проведення, а також зважаючи на позбавлення Відповідачем можливості Позивача бути присутнім під час розгляду заперечень на акт перевірки та подання додаткових документів при такому розгляду, судова колегія приходить до висновку що перевірка ФОП ОСОБА_2 була проведена без наявних на те правових підстав, у зв'язку з чим її висновки не можуть породжувати для платника податків будь-яких правових наслідків. Дані обставини судом першої інстанції враховані не були, що й спричинило ухвалення неправильного рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено помилкове застосування норм матеріального та процесуального права і порушення таких норм при вирішені питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і вимоги, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 ст. 94 КАС України закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Броварської ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_2 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в сумі 11 068,00 грн., сплачених згідно квитанцій від 18.04.2016 року №QS23753001 на суму 5 270,48 грн., від 24.10.2016 року №10268565 на суму 5 797,52 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесені Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 07 квітня 2016 року №0002851702, №0002881702, №0002901702, №0002931702.

Визнати протиправною та скасувати винесену Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 квітня 2016 року №Ф-0002871702.

Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 286, ЄДРПОУ 39463945) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 11 068 (одинадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.