Постанова № 62912164, 21.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.11.2016 справа №905/1513/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від третьої особи: ОСОБА_4 довіреність №14 від 14.01.16; не зявився; не зявився; не зявився; не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід29.06.2016 р.у справі№ 905/1513/16 (суддя: Харакоз К.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київдо відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3: Олександрівської районної державної адміністрації, смт. Олександрівка, Донецька область Відділу держгеокадастру у Олександрівському районі Донецької області, смт. Олександрівка, Донецька область Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київпро визнання недійсним та скасування розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 р. та Державного акту на право постійного користування землею від 22.10.2004 р. серія ЯЯ № 055787 В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Олександрівської районної державної адміністрації (далі Олександрівська РДА, відповідач-1), Відділу держгеокадастру у Олександрівському районі Донецької області (далі Відділ держгеокадастру у Олександрівському районні Донецької області, відповідач-2), Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі ДП "Донецька залізниця", відповідач-3) про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 р. та Державного акту на право постійного користування землею від 22.10.2004 р. серія ЯЯ №055787.

Ухвалою господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі від 28.04.2016 р. залучено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі ПАТ "Українська залізниця", третя особа) до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.06.2016 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що на дату винесення спірного розпорядження відповідачем-1, та отримання відповідачем-3 спірного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою позивача ще не було створене та не існувало як юридичної особи та відсутністю у останнього порушеного суб'єктивного права прийняттям спірного розпорядження голови Олександрівської РДА.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 29.06.2016 р., позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить:

1) скасувати оскаржуване рішення;

2) витребувати у відповідача-2 наступні документи:

- ОСОБА_2 про право постійного користування І-ДН № 010435;

- земельно-кадастрову інформацію щодо земельної ділянки по вул. Елітній в с. Іверське;

- матеріали, які надсилались ПП "Крамземсервіс" (технічний звіт та обмінний файл);

3) витребувати від третьої особи наступні документи:

- ОСОБА_2 на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 055787 від 22.10.2004 р.;

- технічну документацію на земельну ділянку;

- Протокол № 10/11 комісії з розгляду звернень та матеріалів щодо розпорядження майновими обєктами та відмови від користування земельними ділянками залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту;

- Лист філії ПАТ "ДПЗКУ" "Легендарненський елеватор" від 19.04.2012 р. № 138;

- Лист філії ПАТ "ДПЗКУ" "Легендарненський елеватор" від 26.09.2012 р. № 293;

- Лист ДП "Донецька залізниця" від 23.08.2011 р. № НКМ-2034/786;

- Лист ДП "Донецька залізниця" від 19.10.2012 р. № НКМ-2034/1046;

- Лист ДП "Донецька залізниця" від 11.06.2013 р. № зНГ-2018/1052;

- Лист Державної адміністрації залізничного транспорту Укрзалізниця від 24.12.2012 р. № 2836-11/3269;

4) прийняти нове рішення, яким:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Олександрівської РДА від 21.10.2004 р. № 409 "Про затвердження проекту землеустрою по інвентаризації та надання в постійне користування земельних ділянок Донецької залізниці";

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею від 22.10.2004 р. серія ЯЯ № 055787.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Позивач стверджує, що наявні в матеріалах докази у своїй сукупності підтверджують факт налягання меж земельної ділянки відповідача-3 на межі земельної ділянки ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки право користування землею надавалось спірним розпорядженням голови Олександрівської РДА та засвідчується спірним ОСОБА_2 постійного користування, відтак, дані акти органів влади є такими, що порушують права позивача на користування земельною ділянкою.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у відповідача-2 та третьої особи та, крім того, в порушення приписів ст.ст. 38, 41 ГПК України господарський суд Донецької області безпідставно не скористався наданим йому чинним процесуальним законодавством правом та не призначив судову експертизу з визначення питання щодо налягання земельних ділянок, так як, на думку позивача, результати такої експертизи були б належними та достатніми доказами у даній справі.

Ухвалою про порушення апеляційного провадження від 11.08.2016 р. вказану апеляційну скаргу Донецьким апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Будко Н.В., судді - М'ясищев А.М., Склярук О.І. прийнято до провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату № 1301 від 29.09.2016 р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.09.2016 р. у звязку з перебуванням у відпустці судді Склярук О.І. визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Будко Н.В., судді - М'ясищев А.М., Сгара Е.В.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та третьої особи у судове засідання не зявився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 02.06.2000 р. на підставі розпорядження голови Олександрівської районної ради Народних депутатів від 26.04.2000 р. №23/10-90 Легендарненському елеватору Донецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" був виданий Державний акт серії І-ДН № 010435 на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,86 га для розміщеня обєктів Легендарненського елеватора.

21.10.2004 р. головою Олександрівської районної державної адміністрації видане розпорядження № 409 "Про затвердження проекту землеустрою по інвентаризації та надання в постійне користування земельних ділянок Донецької залізниці", відповідно до якого Донецькій залізниці передано в постійне користування земельну ділянку площею 353,4513 га для функціонування залізничного транспорту із земель транспорту та звязку.

Відповідно до висновку державної землевпорядної експертизи № 2379 від 04.08.2004 р., затвердженого начальником Донецького обласного головного управління земельних ресурсів 20.08.2004 р. проектна документація проект землеустрою з встановлення меж земельних ділянок для функціонування Донецької залізниці, перегон Дубово-Красноармійсько-Іверської сільської ради Александрівського району, була розроблена згідно з вимогами земельного законодавства і діючих нормативно-технічних документів, оцінена позитивно.

В подальшому 24.10.2004 р. на підставі розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації від 21.10.2004 р. № 409 Донецькій залізниці був виданий Державний акт серії ЯЯ № 055787 на право постійного користування земельною ділянкою площею 51,6832 га на території Іверської сільської ради Олександрійського району Донецької області для обслуговування обєктів Донецької залізниці.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010 р. "Про заходи з утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" встановлено здійснювати Міністерству аграрної політики.

Відповідно до п. 4. вказаної Постанови утворено Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Так, "Легендарненський елеватор" віднесено до переліку дочірніх підприємств "ДАК Хліб України", які припиняються шляхом ліквідації.

Відповідно до п. 1.6. Статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" товариство є правонаступником всіх прав і обовязків Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

20.01.2011 р. за ОСОБА_2 приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 4 комісія з ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Легендарненський елеватор" передав Державному підприємству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" необоротні активи цілісний майновий комплекс.

01.12.2011 р. Виконавчим комітетом Іверської сільської ради Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - обєкт "Легендарненський елеватор", що знаходиться за адресою: Донецька область, Олександрівський район, с.Іверське, вул. Елітна, б.5.

Відповідно до даних Витягу про державну реєстрацію прав Олександрівського районного комунального підприємства "Олександрівське БТІ" №32277839 від 01.12.2011 р., Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є власником нерухомого майна - "Легендарненський елеватор", що знаходиться за адресою: Донецька область, Олександрівський район, с.Іверське, вул. Елітна, б.5.

Проте, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не є правонаступником прав і обовязків Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Легендарненський елеватор", а є перетвореним підприємством від Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про що свідчать Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2016 р. і Статут позивача.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 13 Конституції України, статті 373 Цивільного кодексу України, статті 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 14).

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Відповідно до абз.1 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі; якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення, розпорядження) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що місцева державна адміністрація не наділена правом щодо скасування виданого нею акта (рішення, розпорядження), натомість законодавцем передбачена можливість оскарження акта (рішення, розпорядження) місцевої державної адміністрації у виконавчому органі вищого рівня або у суді із застосуванням відповідних наслідків.

Таким чином, внаслідок прийняття розпорядження голови Олександрівської РДА № 409 від 21.10.2004 р., на підставі якого відповідачу-3 видано Державний акт серії ЯЯ № 055787 від 24.10.2004 р. розпорядження голови Олександрівської районної ради Народних депутатів від 26.04.2000 р. № 23/10-90 та Державний акт серії І-ДН № 010435 втратили чинність в частині передання земельної ділянки у постійне користування Легендарненському елеватору Донецького обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" площею 1,4726 га, оскільки у позивача право на користування земельною ділянкою виникло лише 01.12.2011 р. безпосередньо з моменту отримання останнім Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тобто після прийняття відповідачем-3 спірного розпорядження.

Отже, прийняття розпорядження голови Олександрівської РДА № 409 від 21.10.2004 р. не спричинило порушення права позивача на користування спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно необхідності витребування у відповідача-3 та третьої особи додаткових доказів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, судова колегія вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення даного спору по суті, тому, клопотання позивача про витребування вищевказаних доказів місцевим господарським судом обґрунтовано залишено без задоволення.

Доводи позивача щодо порушення приписів ст.ст. 38, 41 ГПК України господарським судом Донецької області шляхом відсутності призначення судової експертизи у даній справі з власної ініціативи суду для визначення питання налягання земельних ділянок судовою колегією оцінюються критично, оскільки згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування; якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як зазначено вище, відсутність порушеного права позивача обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог, тому, призначення судової експертизи у даній справі за ініціативою суду є недоречним.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи третьою особою заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі у звязку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки виникає із публічно-правових відносин і віднесений до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до абз.3 п.1.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції на законних підставах відмовлено у задоволенні вказаного клопотання третьої особи за безпідставністю.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2016 р. у справі № 905/1513/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.06.2016 р. у справі № 905/1513/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:А.М. М'ясищев

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4. ГСДО;

5. ДАГС.