Рішення № 62912053, 16.11.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2016 р.

Справа № 924/739/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:головуючий суддя Шпак В.О. судді Гладюк Ю.В., Смаровоз М. В, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута

про стягнення 1 132 208,34 грн., з яких: 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 666125,28 грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернувся із позовом до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута про стягнення 1 132 208,34 грн., з яких: 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 666125,28 грн. - інфляційні втрати

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договору транспортування природного газу №1675/14-ТЕ-34 від 25.11.13 року

В засідання суду 17 серпня 2016 року повноважний представник позивача за викликом не з`явився.

Повноважний представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень надав відзив в якому зазначає, що згідно з положеннями п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних.

Звертає увагу суду, що всупереч вищенаведеним положенням Позивач у розрахунках при здійсненні нарахування пені, 3% річних включив дні фактичної сплати суми заборгованості в період часу, на який здійснюється нарахування пені, 3% річних (до прикладу, в розрахунках пені, 3% річних, які нараховані за зобов'язаннями січня 2014 року, за період з 17.07.14 року по 04.08.14 року Позивач здійснив нарахування пені, 3% річних за 19 днів, що є невірним, бо 04.08.14 року Відповідач здійснив оплату боргу, тому цей день не повинен враховуватись; аналогічним чином всі дні фактичної оплати боргу включені в період, за який нараховуються пеня, 3% річних). Таким чином, розрахунки пені, 3% річних, подані Позивачем є невірними та не можуть братись до уваги.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 року П. 3.3. вищенаведеної постанови - на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Згідно з п. 6.1. Договору №1675/14-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 25.11.13 року (далі Договір) остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Зазначає, що всупереч зазначеному при обрахуванні інфляційних втрат Позивач:

- проводив нарахування за період прострочення, починаючи з місяця, у якому мав бути здійснений платіж (до прикладу, в розрахунках інфляційних, які нараховані за зобов'язаннями січня 2014 року, Відповідач здійснив нарахування інфляційних за лютий 2014 року, що є невірним, так як остаточний розрахунок згідно Договору Відповідач повинен здійснити до 14.02.14 року, а нарахування інфляційних втрат має нараховуватись починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з березня 2014 року; аналогічним чином всі місяці, в яких платіж мав бути здійснений включені в період, за який нараховуються інфляційні втрати);

- проводив нарахування на суму боргу з урахуванням інфляційних (до прикладу, в розрахунках інфляційних, які нараховані за зобов'язаннями січня 2014 року, Відповідач здійснив нарахування інфляційних за серпень 2014 року на суму боргу 1703353,86 грн. з врахуванням індексу інфляції за попередній період, хоча фактично сума боргу становила 1523815,84 грн.; аналогічним чином при здійсненні нарахування інфляційних втрат Позивачем неправомірно береться до уваги сума боргу з врахуванням інфляційних втрат). Таким чином, розрахунки інфляційних втрат, подані Позивачем є невірними та не можуть братись до уваги.

Відповідач не визнає пеню, 3% річних, інфляційних втрат (так як стягнення таких суперечить висновкам Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, бо погашення заборгованості по Договору відбулось за рахунок різниці в тарифах в порядку і на умовах, передбачених Договорами про організацію взаєморозрахунків), а лише констатує неправильність розрахунків, поданих Позивачем.

Звертає увагу на судову практику з розгляду подібних справ, де здійснено перерахунок розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат (рішення Господарського суду Хмельницької області по справі №924/570/14, а також рішення Вищого господарського суду по цій же справі).

В судовому засіданні 16 листопада 2016 року повноважні представники сторін не з`явились.

Враховуючи вищевикладене, суд рахує за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

25 листопада 2013 року Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та Комунальне підприємство „Славутське житлово-комунальне об'єднання" уклали Договір №1675/14-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 1 грудня 2014 року газ обсягом до 6887,4 тис.куб.м. (шість мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч чотириста куб. м. у тому числі по місяцях кварталів.)

Відповідно до п, 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяці поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа(включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

31.01.2014 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі продажу –природного газу про наступне :

1. Викласти з 1 січня 2014 року пункт 5.2. статті 5 „Ціна газу” Договору у наступній редакції:

„5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1 091,00 гри,, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (одна тисяча триста дев'ять грн. 20 коп.).

2. Викласти банківські реквізити Продавця, зазначені в пункті 12. „Адреси та реквізити сторін” Договору, у наступній редакції:

Рахунок із спеціальним режимом використання: 26032310040921 АТ„Ощадбанк”, м. Київ, код банку 300465”.

29.04.2014 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі продажу –природного газу про наступне :

1. Викласти пункт 1.2. статті 1 „Предмет договору” Договору у наступній редакції; №1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

01.10.2014 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору купівлі продажу –природного газу про наступне :

Абзац другий пункту 6.3 Договору викласти в наступній редакції:

„6.3. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладеними відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. N 30.”

Додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.

На виконання Договору Продавець з січня по грудень 2014 року передав, а Покупець отримав природник газ разом на суму 6 423 576,70 грн.

Факт приймання-передачі природного газу підтверджується наступними актами приймання-передачї природного газу;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2014 року на суму 1523 815,84 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 1178 243,34грн,;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року на суму 957 861,78 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму 230 616,89 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2014 року на суму 356 239,86 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2014 року на суму 859 480,64 грн.;

- Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року на суму 1317 318,35 грн.;

Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в якості оплати поставленого у вказаний період часу природного газу в сумі 6 423 576,70 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.

Позивач в позовні заяві стверджує, що Відповідач повністю виконав основне зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Проте, всупереч п.1.1 та п.6.1 Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання не в повному обсязі та неналежним чином, а також порушував умови, визначені змістом зобов'язання.

Позивач на підставі п.7.2 договору ст. 625 ЦК України нараховує відповідачу 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 666125,28 грн. - інфляційні втрати.

Загальна сума, що підлягає стягненню відповідача, становить 1 132 208,34 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке:

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Позивач в позовні заяві стверджує, що Відповідач повністю виконав основне зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Однак в порушення п.1.1 та п.6.1 Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання не в повному обсязі та неналежним чином, а також порушував умови, визначені змістом зобов'язання.

Позивач на підставі п.7.2 договору ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 666125,28 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач не погоджуючись із позовною заявою надав письмові пояснення від 13.09.2016 року де зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації, Сторони по справі підписали спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання №2176 за; рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 18.11.2014 року (далі - Спільне протокольне рішення), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України віл 11.01.2005р. №20 „Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”

Згідно п. 2.5 розділу 2 Спільного протокольного рішення Відповідач (сторона №3) перераховує Позивачу (стороні останній) кошти в сумі 29194,08 грн. за природний газ 2014 року по договору від 25.11.2013 року №1675/14-ТЕ-34.

В розділі 3 Спільного протокольного рішення визначено, що сторони зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету країни не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення; а в розділі 4 цього спільного протокольного рішення зазначено, що сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (зі змінами) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009р. №55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №342/16358, і невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до умов Спільного протокольного рішення сторони дійшли згоди погасити заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 29194,08 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з пільг, субсидій та компенсацій за надані послуги з теплопостачання для населення.

24.09.14 року, 04.12.14 року між сторонами по справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів у Хмельницькій обласній державній адміністрації укладено відповідно договір №373/30, договір №1014/30 (далі - Договори про організацію взаєморозрахунків) про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14, п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 „Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування” (Додатки №1-2).

Відповідно до умов Договорів про організацію взаєморозрахунків сторони дійшли згоди погасити заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором у розмірі 4591135,56 грн. (по договору про організацію взаєморозрахунків №373/30 від 24.09.14 року - 2054802,88 грн., по договору про організацію взаєморозрахунків №1014/30 від 04.12.14 року - 2536332,68 грн.) за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Уклавши Договори про організацію взаєморозрахунків, Спільне протокольне рішення сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору.

Згідно з Договорами про організацію взаєморозрахунків. Спільним протокольним рішенням строк виконання зобов'язання з оплати заборгованості за газ пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Відповідач стверджує що 15.10.14року, 18.12.14року, 24.11.14року в дні перерахування, територіальним органом Казначейства коштів з державного бюджету, Відповідач сплатив на користь Позивача грошові кошти у розмірі 4620329,64 грн.:

- 4591135,56 грн. (15.10.14 року - 2054802,88 грн.; 18.12.14 року - 2536332,68 грн.) на підставі Договорів про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками банку

- 29194,08 грн. (24.11.14 року) на підставі Спільного протокольного рішення, що підтверджується платіжним дорученням і випискою банку.

Судом береться до уваги, що відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно з п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі – надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі – учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Проаналізувавши положення Порядку та умови, зміст договорів про організацію взаєморозрахунків, та норми законодавства, зокрема, ст.ст.627-629 Цивільного кодексу України, №373/30 від 24.09.2014 року,1014/30 від 04.12.2014 року, спільного протокольного рішення від 18 листопада 2014 року суд вбачає, що сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Оскільки, договорами про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 1675/14-ТЕ-34 від 25.11.2013 року.

За змістом підпунктів 2, 3 п. 9 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов’язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Договори набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості. Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов’язань та підстав для інших грошових вимог.

Позивачем нараховано 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 66125,28грн. - інфляційних втрат..

Судом береться до уваги , що відповідачем було перераховано грошові кошти у терміни, встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків станом на 24.11.2014 року, тому підстав для застосування позивачем положень ч.2 ст.625 ЦК України не було, оскільки не було порушено строки виконання грошового зобов’язання за вказаний період.

Крім того, сторони відповідно до п.14 договору про організацію взаєморозрахунків передбачили, що після виконання вказаного договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Тому в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення пені, три проценти річних, інфляційних втрат нарахованих за прострочення оплати за поставлений газ в січні – листопаді 2014року за період з 15.02.14. року по 14.01.15 року (п.6.1. договору - остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа(включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) необхідно відмовити.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного суду України за №924/1230/15 від 01 липня 2015 року, постановах Вищого господарського суду України по справах 924/1265/13, 924/1572/14.

Відповідно до акту приймання – передачі природного газу від 31.12.2014року позивачем поставлено КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" газ на суму 1 317 3183, 35грн., за який відповідач прострочив проведення розрахунку.

Пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність за невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 Договору сторони погодили строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про правомірність нарахувань у період з 15 січня 2015 року до 29 січня 2015 року в сумі: 2352,87 грн. –пені, 252,09 грн. - три відсотки річних, 14418,92 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення 392123,66 грн. пені, 71354,44 грн. три відсотки річних та 651706,36 грн. інфляційних належить відмовити.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49,82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м. Славута про стягнення 1 132 208,34 грн., з яких: 394 476,53 грн. - пені, 71606,53 грн. - три проценти річних, 666125,28 грн. - інфляційні втрати задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" м.Славута вул.Миру, буд.14а (код 34432514) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код 20077720) 2352,87 грн. (дві тисячі триста п’ятдесят дві гривні вісімдесят сім копійок) пені 252,09 грн. (двісті п’ятдесят дві гривні дев`ять копійок) три відсотки річних, 14 418,92 грн. інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 255,36 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. судового збору.

В частині стягнення 392123,66 грн. пені, 71354,44 грн. три відсотки річних та 651706,36 грн. інфляційних відмовити.

Повний текст рішення складено 21 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Шпак В.О

Суддя Смаровоз М.В.

Суддя Гладюк Ю.В.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, -м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

3 - відповідачу. м.Славута вул.Миру буд.14.а

всі рекомендованим із повідомленням