Рішення № 62911808, 17.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016Справа № 910/18972/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - Компанія) до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АКВ ГАРАНТ" (далі - Товариство) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) про стягнення 283 914,39 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явилися,

відповідача-1: не з'явилися,

відповідача-2: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі укладеного між ним та малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" (далі - МПП "Ерідон") договору від 20 листопада 2015 року № 33/15-Г/Ц7 позивач здійснив останньому виплату страхового відшкодування в розмірі 333 914,39 грн. у зв'язку з пошкодженням його майна під час перевезення Підприємцем. Оскільки цивільна відповідальність Підприємця була застрахована Товариством згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності експедитора від 4 березня 2015 року № 710570, Компанія, посилаючись на статті 993, 1166 та 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд стягнути з Товариства 263 914,39 грн. відшкодування матеріальної шкоди, а з Підприємця - передбачену вказаним договором франшизу в розмірі 20 000,00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/18972/16. Розгляд даної справи призначено судом на 17 листопада 2016 року.

2 листопада 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Компанії, в якому остання просила стягнути з Товариства суму заборгованості в розмірі 263 914,39 грн., у той же час позивач зазначив, що після відкриття провадження у даній справі Підприємцем було перераховано на його рахунок суму заборгованості в розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24 жовтня 2016 року № 8868, доданим до вказаного клопотання.

У судовому засіданні 17 листопада 2016 року Підприємець підтвердив факт оплати заборгованості в розмірі 20 000 грн. та просив припинити провадження у справі в частині стягнення даної заборгованості.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 17 листопада 2016 року, не забезпечив, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Товариство також не забезпечило явку свого повноважного представника у призначене судове засідання, витребуваних судом документів не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направило.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 19 жовтня 2016 року надіслана Товариству за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих Підприємцем документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2015 року між позивачем та МПП "Ерідон" було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів № 33/15-Г/Ц7. Предметом даної угоди є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням вантажем під час його транспортування та проміжного зберігання на складі (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 9.1 вказаного договору даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору - до 20 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом 6.1.1 договору страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Страхувальник зобов'язаний разом із заявою на виплату страхового відшкодування надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитків.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума за договором: сума страхових сум за всіма перевезеннями, зазначеними у реєстрах перевезень вантажів.

Страхова сума за кожним окремим перевезенням визначається відповідно до вартості вантажу, зазначається у реєстрі перевезень вантажів, та не може перевищувати 10 000 000,00 грн. (пункт 4.1.1 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору розмір страхового відшкодування дорівнює розміру заподіяних страхувальнику збитків, визначених згідно з пунктом 6.5 договору, за вирахуванням встановленої договором франшизи та сум, отриманих страхувальником у якості відшкодування збитків від інших осіб, але не більше страхової суми.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 січня 2016 року між Підприємцем та МПП "Ерідон" було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 16/01-2016, за умовами якого відповідач-2 зобов'язався надавати за дорученням та за плату МПП "Ерідон" експедиторські послуги.

Відповідно пункту 1.1. даного договору МПП "Ерідон" доручає, а Підприємець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок МПП "Ерідон" здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом по території України.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору - до 31 грудня 2016 року (пункт 10.1. цієї угоди).

Відповідно до пункту 8.3 договору Підприємець несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної або часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні в розмірі фактичної шкоди, у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість.

У лютому 2016 року на підставі даного договору Підприємцем здійснювалося перевезення вантажу - насіння соняшника Естрада 150 К Круїзер. Дане перевезення здійснювалось на автомобілі марки "VOLVO", державний номерний знак НОМЕР_2, та напівпричепом марки "Kogel", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, за маршрутом Самородня - Корсунь-Шевченківський - Сміла - Знам'янка - Олександрія - П'ятихатки - Дніпропетровськ - Новомосковськ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 2 лютого 2016 року № 0082099417 та № 0082099419, а також товарно-транспортною накладною SE 455654 від 2 лютого 2016 року.

3 лютого 2016 року даним водієм було виявлено нестачу вказаного вантажу. У той же день до реєстру кримінальних проваджень було внесено інформацію щодо вказаної події. Вказані дії були кваліфіковані відповідно до частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 3 лютого 2016 року, витягу кримінального провадження від 4 лютого 2016 року № 12016040350000340, а також пояснень водія транспортного засобу.

5 лютого 2016 року до позивача звернулось МПП "Ерідон" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за вищевказаним договором.

На підставі акту № 4 про пошкодження (недостачу, надлишок, пересортування) ТМЦ, копій супровідних документів на вантаж та інших документів Компанією було складено страховий акт від 2 березня 2016 року № 33/5-г/Ц7.2-1 із розрахунком до нього, відповідно до яких розмір остаточного страхового відшкодування склав 333 914,39 грн. Винною особою в настанні страхового випадку було визначено Підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 березня 2015 року між відповідачами було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності експедитора (при перевезенні наземним транспортом) № 710570.

Предметом даної угоди є майнові інтереси, пов'язані з відповідальністю страхувальника - Підприємця, за відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб при наданні транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів у порядку, встановленому чинним законодавством України на умовах Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року зі змінами та доповненнями внесеними протоколом від 5 липня 1978 року (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 вказаного договору страховим випадком за цим правочином є факт настання цивільної відповідальності страхувальника, визнаної ним добровільно, за попередньою згодою страховика, чи встановленої чинним рішення суду за зобов'язаннями, що виникають при заподіянні шкоди потерпілим третім особам внаслідок настання страхового ризику - відповідальності за вантаж.

Даний правочин підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками. Строк дії даного договору - до 15 березня 2016 року (пункт 5.1. цієї угоди).

У разі крадіжки вантажу сума франшизи становить 20 000,00 грн. та підлягає стягненню з Підприємця (пункт 3 договору).

Відповідно до умов договору від 20 листопада 2015 року № 33/15-Г/Ц7 сума страхового відшкодування у розмірі 333 914,39 грн. була сплачена позивачем ПП "Ерідон" шляхом перерахування цієї суми на його рахунок, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 10 березня 2016 року № 8562, від 11 березня 2016 року та від 12 березня 2016 року № 9003.

Приписами статті 993 ЦК України унормовано, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування, Компанія набула право регресу до Товариства в межах здійсненої виплати.

6 червня 2016 року на рахунок Компанії Товариством було частково сплачено заборгованість у розмірі 50 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 9 Закону.

За частиною 1 статті 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частина 3 статті 929 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідачем-1 було сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування, яка складає 50 000,00 грн., до стягнення з Товариства підлягає сума грошових коштів розмірі 263 914,39 грн.

Отже, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії про стягнення з відповідача зазначеної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з Підприємця франшизи в розмірі 20 000,00 грн.

Водночас судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі Підприємець сплатив суму вищевказаної заборгованості на рахунок позивача. Даний факт підтверджується платіжним дорученням від 24 жовтня 2016 року № 8868, доданим до клопотання позивача від 31 жовтня 2016 року № 31116-2417/п.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, провадження у справі порушено 19 жовтня 2016 року, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. була сплачена 24 жовтня 2016 року, тобто після порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для припинення провадження в частині позовних вимог Компанії про стягнення з Підприємця 20 000,00 грн.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АКВ ГАРАНТ" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 22887185) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154, ідентифікаційний код 33908322) 263 914 (двісті шістдесят три тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 39 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 3 958 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 71 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження в справі № 910/18972/16 в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 20 000 (двадцяти тисяч) грн. 00 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22 листопада 2016 року

Суддя Є.В. Павленко