Рішення № 62911765, 21.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 р.Справа № 917/1411/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1

до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36014, м. Полтава, вул. Зеньківська, 6

про стягнення заборгованості у сумі 49175,44 грн.

Суддя Н.Г. Гетя

Представники 18.10.2016 р:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Представники 29.10.2016 р:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_3

Представники 21.11.2016 р:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_4

В судових засіданнях 18.10.2016, 29.11.2016 були оголошені перерви в порядку ст. 77 ГПК України, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 3718 від 01.10.2015 року у розмірі 49175,44 грн., з яких: неустойка за порушення строків поставки продукції - 23975,44 грн.; збитки за порушення умов договору - 25200,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та посилається на порушення строків оплати позивачем товару по вказаному договору, на підставі чого відповідач мав право, передбачене п. 3.ст. 538 ЦК України зупинити виконання свого обов'язку щодо поставки товару. Також зазначає, що неустойка нарахована без достатніх правових підстав, оскільки позивач не отримував письмового замовлення. Щодо стягнення збитків, то на думку відповідача, у зв'язку з тим, що продукція по специфікації №2 від 20.10.2015 р. поставлена на адресу відповідача в повному обсязі, позивач від продукції не відмовлявся, придбав її у відповідача, а не у третіх осіб, збитки не поніс, то вимога щодо сплати заздалегідь визначених сторонами збитків у розмірі 10% від вартості відповідної продукції є необгрунтованою та такою, що не відповідає умовам договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив:

01.10.2015 року між Публічним акціонерним товариством АрселорМіттал Кривий Ріг та Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод", було укладено договір поставки №3718 (далі за текстом - Договір, а.с. - 8-17), згідно умов якого передбачено, що Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації(цій), узгодженої(них) до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Як передбачено п.2.1 Договору, загальна вартість Продукції за Договором складається з суми вартості всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору.

Приписами п.3.1. Договору передбачено, що умови поставки продукції викладаються Сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс редакції 2000 року та узгоджуються у відповідній(них) Специфікації(ціях).

Поставка продукції Продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній(них) Специфікаціях, але тільки після надання письмового замовлення на поставку. Датою подачі замовлення на поставку вважається дата його направлення електронною поштою на e-mailinfo@ptmz.com.ua або факсом на номер +38(0532) 51-16-95. Замовлення на поставку повинно містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки Продукції, точно відповідати по номенклатурі і не перевищувати обсяги зазначені в Специфікації (ціях) - (п.3.2. Договору).

На виконання умов Договору, між Сторонами 20.01.2015 року було підписано Специфікацію №2 до Договору, якою передбачено здійснення поставки на адресу позивача наступної продукції: Электроагрегат АД 24 (24 кВт/30кВА) в комплекте с прицепом двухосным ТИТАН-2000..

На виконання умов Специфікації №2 до Договору 09.11.2015 року вих. №321-182061 зі сторони позивача на адресу ПАТ Полтавський турбомеханічний завод було направлено замовлення №4500173910.

Умовами Специфікації №2 до Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надання Покупцем письмового замовлення на адресу Продавця.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника) згідно умов поставки, узгоджених у відповідних Специфікаціях, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі - ТТН), залізнична накладна, кур'єрської служби).

Таким чином, за даними позивача, з урахуванням положень Договору, Специфікації №2 до Договору, строк поставки Продукції зі сторони Відповідача на адресу Позивача - 08.12.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що поставка Продукції зі сторони Позивача на адресу ПАТ АМКР була здійснена лише 6.02.2016 року, що є наслідком факту порушення взятих на себе зобов'язань зі сторони Позивача.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили між собою, що у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених в договорі, Продавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої Продукції за кожен день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки Продукції.

Відповідно до п.7.2. Договору передбачено, що у випадку прострочені поставки продукції Продавцем в повному обсязі або частково більше чим на один календарні місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків поставки, Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такої Продукції та придбати її в кількості і номенклатурі, у відношенні якої мало місце прострочення поставки, у будь-якого іншого Продавця, а такі стягнути з Продавця заздалегідь визначені сторонами збитки в розмірі 10% вартості відповідні Продукції. Збитки за цим пунктом сплачуються Продавцем понад неустойку, передбачену п.7.1 Договору.

Таким чином, позивач вказує на наявність порушення своїх зобов'язань за Договором зі сторони Відповідача, в силу відповідальності передбаченої п.п.7.1.,7.2. Договору та умовам укладеної між сторонами Специфікації, з урахуванням положень ст.232 Господарського кодексу України та просить стягнути з відповідача:

-неустойку за порушення строків поставки Товару - 23 975,44 грн.;

-суму розрахованих збитків (п.7.2. Договору) - 25 200,00 грн.

Таким чином, загальна сума заявлена до стягнення позивачем з відповідача, складає 49175,44 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи слідує, що відповідач здійснив поставку товару 26.02.2016 р., в той час, як умовами Специфікації №2 визначено, що поставка продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надання Покупцем письмового замовлення на адресу Продавця. Замовлення було направлено відповідачу 09.11.2015 р. електронною поштою (а.с. - 102-108). Таким чином, поставка товару повинна була відбутися 08.12.2015. Таким чином, відповідачем порушені умови договору щодо строку поставки товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.1 Договору у випадку прострочення поставки продукції проти строків обумовлених в договорі, Продавець сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленої Продукції за кожен день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки Продукції.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 23975,44 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 25200,00 грн. збитків, то суд зазначає наступне:

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому під збитками розуміється: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка (дія або бездіяльність); 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки, шкода); 3) причинний звязок між протиправною поведінкою та причиненою шкодою; 4) вина особи, яка заподіяла шкоду.

У відповідності до ст.ст. 33, 35 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт спричинення шкоди, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий звязок між ними та наявність вини. Проте всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивач не надав суду належних доказів шкідливого результату, який спричинили дії відповідача, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

За даних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25200,00 грн збитків.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 ГПК України

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (36014, м. Полтава, вул. Зеньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974) - 23975,44 грн. неустойки та 671,84 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити в задоволенні.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя Н.Г. Гетя