Рішення № 62911632, 21.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2016 рокуСправа № 913/1122/16

Провадження № 30/913/1122/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інтеко, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 2682 грн. 00 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Голенко І.П.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 20.02.2014 № 752/4 в сумі 15293 грн. 61 коп., з якої борг в сумі 13355 грн. 81 коп., пені у сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 215 грн. 00 коп., інфляційних витрат в сумі 387 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобовязань в частині повернення передплати у звязку із непоставленням товару в належний строк у сумі 13355 грн. 81 коп. відповідно до договору поставки від 20.02.2014 № 752/4. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 215 грн. 00 коп., інфляційних витрат в сумі 387 грн. 30 коп.

Позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог від 21.10.2016 № 863-604К-304, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 20.02.2014 № 752/4 в сумі 8355 грн. 81 коп., пеню в сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 215 грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 387 грн. 30 коп.

Вказана заява розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог та прийнята судом до розгляду.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2016 № 863-604К-345, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 20.02.2014 № 752/4 в сумі 774 грн. 20 коп., пеню в сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 215 грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 387 грн. 30 коп. Новою ціною позову є сума в розмірі 2682 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 2.1 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами) передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд розглядає справу за наявними матеріалами, враховуючи наступне: сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду цієї справи; будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від позивача та відповідача не надходило; явка сторін не була визначена судом обовязковою; незявлення відповідача у засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інтеко», як постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Луганськтепловоз», як покупцем, 20.02.2014 укладено договір поставки № 752/4 (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом вказаного договору є правовідносини, за якими постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість, ціна, якої погоджується в специфікації.

До вказаного договору складено специфікацію № 2, відповідно до якої поставляється товар вартістю 335394 грн. 80 коп.

Згідно із п. 2.6 договору покупець здійснює оплату за травень в сумі 335394 грн. 80 коп. на умовах 100% передплати.

Відповідачем було виставлено рахунок від 08.04.2014 № СФ-0011 на суму

335394 грн. 80 коп. (а.с. 19).

Позивач платіжним дорученням від 16.05.2014 № 474 перерахував грошові кошти в сумі 335394 грн. 50 коп. (призначення платежу у платіжному дорученні вказано «згідно рахунку № СФ-0011 від 08.04.2014», а.с. 20).

В пункті 3.3 договору встановлено, що строк поставки товару складає 15 днів після проведення 100% оплати.

Відповідач у встановлений договором строк поставки поставив позивачу товар частково в сумі 308294 грн. 79 коп., вказаний у специфікації № 2, що підтверджується видатковими накладними від 30.05.2014 № РН-010, від 30.05.2014 № РН-011, від 02.06.2014 № РН-012, від 10.06.2014 № РН-017, від 10.06.2014 № РН-018 та від 14.06.2014 № РН-020.

Таким чином, залишилось непоставленого товару на суму 27100 грн. 01 коп.

У звязку з невиконанням зобовязання з поставки продукції позивач направив відповідачу претензію від 28.07.2015 № 863699К-234 про повернення сплачених ним коштів у сумі 27100 грн. 00 коп. Крім того, на адресу відповідача направлялися досудові нагадування до претензії та лист про повернення коштів (а.с. 25-29).

Відповідач повернув невикористану передплату в сумі 26355 грн. 80 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 10.02.2016, 17.03.2016, 05.10.2016, 28.10.2016.

Кошти в сумі 744 грн. 21 коп. повернуті відповідачем позивачу не були.

У звязку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про з відповідача заборгованості за договором поставки від 20.02.2014 № 752/4 в сумі 774 грн. 20 коп. (сума боргу заявлена до стягнення позивачем є меншою, ніж встановлено судом), пені в сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 215 грн. 00 коп. та інфляційних витрат в сумі 387 грн. 30 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату за товар у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У звязку з частковим невиконанням відповідачем зобовязання з поставки продукції, позивач направив відповідачу претензію від 28.07.2015 № 863699К-234 про повернення сплачених ним коштів, яка отримана відповідачем 04.09.2015 (а.с.24).

Кошти не були повернуті відповідачем позивачу станом на день прийняття даного судового рішення.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 744 грн. 20 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано пеню в сумі 1335 грн. 50 коп. на підставі п. 6.1 договору, відповідно до якого за порушення строків поставки товару, допоставки недопоставленої кількості товару, заміни товару неналежної якості, постачальник за вимогою покупця сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, щодо якого порушені зазначені строки, за кожен день прострочення, але не більше 10% від вартості цього товару.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, суд визнає обґрунтованою пеню у розмірі 10% від вартості неотриманого товару в сумі 1335 грн. 50 коп. за період з 11.06.2014 по 01.10.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 215 грн. 00 коп. за період з 18.03.2016 по 01.10.2016 та інфляційних втрат в сумі 387 грн. 30 коп. за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також виходячи з приписів чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 215 грн. 00 коп. за період з 18.03.2016 по 01.10.2016 та інфляційних втрат в сумі 387 грн. 30 коп. за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути передплату за договором у сумі 744 грн. 20 коп., пеню в сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 215 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 387 грн. 30 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2016 № 863-604/К-345).

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інтеко про стягнення 2682 грн. 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Інтеко, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр.. Гвардійський, б. 71«Г»/17, код 38350137, на користь Публічного акціонерного товариства Луганськтепловоз, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна, б. 52 «Б», код 05763797, передплату в сумі 744 грн. 20 коп., пеню в сумі 1335 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 215 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 387 грн. 30 коп. та судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.2016.

Суддя І.П.Голенко

Надр. прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою: 93406, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гагаріна 52 б

3 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський , 71Г/17