Рішення № 62911432, 15.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа № 910/17916/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 100 000,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Лінкевич О.В. (представник за довіреністю № 08-03-25/50-16 від 17.05.2016р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

В судовому засіданні 25.10.2016р. представником відповідача надано для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що позивачем не надано фотознімків пошкодженого транспортного засобу та ремонтної калькуляції, що в свою чергу не надає змоги відповідачу перевірити відповідність заявленій сумі позовних вимог дійсним пошкодженням автомобіля та просив суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у позивача вказані докази.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, наданому в судовому засіданні 25.10.2016р. відповідач вказав на те, що у випадку надання позивачем фотознімків пошкодженого транспортного засобу, останній не буде заперечувати проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.10.2016р.

В судове засідання 25.10.2016р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2016р. розгляд справи відкладено до 15.11.2016р. Крім того, зобов'язано позивача надати суду фотознімки пошкодженого при ДТП, що мала місце 15.06.2016р. у м. Луцьк транспортного засобу Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також письмові пояснення з приводу того, що згідно постанови суду від 12.07.2016р. винна в ДТП особа керувала транспортним засобом Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_2, тоді як згідно полісу № АЕ/6588260 застраховано цивільно-правову відповідальність особи, яка керує транспортним засобом Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_3 та докази на підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність особи, винної в ДТП, що мала місце 15.06.2016р. у м. Луцьк була застрахована відповідачем.

В судове засідання 15.11.2016р. представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника разом з фотознімками пошкодженого при ДТП, що мала місце 15.06.2016р. у м. Луцьк транспортного засобу Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1, а з приводу того, що згідно постанови суду від 12.07.2016р. винна в ДТП особа керувала транспортним засобом Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_2, тоді як згідно полісу № АЕ/6588260 застраховано цивільно-правову відповідальність особи, яка керує транспортним засобом Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_3, позивач вказав на те, що постанова суду містить механічну описку, натомість згідно наявної в матеріалах справи Довідки ДАІ вірним реєстраційним номером транспортного засобу Пежо, є АС 2363 АХ, на підставі чого, позивачем направлено до Луцького міськрайонного суду Волинської області клопотання про виправлення вказаної описки.

15.11.2016р. позивачем подано до суду належним чином засвідчену копію постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2016р. у справі № 161/8262/16-п, відповідно до якої в мотивувальній частині постанови названого суду від 12.07.2016р. усунуто описку та вказано дійсний реєстраційний номер автомобіля Пежо, а саме АС 2363 АХ.

В судовому засіданні 15.11.2016р. представником відповідача надано для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 15 листопада 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/16-Тз/Вл (надалі - Договір страхування) відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль). Вигодонабувачем за Договором страхування є ПАТ «Кредобанк».

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

15.06.2016р. по вул. Ковельській, 173 в м. Луцьку ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по крайній лівій смузі дороги в сторону вул. Глушець в м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкоджень вказаних транспортних засобів.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.07.2016р. у справі №161/8262/16-п ОСОБА_3 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.11.2016р. у справі № 161/8262/16-п усунуто описку в мотивувальній частині постанови суду від 12.07.2016р. та вказано дійсний реєстраційний номер автомобіля Пежо, а саме АС 2363 АХ.

Згідно рахунків-фактури СТО (ТОВ «Автоконцепт») №АК00028527 від 04.07.2016р. та №АК00029160 від 19.08.2016р. вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 230 741,42 грн., а вартість додаткового ремонту - 5 231,81 грн. відповідно.

Відповідно до наявної в матеріалах справи ремонтної калькуляції Системи Audatex №Y2016/2927 від 04.07.2016р. вартість ремонту автомобіля Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 230 446,87 грн.

Відповідно до складених позивачем ОСОБА_4 акту № 06/16-Тз/Вл-1-1 від 13.07.2016р. та ОСОБА_4 акту № 06/16-Тз/Вл-1-2 від 02.09.2016р., а також розрахунків до них, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 230 741,42 грн., а сума доплати до страхового відшкодування - 5 231,81 грн.

Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування на загальну суму 235 973,23 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №26287 від 15.07.2016р. на суму 145 000,00 грн., №26521 від 18.07.2016р. на суму 85 741,42 грн. та №33588 від 06.09.2016р. на суму 5 231,81 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем розраховано та виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування на підставі рахунків (ТОВ «Автоконцепт») №АК00028527 від 04.07.2016р. та №АК00029160 від 19.08.2016р. та ремонтної калькуляції Системи Audatex №Y2016/2927 від 04.07.2016р. на загальну суму 235 973,23 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що наведені у рахунках СТО та ремонтній калькуляції, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці ДАІ і відповідачем не надано доказів протилежного.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування ОСОБА_4 набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

У наданому для долучення до матеріалів справи відзиві на позовну заяву, відповідач вказує на те, що він не заперечує проти розрахунку позивача відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого при ДТП на суму 100 000,00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну згідно Полісу № АЕ/6588260).

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_3 встановлена в судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу №АЕ/6588260.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АЕ/6588260 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн.

Так як цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на дату ДТП була застрахована відповідачем відповідно Полісу №АЕ/6588260, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм вказаного транспортного засобу власнику застрахованого позивачем автомобіля покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом №АЕ/6588260).

За таких обставин, до стягнення з відповідача підлягає сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/17916/16 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.

Судовий збір в розмірі 1 500,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (код ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 1 500,00 грн. (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.2016р.

Суддя С.М. Морозов