Рішення № 62911241, 15.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016Справа №910/9751/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Державного підприємства «Завод «Генератор»

про стягнення 667174,59 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Довгалюк А.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Волощенко В.П. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «АК «Київводоканал» звернулось до суду з позовом до ДП «Завод «Генератор» про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 667174,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором від 16.11.1999 № 7307/1-1-12 в частині оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 29.02.2016 утворилась заборгованість в розмірі 285748,31 грн. Всього за вказаний період позивачем надано послуг на суму 1952881,67 грн, з яких відповідачем сплачено1667133,36 грн. При цьому позивач вказує, що відповідачем у спірному періоді було також сплачено 201907,84 грн., які позивачем відповідно до вказаного призначення платежу було зараховано в погашення боргу, що утворився в попередній період.

Також, на вказану заборгованість позивачем у відповідності до умов договору та ст. 625 ЦК України нараховано 285778,18 грн. інфляційних втрат, 28428,03 грн. 3% річних, 10070,41 грн. пені та 57149,66 грн. штрафу, які позивач також просить стягнути.

В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги та зазначено, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості за надані послуги у сумі 42632,02 грн. та 22058,83 грн. за листопад 2015 року, розмір основної заборгованості за надані послуги становить 221057,46 грн., які позивач і просить стягнути.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з урахуванням уточнених позовних вимог, додатково вказав, що нарахування відповідачу за надані послуги з постачання питної води та водовідведення здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору, обсяги визначено відповідно до показань лічильників, які зафіксовано актами про зняття показань водо лічильників, копії яких додано представником позивача до матеріалів справи, а також дебетово-інформаційними повідомленнями та їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи. Також зазначив, що обов'язок списання позивачем заборгованості відповідача за надані послуги за період до 01.10.2012 на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» виникає виключно за дотримання встановленої вказаним Законом процедури, зокрема кожен учасник списання має утворити комісію зі списання, до якої входять керівник підприємства, голова комісії та головний бухгалтер, яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, а саме списання проходить на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню. Наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків, на думку позивача є неналежної форми, не містить вказівок на його складання в якості виконання вимог зазначеного Закону і не має жодного погодження третьою стороною ДК «Укроборонпром». Крім того до тексту зазначеного акта, було додруковано інформацію щодо посади та прізвища працівника ДК «Укроборонпром», що свідчить про фальсифікацію зазначеного документа.

Також вказав, що позивачем правомірно зараховувались сплачені грошові кошти відповідача в рахунок заборгованості за попередній період, оскільки зазначені оплати були без чіткого призначення платежу за конкретний період.

Щодо невідповідності сум, виставленим відповідачу у серпні 2014 та вересні 2015 року , зазначив, що вказана невідповідність виникла внаслідок технічних помилок обсягів спожитих послуг при зчитуванні даних приладу обліку, проте в подальшому було складено акти приймання-передачі з урахування вказаних помилок.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивачем правомірно нараховано вартість спожитої води на підігрів для виготовлення гарячої води для потреб гарячого водопостачання, оскільки бойлери, які виготовляють гарячу воду перебувають на балансі та обслуговуються відповідачем, який і зобов'язаний здійснювати оплату вказаної води.

Разом з тим, як пояснив представник позивача, з грудня 2015 року по будинку відповідача в яких надавались послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 10-601 укладено прямі договори між мешканцями та позивачем, у зв'язку з чим розрахунки за надані послуги проводяться безпосередньо з мешканцями, і нарахування відповідачу по зазначеному коду, починаючи з грудня 2015 року проводитись не повинні, відповідно позивачем буде проведено коригування зазначеної заборгованості.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що ДП «Завод «генератор» є учасником Державного концерну «Укроборонпром», відповідно на вказане підприємство поширюється дія Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку», згідно якого підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу за надані їм послуги водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 01.09.2012 і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом - 30.10.2012. На виконання вимог зазначеного Закону, у встановленому порядку ПАТ «АК «Київводоканал» та ДП «Завод «Генератор» було складено та підписано Акт звіряння заборгованості у розмірі 1084983,66 грн., що обліковувалась станом на 01.09.2012 і не сплачена станом на 30.10.2012. Вказаний акт, у відповідності до вимог Закону погоджено Державним концерном «Укроборонпром», що підтверджується відповідним підписом та печаткою. Зазначає, що заборгованість за надані послуги станом на 01.09.2012 відсутня у зв'язку з її списанням відповідно до вимог Закону, внаслідок чого позивачем правомірно зараховано в рахунок боргу за попередній період лише оплату в розмірі 5208 грн, здійснену до набрання Законом чинності - 24.10.2012, а кошти в розмірі 196699,84 грн. мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за спірний період.

Крім того вказує, що позивачем не враховано при визначенні заборгованості сплачені 15.12.2015 відповідачем грошові кошти в розмірі 42632,02 грн. та 22058,83 грн.

Також, починаючи з грудня 2015 року по коду 10-601, будинки відповідачем було передано на абонентський облік до ПАТ «АК «Київводоканал» на укладання прямих з мешканцями договорів, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення заборгованості по вказаному коду за період з грудня 2015 по лютий 2016 року є безпідставними.

Щодо нарахування штрафних санкцій, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів надання до банківської установи платіжних документів, розрахунки проводились відповідачем на підставі наданих ПАТ «АК «Київводоканал» актів наданих послуг, внаслідок чого неможливо становити дату початку прострочення платежів за надані послуги.

Вказав, що ДП «Завод «Генератор» виконує важливі державні замовлення з виготовлення приладів для потреб Збройних Сил України, при цьому перебуває у важкому фінансовому стані, відносно відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство.

В судовому засіданні представник відповідача додатково пояснив, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували обсяг спожитих послуг, зокрема акти про зняття показань з лічильників надано не по всіх об'єктах, частина наданих актів не оформлена належним чином, зокрема підписана за сторони відповідача, не вказані прізвища та посада представника абонента, частина актів не відносяться до об'єктів відповідача.

Також, позивачем нараховано вартість поставленої питної води на підігрів, в той час, як вказані обсяги води має оплачувати балансоутримувач бойлеру.

Крім того, відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності до вимог позивача за період до травня 2013 року.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (Закон)підприємство питного водопостачання - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання. Споживачем питної води є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

За змістом ст.4 Закону суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є, зокрема підприємства питного водопостачання та споживачі питної води.

Нормами статті 19 вказаного Закону встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Судом встановлено, що 16.11.1999 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», після зміни найменування - ПАТ «АК «Київводоканал», (постачальник) та ДП «Завод «Генератор» (абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7307/1-1-12 (надалі - «Договір»).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими Наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994, №65.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водо лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно положень п.п.3.6, 3.7 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Отже, за вказаним договором позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення, а відповідач - ДП «Завод «Генератор» є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання договору здійснював постачання води питаної та приймав стоки, зауважень щодо наданих послуг з водопостачання та водовідведення за договором від відповідача не надходило.

За період з жовтня 2012 по лютий 2016 року позивачем виставлено відповідачу рахунки на суму 1952881,67 грн, при цьому відповідачем за спірний період сплачено 1933732,05 грн., з яких 201907,84 грн. позивачем зараховано в рахунок заборгованості за попередній період, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 221057,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості та пояснень представників сторін позивачем виставлялись рахунки за кодами 7-342 (за період з жовтня 2012 по листопад 2015 року), 7-50342 (за період з жовтня 2012 по листопад 2015 року), 10-601 (за період з жовтня 2012 по лютий 2016 року).

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи договору №351/1198-05 від 19.08.2015 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання послуг питної води та водовідведення з балансоутримувачем під час надання вказаних послуг (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з додатками, укладеного між сторонами у справі та відповідно до наданих представниками сторін пояснень, з грудня 2015 року за кодом 10-601 - будинок по вул. Пугачова, 19-а було передано ПАТ «АК «Київводоканал» для надання послуг з водопостачання та водовідведення мешканцям всього будинку (74 квартири) на підставі прямих договорів, укладених з позивачем. Вказане не заперечується представником позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, укладених між позивачем та зокрема мешканцями квартир 25, 32.

Таким чином, по коду 10-601, починаючи з грудня 2015 року споживачами послуг позивача є мешканці квартир у будинку за адресою вул. Пугачова, 19-а, які є абонентами ПАТ «АК «Київводоканал» та відповідно до умов укладених договорів зобов'язані здійснювати оплату наданих послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно включено в рахунок заборгованості вартість спожитих послуг по коду 10-601 за грудень 2015 в розмірі 9469,92 грн., січень 2016 в розмірі 10416,91 грн. та лютий 2016 року в розмірі 9078,96 грн., всього в розмірі 28965,79 грн.

Щодо зарахування позивачем частини сплачених відповідачем грошових сум в рахунок заборгованості за надані послуги за попередні періоди, суд зазначає наступне.

Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» діє з 30.10.2012 та визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром».

Відповідно до постанови КМУ від 29 грудня 2010 року N 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром» (в редакції, що діяла з 18.04.2011) до переліку державних підприємств, що входять до складу Державного концерну «Укроборонпром», включено Відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, на визначених цією статтею умовах підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК «Нафтогаз України», її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 01.09.2012 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Також, за приписами п. 4 ч. 1 вказаної статті Закону також підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.09.2012 і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, НАК «Нафтогаз України» та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

До матеріалів справи залучені погоджені та підписані Позивачем і Відповідачем зведений акт звірки взаєморозрахунків за спожиті енергоносії (водопостачання та водовідведення) станом на серпень 2012 року, дата підпису цих актів сторонами 08.11.2012, а дата погодження їх же з боку ДК «Укроборонпром» 16.11.2012, відтак, моментом списання заборгованості є момент підписання актів всіма учасниками процедури списання, тобто 16.11.2012.

При цьому судом відхиляються заперечення Позивача, що ці акти є неналежної форми, оскільки складені не на підставі вищевказаного Закону. Суд зазначає, що вищевказаний Закон передбачає списання заборгованості на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню. Вказаний акт містить інформацію щодо розміру заборгованості та коди абонентів вказаної заборгованості, серед яких, зокрема , вказано коди 7-342, 7-50342, 10-601. Складення акту на підставі та у встановленому Законом порядку також підтверджується погодженням цього акту з боку ДК «Укроборонпром» та датою обрахунку заборгованості (станом на 01.09.2012), яка підлягала списанню.

Щодо необхідності відповідно до Закону створення комісії з питань списання заборгованості, то законодавчо особливості її створення та діяльності не передбачені, а отже вона утворюється і діє звичайним шляхом у робочому порядку під час поточної діяльності підприємства, та Позивачем не доведено, що така комісія ним (його структурним підрозділом) не створювалася, та що керівник підприємства і головний бухгалтер у складанні актів та підготовці відомостей для актів, участі не приймали.

Не приймаються також заперечення позивача щодо невідповідності вказаного акту вимогам норм чинного законодавства, зокрема щодо відсутності погодження вказаного акту ДК «Укроборонпром» та наступним додаванням шляхом додрукування реквізитів та прізвища представника ДК «Укроборонпром» до вже підписаного акту, що свідчить про фальсифікацію такого документа, з таких підстав.

Як зазначено вище, нормами Закону передбачено, що у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством. Тобто передбачено складання такого акту учасниками процедури списання та наступне погодження підписаного акта органом, уповноваженим управляти підприємством. Тобто, враховуючи, що Законом не встановлено конкретної форми такого акту, сторони вправі були підписати акт, складений у довільній формі, а при його погодження в органі , уповноваженому управляти підприємством, зазначений орган (ДК «Укроборонпром») погоджує підписаний акт шляхом додавання у вказаний акт відповідної відмітки про погодження та скріплення підпису уповноваженої особи печаткою. При цьому, обмежень щодо способу додавання такої відмітки до акта Законом не встановлено, зокрема ДК «Укроборонпром» міг робити таку відмітку шляхом друкування її на власному принтері, при цьому тип шрифту та розмір могли відрізнятися від тих, за допомогою яких надруковано текст акту. Судом оглянуто в засіданні оригінал вказаного акту, який містить мокрі відбитки печаток всіх трьох підприємств та підписи уповноважених осіб. Крім того, позивач не був позбавлений можливості у випадку наявності сумнівів щодо достовірності акту заявити клопотання про проведення експертизи.

Позивачем також не доведено суду недостовірності та/або недійсності інформації, яка відображена у вищенаведених актах.

З огляду на наведене, та враховуючи положення Закону, суд приходить до висновку про списання 16.11.2012 відображеної в акті заборгованості в розмірі 1084983,66 грн., яка існувала станом на 01.09.2012.

Норми Закону імперативно встановлюють, що заборгованість перед постачальниками теплової енергії підприємств учасників ДК «Укроборонпром» підлягає списанню, пеня, інфляційна складова і 3 відсотки річних нараховані на заборгованість підлягають списанню, обов'язок списати заборгованість покладено на постачальників теплової енергії, підставою списання заборгованості є взаємно погоджені акти звірки, акти звірки мають бути підписані учасниками процедури списання (постачальником, споживачем, органом управління), датою списання заборгованості є дата підписання актів звірки.

Враховуючи викладене, зокрема те, що станом на початок позовного періоду у відповідача була відсутня заборгованість за надані послуги внаслідок її списання на підставі вказаного Закону, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав зараховувати сплачені кошти у позовному періоді в рахунок боргу за попередні періоди крім платежу в сумі 5208 грн., сплаченого 24.10.2012, тобто до набрання Законом чинності.

Отже, сплачена протягом позовного періоду відповідачем сума 196699,84 грн. підлягає зарахуванню в якості плати за надані послуги за Договором у спірному періоді.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що за період з жовтня 2012 по листопад 2015 року позивачем надано відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення на суму 1923915,88 грн., при цьому відповідачем здійснено оплату за надані послуги (з урахуванням оплати, в розмірі196699,84 грн, зарахованої позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка підлягала списанню на підставі Закону) в розмірі 1928524,05 грн., тобто у розмірі, більшому вартості наданих послуг.

Також суд зазначає, що обсяг наданих позивачем послуг підтверджується наданими позивачем документами, зокрема розрахунком заборгованості, актами зняття показань з лічильників, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі послуг, розрахунковими листами, розшифровками рахунків абонента.

Посилання відповідача на невідповідність актів зняття показань лічильників вимогам норм чинного законодавства, зокрема відсутність підписів, уповноважених представників відповідача, печаток тощо, судом до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаних показань позивачем складались акти виконаних робіт, наданих послуг, які відповідачем отримувались та не заперечувались.

Доказів звернення відповідача до позивача у порядку, визначеному п.3.7 Договору щодо незгоди з обсягами спожитих послуг сторони не надали. Відповідно, дані постачальника є такими, що прийняті абонентом.

Більше того, відповідачем проводилась оплата спожитих послуг, що підтверджується поясненнями представників сторін та матеріалами справи, чим погоджувались обсяги спожитих послуг.

Доказів надання позивачем послуг в обсязі, що відрізняється від обсягів, вказаних позивачем, відповідач також не надав.

Не приймаються також заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем вартості спожитої води на підігрів для потреб ГВП, оскільки як вбачається з додатку до договору про співпрацю. Укладеного між сторонами 19.08.2015, балансоутримувачем теплових пунктів по будинкам, за адресами яких надавались послуги водопостачання та водовідведення у спірному періоді, є ДП «Завод «Генератор», відповідно саме на відповідача покладено обов'язок здійснення оплати спожитої води на підігрів.

Інші доводи сторін, зокрема щодо надання неналежних доказів, щодо скрутного становища відповідача та перебування його у процедурі банкрутства тощо, судом розглянуто та залишено без уваги, оскільки вони не впливають на вирішення справи.

Враховуючи викладене, зокрема встановлення судом факту надання позивачем відповідачу послуг з постачання води та водовідведення у період з жовтня 2012 по листопад 2015 року, безпідставність включення у розрахунок заборгованості позивачем вартості обсягів спожитих послуг за грудень 2015 та січень-лютий 2016 року а також факт сплати відповідачем вартості наданих послуг у обсязі, що перевищує фактичний обсяг наданих послуг (з урахуванням сум, безпідставно зарахованих позивачем в рахунок боргу за попередній період), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, відсутні також підстави для стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем на вказану заборгованість.

Згідно з ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не надано суду доказів наявності заборгованості відповідача за спожиті послуги у спірному періоді у заявленому розмірі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 32-38, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 21.11.2016

Суддя Я.В. Маринченко