Рішення № 62911214, 10.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2016Справа №910/13407/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай кепітал Менеджмент»

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Айбокс», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про про визнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Щербак Є.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Гук О.О. (представник за довіреністю);

від третьої особи 1 - Тарасенко О.М. (представник за довіреністю);

від третьої особи 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Скай кепітал Менеджмент» про визнання недійсним договору №8/1-VP від 12.02.2015 про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «КУА «Скай капітал Менеджмент» та визнання відсутнім у відповідача права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між Банком та ТОВ «Айбокс».

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 22.05.201 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс» укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 (Кредитний договір), згідно якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 80000000 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 31.12.2017, та низки договорів забезпечення кредитного договору.

12.02.2015 між Банком та ТОВ «КУА «СКМ» укладено договір №8/1-VP, за умовами якого Банк передав, а відповідач (новий кредитор) прийняв на себе право вимоги належного виконання ТОВ «Айбокс» своїх зобов'язань за Кредитним договором та додатковими договорами щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 1125959,47 грн.

Позивач вказує, що спірний договорі є недійсним, оскільки суперечить вимогам норм чинного законодавства, зокрема договір було укладено у період застосування до АТ «Дельта Банк» регулятором банківського сектору особливого режиму контролю, оскільки постановою Правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ встановлено обмеження діяльності Банку, зокрема, вимога приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими операціями Банку тільки в грошовій формі. Крім того, постановою Правління НБУ від 11.09.2014 №560/БТ за діяльністю АТ «Дельта Банк» було призначено куратора - службовця НБУ та надано куратору повноваження здійснювати постійний контроль за проведенням Банком операцій, отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення Банком операцій і визначення рівня ризиків, бути присутнім на загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу. Також вказаною постановою встановлено заборону Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов'язано Банк здійснювати розрахунки виключно через кореспондентський рахунок НБУ. Проте Банк, укладаючи спірний договір не поінформував про його укладення куратора Банку, не надав йому для ознайомлення текст договору, що свідчить про необізнаність куратора зі спірним договором. При цьому погашення заборгованості за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги відбувалось напряму з поточного рахунку ТОВ «КУА «Скай кепітал Менеджмент» на рахунок ТОВ «Айбокс», а не через кореспондентський рахунок в НБУ без перерахування реальних грошових коштів.

На підставі викладеного вважає, що спірний договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам ст..207 ГК України, ст..ст.67, 73, 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Положенню про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346 та Постанов Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 та №692/БТ від 30.10.2014.

Крім того, спірний договір підписано зі сторони Банку Тарасюком Д.О., який обіймав посаду директора юридичного департаменту АТ «Дельта Банк» та діяв на підставі Довіреності від 03.10.2014, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Літвіновим А.В. за №1180, яка була видана від імені АТ «Дельта Банк» в особі Голови Ради Директорів Попової О.Ю. та заступника Голови Ради директорів Кінберг С.В. Проте вказані особи не мали права уповноважувати Тарасюка Д.О. на на укладення договору відступлення права вимоги, оскільки вказані повноваження в силу положень Статуту АТ «Дельта Банк» має Рада директорів АТ «Дельта Банк». Оскільки радою директорів не приймалось рішень щодо укладення спірного договору відступлення права вимоги, вказаний договір укладено особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень, відповідно відсутнє волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання. Також банком не було вчинено жодних наступних дій, спрямованих на схвалення вказаного правочину. Додатково вказав, що протокол №27/104 засідання кредитного комітету АТ «дельта Банк» від 05.06.2014, на якому вирішено укласти спірний договір не є рішенням колегіального органу Банку на укладення вказаного правочину, оскільки кредитний комітет не наділений повноваженнями на прийняття рішень про укладення таких договорів.

Позивач вказує також, що спірний правочин було укладено між Банком та ТОВ «КУА «СКМ», яке було кредитором Банку за договором банківського рахунку. Вказане Товариство до зміни назви мало назву ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта - капітал» та було пов'язаною з Банком особою, оскільки частка у статутному фонді зазначеної компанії належала ОСОБА_21, яка є сестрою ОСОБА_22. - акціонера та голови наглядової ради АТ «Дельта Банк». Вказане свідчить про те, що новий кредитор був обізнаний з фінансовим станом Банку та мав можливість отримати переваги перед іншими кредиторами, зокрема вказаний кредитор оминув черговість задоволення вимог кредиторів до банку.

У зв'язку з наведеним, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку було проведено заходи, спрямовані на виявлення нікчемних правочинів та направлено відповідні повідомлення про нікчемність, зокрема і спірного правочину та відновлено на рахунках ТОВ «Айбокс» списані за спірним правочином суми.

Вказує, що спірний правочин є нікчемним на підставі пунктів 1-3, 5, 7, 8 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На підставі викладеного просить визнати недійсним договір №8/1-VP про відступлення права вимоги від 12.02.2015 та визнати відсутнім у ТОВ КУА «СКМ» права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, додатково вказав, що у провадженні Слідчого управління ГУ Національної поліції України проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12015100000001060 за фактом вчинення службовими особами АТ «Дельта Банк» протягом 2014-2015 років шляхом зловживання своїм службовим становищем, шляхом укладання нікчемних правочинів розтрати майна Банку, що спричинило майнову шкоду в особливо великих розмірах. В ході перевірки з'ясовано факти укладання нікчемних договорів, на підставі яких було погашено кредит ТОВ «Айбокс» за нікчемними правочинами, зокрема договорами поруки з ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та договором відступлення прав вимоги з ТОВ «КУА «СКМ». Вказані поручителі є пов'язаними особами як з Банком так і з відповідачем, оскільки обіймали посади в Банку чи ТОВ «Дельта-капітал», а також були родичами посадових осіб вказаних Товариств та Банку. Також зазначив, що ОСОБА_21 з 22.03.201 по 05.06.2015 обіймала посаду заступника начальника казначейства Банку, була обрана членом спостережної ради АТ «Дельта Банк»ОСОБА_22. з 20.02.206 по 21.08.2008 обіймав посаду голови Ради Директорів АТ «Дельта Банк», з 21.04.2008 по 26.03.2015 - Голови Спостережної ради АТ «Дельта Банк», відтак вказані особи є пов'язаними з банком у розумінні ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність». На пов'язаність також вказує обізнаність відповідача про наявність 2-х кредитних договорів, укладених із ТОВ «Айбокс», інформація про які є банківською таємницею та розмір заборгованості за вказаними договорами після зменшення заборгованості у зв'язку з їх погашенням за договорами поруки.

Крім того, пояснив, що довіреністю, на підставі якої Тарасюком Д.О. підписано спірний договір встановлено що вказана особа може діяти від імені Банку відповідно до рішень Ради директорів, проте відповідного рішення про укладення спірного договору не приймалось. Зазначив, що Протокол №487 Спостережної ради АТ «Дельта Банк» визначає лише загальний перелік правочинів, які мають вчинятись за правилом двох підписів і не надає право укладати вказані договори без відповідних рішень органів правління Банку.

Додатково пояснив, що довідка АТ «Дельта Банк» про відсутність заборгованості за кредитним договором у ТОВ «Айбокс» була складена до настання кінцевого терміну погашення заборгованості. Крім того, наслідки нікчемності правочину застосовано у грудні 2015 року, відповідно поновлено заборгованість позичальника за кредитним договором з грудня 2015 року.

Відповідач - проти позову заперечував, вказуючи на те, що спірний договір дійсно було укладено, проте договір відповідає вимогам закону, підстави для визнання його недійсним відсутні. Так, вказав, що договір виконаний, зокрема здійснено перерахування грошових коштів у сумі 1125959,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 12.02.2015, а також актом приймання-передачі документації за договором. Зазначив, що обмеження, встановлені постановами Правління НБУ щодо приймання погашення заборгованості виключно в грошовій формі та здійснення розрахунків виключно через кореспондентські рахунки, відкриті в НБУ не стосуються укладання спірного договору, а лише його виконання і недотримання вказаних обмежень не є підставою для визнання договору недійсним.

Також вказав, що договір зі сторони Банку підписано уповноваженою особою, на підставі довіреності, виданої від імені Банку, виданої головою Ради директорів із дотриманням правила двох підписів, відповідно до рішення Спостережної ради №487 від 22.07.2014. При цьому Голова Ради директорів наділений повноваженнями розпоряджатися майном та коштами Банку на суму, що не перевищує 25% регулятивного капіталу Банку, видавати довіреності на право представництва інтересів Банку, підписання договорів, угод та зобов'язань від імені Банку. Вказана довіреність надає право особі, на ім'я якої вона видана на укладання вказаних договорів без додаткових рішень.

Крім того, до компетенції та повноважень Ради директорів не відноситься прийняття рішень з приводу укладення договорів про відступлення права вимоги та видання довіреностей на укладання відповідного правочину.

Додатково, зазначив, що відповідач, станом на час укладення договору не був пов'язаною з Банком особою, оскільки частка ОСОБА_21 у листопаді 2011 року була передана іншій юридичній особі.

На підставі викладеного вказує, що договір підписаний уповноваженою особою, з дотриманням Статуту Банку та норм чинного законодавства станом на час підписання договору. Підстави для визнання вказаного договору недійсним відсутні, щодо нікчемності вказаного договору, то в судах адміністративної юрисдикції наразі триває провадження у справі щодо оскарження рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання спірного договору нікчемним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги підтримав, вказавши, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку спірний правочин визнано нікчемним, проте вказане не виключає можливості визнання зазначеного правочину недійсним.

Представник третьої особи - ТОВ «Айбокс» пояснень з приводу заявленого позову не надав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Судом встановлено, що 22.05.2014 між ПАТ «Дельта Банк» (Банк) та ТОВ «Айбокс» (позичальник) укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2002859/1, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.05.2014, Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 80000000 грн зі сплатою 16% річних плати за користування кредитними коштами та кінцевим терміном погашення не пізніше 31.01.2017.

12.02.2015 між ПАТ «Дельта Банк» (Банк) та ТОВ «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (новий кредитор) укладено договір №8/1-VP про відступлення права вимоги, за умовами якого Банк передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ «Айбокс» за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, а саме право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом у розмірі 1125959,47 грн.

Разом з правом вимоги зобов'язань, що передаються, до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання основного зобов'язання, а саме права заставодержателя, що виникають з договорів застави №НКЛ-2002859/S-3 від 22.01.2014, №НКЛ-2002859/S-2 від 31.10.2013, №НКЛ-2002859/S-1 від 31.10.2013, №НКЛ-2002859/S-3 від 31.10.2013, договорів поруки №П-2002859/3 від 31.07.2014, №П-2002859/4 від 31.07.2014, №П-2002859/5 від 25.06.2014, №П-2002859/7 від 25.06.2014, №П-2002859/8 від 25.06.2014, №П-2002859/9 від 25.06.2014, №П-2002859/10 від 25.06.2014, №П-2002859/11 від 25.06.2014.

Сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги за основним зобов'язанням становить 1125959,47 грн., яку основний кредитор зобов'язаний сплатити не пізніше 15.02.2015 (п.п.1.3, 1.4 Договору).

Як вбачається з пояснень представників сторін та тексту спірного договору відступлення права вимоги, вказаний договір зі сторони Банку підписано представником Банку Тарасюком Д.О., який діє на підставі довіреності від 03.10.2014, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Літвіновим А.В. 03.10.2014 за реєстровим №1180.

Згідно вказаної довіреності, копія якої наявна в матеріалах справи, ПАТ «Дельта Банк» цією довіреністю уповноважує Тарасюка Д.О., зокрема, від імені та за рішенням довірителя укладати, змінювати та припиняти дію договорів, в тому числі купівлі-продажу прав вимоги, а також здійснювати інші дії, (в тому числі підписувати всі, пов'язані з цим документи). Довіреність дійсна до 01.10.2020 та підписана Головою Ради директорів АТ «дельта Банк» Поповою О.Ю. та Заступником Голови Ради директорів АТ «Дельта Банк» Кінбергом С.В.

Відповідно до п. 6.1 ст.6 Відповідно до п.6.1. ст.6 Статуту АТ «Дельта Банк» (в редакції, чинній на момент укладання оспорюваного правочину), органами управління Банку є Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Рада Директорів.

Пунктом 6.5.1. Статуту, п.1.1. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» визначено, що Рада Директорів є виконавчим органом Банку. Рада Директорів здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статної діяльності Банку та несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради Банку.

Згідно з п. 6.5.5.-6.5.7. Статуту, п.2.3, 3.2.1. Положення «Про Раду директорів «Дельта Банк», у межах своєї компетенції Рада Директорів діє від імені Банку, підзвітна Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді Банку. Рада Директорів діє на підставі Положення про Раду Директорів Банку, що затверджується Загальними зборами акціонерів Банку. Права та обов'язки членів Ради Директорів визначаються чинним законодавством, Статутом Банку та Положенням про Раду Директорів Банку, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом Ради Директорів. Рада Директорів вирішує всі питання діяльності Банку, крім питань, віднесених до компетенції Загальних зборів акціонерів Спостережної ради Банку, а також виконує передані їй Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою Банку функції, що належать до компетенції цих органів, крім питань, що відносяться до виключної компетенції.

Відповідно до п. 6.5.10.1.-6.5.10.3. Статуту, п.4.3.1,-4.3.3. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», Голова Ради Директорів керує роботою Ради Директорів та без довіреності (доручення) представляє Банк в усіх підприємствах, установах та організаціях як в Україні, так і за її межами, вчиняє правочини, укладає договори, угоди, видає довіреності, підписує будь-які документи та здійснює інші дії в межах своїх повноважень; відповідно до законодавства України на власний розсуд розпоряджається майном та коштами Банку на суму, що не перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку. Розпорядження майном та коштами Банку на суму, що перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку, здійснюється з урахуванням положень п.6.4.3.38 цього Статуту; для вирішення окремих питань, що входять до його компетенції видає довіреності на право представництва, інтересів БАНКУ, підписання договорів, угод та зобов'язань від імені Банку.

Пунктом 6.5.12. Статуту, п.4.4. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», встановлено правило двох підписів: будь-які правочини (у тому числі, але не виключно: договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії, тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється Спостережною Радою Банку, від імені Банку повинні бути підписані спільно Головою Ради Директорів (або виконуючим обов'язки Голови Ради Директорів) та особою, призначеною Спостережною Радою Банку з поміж Членів Ради Директорів Банку або Заступників Голови Ради Директорів Банку. Правочини та документи, зазначені в цьому пункті Статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для Банку виключно у випадку, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.

Нормами пунктів 4.1.-4.2. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» встановлено, що Голова Ради Директорів організовує роботу Ради Директорів, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань Ради Директорів. Голова Ради Директорів має право без доручення (довіреності) діяти від імені Банку відповідно до рішень Ради Директорів, в тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками Банку.

Отже, вказаними положеннями Статуту Банку та Положення про Раду директорів Банку, а також змістом довіреності передбачено, що особа, на ім'я якої видано довіреність від імені та за рішенням довірителя має право укладати договори відступлення права вимоги. Тобто для укладання спірного договору передбачено необхідність прийняття відповідного рішення органом управління Банку - Радою директорів, до компетенції якої відноситься вирішення всіх питань діяльності Банку, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Голова Ради директорів має право діяти від імені Банку відповідно до рішень Ради директорів, тобто вказаними положеннями Голові Ради директорів надано право діяти виключно в межах рішень прийнятих радою директорів Банку.

Разом з тим, як встановлено судом і не заперечується сторонами рада директорів Банку відповідних рішень про укладення спірного договору не приймала.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи викладене, зокрема те, що спірний договір від імені Банку укладено та підписано особою, яка не мала повноважень на укладення зазначеного договору без відповідного рішення колегіального органу управління Банку (Ради директорів), суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення Банку на укладення спірного договору, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Заперечення відповідача щодо відсутності у Ради директорів Банку компетенції повноважень щодо прийняття рішень про укладення такого типу договорів спростовуються вищенаведеним, зокрема положеннями Статуту, відповідно до якого Рада директорів вирішує всі питання діяльності Банку, а необхідність такого рішення Ради директорів, зокрема встановлено і змістом виданої представнику довіреності.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що протоколом №487 від 22.07.2014 Спостережної ради ПАТ «Дельта Банк» встановлено вимоги до довіреності на підписання договорів відступлення права вимоги, а саме вказана довіреність має видаватись із дотриманням правила двох підписів без необхідності прийняття додаткових рішень на підписання договорів, оскільки вказаним протоколом визначено загальний перелік договорів для вчинення яких необхідна довіреність представника, вчинена за правилом двох підписів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, довіреність, хоча і видано з дотриманням правила двох підписів, проте сама лише довіреність без наявності рішення Ради директорів не надає повіреному права укладення договорів відступлення права вимоги, в тому числі і спірного договору.

Також суд вказує на відсутність наступного схвалення Банком спірного договору, про що свідчить подання до суду позову, що розглядається, а також підписання акта приймання-передачі тим же представником і на підставі тієї ж довіреності, на підставі якої здійснювалось укладення договору.

Крім того, судом встановлено, що Правлінням НБУ прийнято постанову від 11.09.2014 №560/БТ про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Дельта Банк» шляхом призначення куратора та Постанову від 30.10.2014 №692/БТ Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних. Вказаними постановами, зокрема, призначено куратора Банку, заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов'язано Банк здійснювати розрахунки виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, та запроваджено певні обмеження діяльності Банку, в тому числі зобов'язано Банк приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку тільки в грошовій формі.

Позивач вказує на порушення Банком норм вказаних постанов при укладенні спірного договору, що також є підставою його недійсності.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення положень вказаних постанов Правління НБУ, на які посилається позивач, не є підставою недійсності правочинів в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України виходячи з такого.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Пунктом 12.3 Розділу 12 положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 (далі - положення № 346) встановлено, що рішення Правління Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних містить, зокрема: строк, протягом якого проблемний банк зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність до вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, але не більше 180 днів; обмеження у діяльності банку; порядок та строки повідомлення проблемним банком про стан виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення банком своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Часиною 6 статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 5.1. глави 5 розділу 1 положення № 346 передбачено право Національного банку України запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора в разі потреби в посиленні контролю за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання ним своїх зобов'язань перед клієнтами та кредиторами.

Постановами Правління НБУ були встановлені обмеження у діяльності Банку, як юридичної особи, що входить до банківської системи України, було призначено куратора банку з числа працівників Національного банку, заборонено банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Отже, вказаними постановами були встановлені обмеження у діяльності ПАТ «УПБ» як юридичної особи, що входить до банківської системи України.

Проте вказані постанови правління НБУ не є нормативно-правовими актами, оскільки не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, містять гриф «банківська таємниця», а отже є актами індивідуальної дії, чинність яких може бути направлена індивідуально тільки на позивача.

Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до позивача заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та положення № 346, а не визнання правочину недійсним.

Також суд вказує на те, що заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.3 та п. 4 Постанови НБУ від 11.09.2014) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.

Така позиція узгоджуються також зі ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою у випадку віднесення Національним банком України банку до категорії проблемних, останньому забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відповідач не є банківською установою, тому не має можливості згідно закону відкривати кореспондентський рахунок в іншому банку, в тому числі в Національному банку України, а також здійснювати міжбанківські перекази. Грошові кошти за договором відступлення від 12.02.2015 були перераховані відповідачем позивачу саме з власного поточного рахунку, відкритого у позивача. Таким чином, розрахунки між юридичною особою-клієнтом (відповідачем) і банком (позивачем) не є міжбанківськими переказами і не можуть (не повинні) здійснюватись через кореспондентський рахунок в іншому банку, у тому числі через кореспондентський рахунок позивача в НБУ.

Крім того, судом встановлено, що за змістом п. 2.2 договору про відступлення від 12.02.2015 за відступлені права вимоги за кредитним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 1125959,47 грн., без податку на додану вартість, які сплачуються Банку на рахунок № 373980012, який є внутрішнім рахунком останнього.

Крім того, питання щодо здійснення оплати за спірним договором виключно в грошовій формі та на кореспондентський рахунок в НБУ, відносяться до виконання спірного договору, відповідно недотримання вказаних вимог, може бути підставою для висновку про неналежне виконання зазначеного договору однією із сторін, проте не є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо нікчемності спірного договору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

В подальшому, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно з даним рішенням тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 від 03 серпня 2015 року продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та розпочато ліквідацію останнього.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноваженою особою Фонду видано наказ № 67 від 11.03.2015 для здійснення в ПАТ "Дельта Банк" перевірки правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та створено комісію.

За результатом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, комісією складено протокол № 81 від 28.09.2015, згідно якого договір купівлі-продажу прав вимоги №8/1-VP від 12.02.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та відповідачем, віднесено до нікчемних на підставі п. 3 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як стверджує позивач, спірний договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 є нікчемним в силу приписів п.п. 1, 2, 3, 5, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Разом з тим, позивачем не надано доказів нікчемності вказаного правочину, встановлених п.п.1-3, 5, 7 ч.3 ст.38 вказаного Закону.

При цьому позивач зазначає, що спірний правочин є нікчемним з підстав, визначених п.8 вказаної статті, зокрема договір укладено з пов'язаною з Банком особою. В якості пов'язаності відповідача з Банком вказує на те, що учасник відповідача ОСОБА_21 є рідною сестрою учасника Банку ОСОБА_22., при цьому вказані особи до листопада 2015 року обіймали керівні посади в органах управління Банку, що вказує на пов'язаність відповідача з Банком в розумінні ст..52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

Разом з тим, відповідно до положень ст..52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції, чинній на час укладання спірного правочину визначено, що для цілей цього Закону пов'язаними особами є:

1) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку;

3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4) керівники та контролери споріднених осіб банку;

5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6) афілійовані особи банку;

7) споріднені особи банку;

8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини;

9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

При цьому, згідно протоколу №69 Загальних зборів учасників ТОВ «КУА «Дельта-Капітал» від 18.11.2014 затверджено продаж частки учасника ОСОБА_21 учаснику Товариства - Сперлог Інвестмент Лімітед, відповідно, станом на час укладання спірного договору, у лютому 2015 року ОСОБА_21 була особою, пов'язаною з Банком, проте ТОВ «КУА «СКМ» не було пов'язаною з Банком особою.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати спірний договір нікчемним з наведеної підстави.

Факт обізнаності сторонніх осіб з матеріалами та інформацією, що становлять банківську таємницю свідчить про розголошення вказаної інформації особами, які мають доступ до такої інформації та може бути підставою ля притягнення зазначених осіб до відповідальності у порядку, визначеному нормами законодавства.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, наявні також підстави для задоволення похідних вимог про визнання відсутнім у відповідача права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між Банком та ТОВ «Айбокс».

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача викладені у позовній заяві.

Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43,49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір №8/1-VP про відступлення права вимоги, укладений 12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.36-Б; ідентифікаційний код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (04071, м. Київ, Щекавицька, буд. 30/39, офіс 24; ідентифікаційний код 34729245).

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (04071, м. Київ, Щекавицька, буд. 30/39, офіс 24; ідентифікаційний код 34729245) права вимоги за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул.. Щорса, буд. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айбокс» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18; ідентифікаційний код 34046074).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (04071, м. Київ, Щекавицька, буд. 30/39, офіс 24; ідентифікаційний код 34729245) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.36-Б; ідентифікаційний код 34047020) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 (двi тисячi сімсот п'ятдесят шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 17.11.2016

Суддя Я.В. Маринченко