Ухвала суду № 62911109, 17.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/89/16-24/96/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

17.11.2016 справа № 908/2178/16

за позовом: Громадського обєднання човновласників Ветеран війни та праці (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 84; код ЄДРПОУ 20510527)

до відповідача: ОСОБА_1 комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, буд. 60-Б, код ЄДРПОУ 02140892)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, адвокат

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 06.09.2016р. № 48/01/01-10

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 04.10.2016р. № 01/02-17/04745

Заявлений позов про визнання недійсним договору оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області № П-868/16 від 12.10.2016 року, у звязку із закінченням повноважень судді доповідача Гандюкової Л.П., було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 908/2178/16.

За результатами проведеного 12.10.2016 року автоматичного розподілу справ, справа № 908/2178/16 була передана на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою від 12.10.2016р. справа прийняти до провадження суддею Азізбекян Т.А., присвоєно справі номер провадження 20/89/16-24/96/16, розгляд справи призначено на 07.11.2016р.

Ухвалою від 07.11.2016р. розгляд справи відкладений на 17.11.2016р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів судового процесу.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві та додатково зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. по справі № 5009/4955/12 спірний договір оренди розірвано, а позивача виселено з обєкта оренди. За умовами п. 2.2 спірного договору оренди в редакції додаткової угоди від 16.03.2009р., передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується ним протягом строку оренди. На момент укладення додаткової угоди відповідач не надав позивачу доказів, документів та іншого, що посвідчують право власності відповідача на орендоване нерухоме майно. 23.04.2009р. виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 141/26 «Про оформлення права комунальної власності на нерухоме майно по вул. 12 квітня, 84», яким вирішено оформити право комунальної власності за територіальною громадою м. Запоріжжя на обєкти нерухомості, що є предметом оскаржуваного договору оренди. Однак, навіть на час розгляду цього спору, відповідач не зареєстрував право власності на спірні обєкти нерухомості. Відповідач не є власником нерухомого майна, розташованого по вул. 12 квітня, 84 в м. Запоріжжі та взагалі не мав підстав та права укладати оскаржуваний договір, оскільки не виконав вимоги статей 182 ЦК України, ст. 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Просить суд визнати недійсним договір оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994р.

Відповідач вказує на те, що договір оренди № 312 від 22.12.1994р. розірваний у судовому порядку, тобто на момент розгляду справи договір не існує. У звязку з чим, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1.1. ст.. 80 ГПК України, про що надав суду клопотання від 07.11.2016р. № 381/02/02.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

Відповідач вважає, що клопотання позивача про припинення провадження у справі є необґрунтованим та безпідставним, оскільки в даному випадку Договір оренди розірвано не сторонами, а рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. у справі № 5009/4955/12. При цьому, зазначеним судовим рішенням, не тільки розірвано договір оренди, але і покладено зобовязання передати обєкт оренди ОСОБА_1 комунальної власності та приватизації Запорізької міськради за актом прийому - передачі. ОСОБА_1 комунальної власності та приватизації Запорізької міськради до цього часу не повернуто, оскільки ОСОБА_1 не є власником цього майна. Таким чином, правовідносини між сторонами спірного Договору оренди в повному обсязі не є припиненими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. по справі № 5009/4955/12 позовні вимоги ОСОБА_1 комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задоволені частково розірвано договір оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994, укладений між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та громадським обєднанням човновласників Ветеран війни та праці; виселено громадське обєднання човновласників Ветеран війни та праці з обєкту оренди човнового причалу № 12, який розташований по вул. 12 Квітня, 84 в м. Запоріжжі, до складу якого входять: адміністративна будівля літ. А-2, будівля службових приміщень літ. Б-2; блоки човнових боксів (№№138-175, 202-240 літ. В; №№268-305, 333-367 літ. Г; №№402-435, 469-501 літ. Д; №№529-561, 591-617 літ. Е; №№641-662 літ. Ж; №№130-137, 266, 267, 331, 332 літ. З; №№392-401, 461-468 літ. И; №№526-528 літ. К; №№689-698, 700-704 літ. Л; №№663-688 літ. М; №№562-586, 617-640 літ. О; №№436-460, 502-525 літ. П; №№306-330, 368-391 літ. Р; №№176-201, 241-265 літ. С; №№705-726 літ. Т; №№731-740 літ. Т1); самовільно збудована будівля літ. М; фундамент під човновий бокс літ. Ш1; трансформаторна будка літ. Т2; огорожа №1; човнові причали №№2, 3, 4, 5; підпірні стіни №№6, 7; стелажі для човнів №№8-11; замощення І на користь департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за актом прийому-передачі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили; в частині позовних вимог про стягнення 14115,63грн. заборгованості по орендній платі провадження у справі припинено. Також, з відповідача на користь позивача стягнуто 2682,50 грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. рішення господарського суду від 18.09.2013р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013р. залишена без змін.

Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2013р. по справі № 5009/4955/12 набрало законної сили.

У справі Совтрансавто-Холдінг проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (Рішення Європейський суд з прав людини від 25.07.2002р. по справі Совтрансавто-Холдінг проти України).

В даному випадку, договір оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994, укладений між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та громадським обєднанням човновласників Ветеран війни та праці був розірваний у судовому порядку.

Тобто, на момент розгляду даної справи договору не існує.

У Постанові від 23.12.2015р. у справі № 3-1143rc15 Верховний суд України зокрема зазначив, що (…)Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК України), виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобовязання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, повязані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобовязання за цим договором(…)

У справі, що розглядається, позовні вимоги зводяться до визнання недійсним договору оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994р., який на момент розгляду справи розірваний, тобто зобовязання за спірним договором є припиненими.

Враховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ст. 7 Закону України Про судовий збір, позивачу слід повернути з державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 378,00грн., сплачений за квитанцією № 105 від 12.08.2016р., про що винести ухвалу окремим процесуальним документом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 908/2178/16 за позовом Громадського обєднання човновласників Ветеран війни та праці до ОСОБА_1 комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Запорізька міська рада про визнання недійсним договору оренди державного комунального майна м. Запоріжжя № 312 від 22.12.1994р. - припинити.

Повернути Громадському обєднанню човновласників Ветеран війни та праці (69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 84; код ЄДРПОУ 20510527) з державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., сплачений за квитанцією № 105 від 12.08.2016р., про що винести ухвалу окремим процесуальним документом.

Суддя Т.А. Азізбекян