Постанова № 62910843, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2016 року № 826/1802/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн»

до

Одеської митниці ДФС,

Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області

про

визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» (далі-позивач або ТОВ «Кроналайн») з позовом до Одеської митниці ДФС (далі-відповідач 1 або митниця) та Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі-відповідач 2 або ГУДКСУ в Одеській області), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Одеської Митниці ДФС щодо ненадання висновку стосовно повернення надмірно сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» мита у сумі 26 988 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 35 копійок та податку на додану вартість у сумі 63 256 (шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 93 копійки, а разом 90 245 (дев'яносто тисяч двісті сорок п'ять) гривень 28 копійок;

стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» надмірно сплачені мито у сумі 26 988 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 35 копійок та податок на додану вартість у розмірі 63 256 (шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 93 копійки, а разом 90 245 (дев'яносто тисяч двісті сорок п'ять) гривень 28 копійок.

Ухвалою судді від 01.03.2016р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено її до розгляду, при цьому враховано положення ч. 3 ст. 277 КАС України. В ході розгляду справи судом досліджено причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом та визнано їх поважними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок прийняття Південною митницею Міндоходів рішень про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013р. №500000003/2013/000004/2 та №500000003/2013/000005/2, які в подальшому були визнанні протиправними та скасовані в судовому порядку, позивачем при митному оформлені товарів було надміру сплачено ввізне мито та податок на додану вартість у загальному розмірі 90 245,28 грн. як фінансова гарантія у формі грошової застави. У зв’язку із наведеним, як зазначає позивач, ним подана до митниці заява про повернення на рахунок позивача надмірно сплаченої суми коштів, однак, в порушення вимог ПК України остання не підготувала та не подала до органів державного казначейства висновок із зазначенням суми надміру сплачених грошових зобов'язань, що підлягає поверненню позивачу з відповідного бюджету згідно із положеннями ст.43 ПК України. З огляду на наведене та виходячи з того, що кошти з бюджету не повернуті, позивач просить задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Представник відповідача 2, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання також не прибув, однак ГУДКСУ в Одеській області подало до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначило про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У судовому засіданні 16.06.2016р. на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності представників відповідачів та виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2013р. Південною митницею Міндоходів, правонаступником якої є Одеська митниця ДФС, складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00088, згідно якої було відмовлено ТОВ «Кроналайн» в митному оформленні товарів за МД №500060001/2013/004387 від 08.02.2013р., та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500000003/2013/000004/2, в якому зазначено, що коригування митної вартості товарів, зазначених в МД №500060001/2013/004387 від 08.02.2013р., буде здійснено за шостим (резервним) методом.

З метою недопущення простою у виробництві та уникнення збитків 26.02.2013р. ТОВ «Кроналайн» подало тимчасову митну декларацію №500060001/2013/006470 для оформлення товарів, щодо яких прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, під гарантійні зобов'язання в порядку встановленому статтею 55 Митного кодексу України та додатково сплатив суму митних платежів (податок на додану вартість та мито) у розмірі 16 752,07 грн.

Також, 25.02.2013р. Південною митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2013/00087, згідно якої було відмовлено в митному оформленні товарів за МД №500060001/2013/005138 від 14.02.2013р., та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500000003/2013/000005/2, в якому зазначено, що коригування митної вартості товарів, зазначених в МД №500060001/2013/005138 від 14.02.2013р. буде здійснено за шостим (резервним) методом.

Як і у попередньому випадку з метою недопущення простою у виробництві та уникнення збитків 26.02.2013р. позивач подав тимчасову митну декларацію №500060001/2013/006464 для оформлення товарів, щодо яких прийнято спірне рішення про коригування митної вартості, під гарантійні зобов'язання в порядку встановленому статтею 55 МК України та додатково сплатив суму митних платежів (податок на додану вартість та мито) у розмірі 73 493,21 грн.

Вказані обставини в ході розгляду даної справи відповідачами не заперечувалися та не спростовані.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями митниці про коригування митної вартості товарів, позивач в червні 2013 року звернувся із позовом до Донецького окружного адміністративного суду (за попереднім місцем реєстрації товариства) про скасування таких рішень та стягнення надміру сплачених грошових коштів (ввізне мито та податок на додану вартість).

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2013р. у справі №805/9816/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2013р., позов ТОВ «Кроналайн» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013р. №500000003/2013/000004/2 та №500000003/2013/000005/2, а також стягнуто з Державного Бюджету України на користь ТОВ «Кроналайн» надмірно сплачені ввізне мито у розмірі 26 988,35 грн. та податок на додану вартість у розмірі 63 256,93 грн. При цьому судом у зазначеній справі встановлено, що зазначені кошти, надміру сплачені позивачем, перераховані митним органом на відповідні рахунки органу Державного казначейства України, тобто зараховані до Державного бюджету України.

Вищий адміністративний суд України постановою від 04.03.2014р. вищевказані рішення судів попередніх інстанції скасував у частині стягнення з Держбюджету на користь ТОВ «Кроналайн» суми надмірно сплачених ввізного мита - у розмірі 26 988 грн. 35 коп. та ПДВ - у розмірі 63 256 грн. 93 коп. виходячи із того, що відповідно до Порядку повернення платникам коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364), визначено процедуру повернення надмірно сплачених митних платежів, яку позивач не дотримав. У решті рішення залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України від 08.07.2014р. (справа 21-233а14) у задоволенні заяви Південної митниці Міндоходів про перегляд вказаної постанови ВАС України від 04.03.2014р. відмовлено.

Копії вказаних судових рішень роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень та залучені до матеріалів даної справи на підставі ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року № 3262-IV.

Тобто, з наведеного вбачається, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013р. №500000003/2013/000004/2 та №500000003/2013/000005/2, на підставі яких позивачем при митному оформлені товарів було надміру сплачено ввізне мито та податок на додану вартість у загальному розмірі 90 245,28 грн., визнані протиправними та скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили. Вимоги ж про стягнення вказаних коштів з Державного бюджету не були задоволені лише з огляду на їх передчасність, без дотримання позивачем встановленої процедури повернення надміру сплачених митних платежів.

У зв’язку із наведеним, ТОВ «Кроналайн» звернулося до Південної митниці Міндоходів із заявами №51/юр від 07.04.2014р. та №50/юр від 07.04.2014р. про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України митних платежів в сумі 16 752,07 грн. та в сумі 73 493,21 грн., а разом 90 245,28 грн.

Однак, в сформованому на адресу позивача листі (вих. від 24.04.2014р. №6041/15-70-52) митниця зазначила про відсутність підстав для задоволення вимог товариства про повернення надмірно сплачених платежів, оскільки постановою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014р. у справі №815/5914/13-а товариству начебто відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому митницею зроблено помилку у номері справи, який в дійсності 805/9816/13-а.

Вважаючи вказану відмову митниці протиправною, в червні 2014 року ТОВ «Кроналайн» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з відповідним позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення надмірно сплачених коштів у загальному розмірі 90 245,28 грн. та стягнення з Державного бюджету України вказаної суми надмірно сплачених коштів.

За цим позовом ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2014р. відкрито провадження в адміністративній справі №805/6640/14 та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою ж цього суду від 17.06.2014р. провадження у справі №805/6640/14 зупинено до рішення Верховного суду України в справі № 21-233а14, а ухвалою від 10.07.2014р. провадження в адміністративній справі №805/6640/14 поновлено.

Водночас, листом (вих. №07-106/16 від 11.01.2016р). виконуючий обов'язки голови Донецького окружного адміністративного суду повідомила (т.1 а.с.54), що справа №805/6640/14 перебуває у незаконно захопленій колишній будівлі суду у м. Донецьку і вважається втраченою.

Також у цьому листі роз'яснено, що відповідно до ч. 3 ст. 277 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України судове провадження, яке втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження в новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження обов'язково має бути зазначено про цю обставину.

У зв’язку із такими обставинами, враховуючи зміну ТОВ «Кроналайн» (код ЄДРПОУ 32645517) свого місцезнаходження на місто Київ, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, останнє звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пп. 14.1.115 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПК України в редакції, чинній на момент спірних відносин) надміру сплачені грошові зобов'язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10. ст. 17 ПК України також передбачено, зокрема, що платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

В даному випадку, виходячи з аналізу спірних взаємовідносин та характеру вищезгаданих платежів, беручи до уваги те, що рішенням суду у справі №805/9816/13-а, яке набрало законної сили та згідно ст.255 КАС України є обов’язковим, встановлено протиправність рішень про коригування митної вартості товарів від 25.02.2013р. №500000003/2013/000004/2 та №500000003/2013/000005/2, згідно яких ТОВ «Кроналайн» надмірно сплачено до Державного бюджету суми ввізного мита - у розмірі 26 988 грн. 35 коп. та податку на додану вартість - у розмірі 63 256 грн. 93 коп., а загалом у розмірі 90 245,28 грн., та факт зарахування цих коштів до Державного бюджету України, що не заперечується та не спростовано відповідачами, ці суми є такими, що сплачені понад встановлений розмір, та є за своєю суттю надміру сплаченими до бюджету у розумінні пп. 14.1.115 п. 14.1 ст.14 ПК України, а отже позивач отримав право на їх повернення у визначеному нормами ПК України порядку. Наведені обставини власне і були встановлені судами у справі №805/9816/13-а.

Посилання ж митниці у сформованому на адресу позивача листі (вих. від 24.04.2014р. №6041/15-70-52) на відсутність у ТОВ «Кроналайн» підстав для повернення надміру сплачених коштів у зв’язку із відмовою постановою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2014р. у задоволенні позовних вимог в цій частині суд вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначено вище, вимоги про стягнення вказаних коштів з Державного бюджету не були задоволені ВАС України лише з огляду на їх передчасність та не дотримання встановленого порядку їх повернення, а не у зв’язку із відсутністю права позивача на їх повернення.

Водночас, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 ПК України, положеннями якої передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно ж пунктів 43.3 та 43.4 вказаної статті обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

За правилами п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Пунктом 43.6. ст..43 ПК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Водночас, відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007року за N1097/14364, затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі-Порядок №618).

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Пунктом 1 Розділу III Порядку №618 визначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються: аркуші з позначенням "3/8" комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Відповідно до п.6 Розділу III Порядку №618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (п.7 Розділу III Порядку №618).

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

В даному випадку, дослідивши зазначені матеріали у взаємозв’язку з наведеними вище вимогами законодавства, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань, оскільки їх наявність підтверджується документально та встановлена рішенням суду у справі №805/9816/13-а, яке набрало законної сили, а також визнається відповідачами, позивачем подано заяву відповідно до вимог ПК України в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а відтак позивач виконав усі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань. При цьому суд враховує, що в ході розгляду даної справи відповідачами не доведено суду обставин наявності у позивача податкового боргу, що б могло бути перешкодою для повернення таких сум коштів.

Втім, станом на час розгляду справи з боку митниці вищезгаданий висновок не складений, відповідному органу казначейства не направлений та кошти, відповідно, не повернуті позивачу з бюджету, що, на переконання суду, свідчить про допущення протиправної бездіяльності митним органом як суб'єктом владних повноважень, відповідальність щодо чого передбачена п. 43.5 ст. 43 ПК України.

При цьому суд враховує, що митницею не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов’язань та, відповідно, підставою для неподання останньою до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Посилання ж відповідача 2 у запереченнях на позов на обставини наявності власного комерційного ризику підприємницької діяльності, самостійності несення відповідальності юридичної особи щодо своєї діяльності, а також обставини недбалого ставлення позивача до вимог митної політики країни тощо, як на підстави для відмови у задоволенні позову, не спростовує права позивача на повернення надміру сплачених сум грошових зобов’язань в порядку, визначеному ст. 43 ПК України, та не звільняє митний орган від обов'язку вчинити дії щодо повернення надміру сплачених сум, а тому такі доводи відповідача 2 є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в частині визнання протиправною бездіяльності Одеської Митниці ДФС, що полягає у невчиненні дій (неподання до органу казначейства висновку), направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов’язань.

Разом з тим суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові цього суду від 06.07.2016р. у справі №820/19164/14 (К/800/25924/15) позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми грошового зобов’язання не є правильним способом захисту прав позивача, оскільки правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідної суми коштів із відповідного бюджету.

Водночас колегія суддів Верховного суду України зазначила, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Такі висновки суду узгоджуються також із позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15к та від 24 листопада 2015 року у справі №816/1229/14.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, а також положення ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 162 КАС України, беручи до уваги обставини встановлення в ході розгляду даної справи протиправної бездіяльності митниці щодо неподання до органу казначейства висновку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов’язання Одеської Митниці ДФС скласти та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми надміру сплаченого позивачем грошового зобов’язання. Відповідно, вимога про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми грошового зобов’язання задоволенню не підлягає.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову як зазначено вище.

Беручи до уваги положення статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, ч.3 ст.277 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо неподання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» надміру сплачених ним мита у сумі 26 988,35 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 35 копійок) та податку на додану вартість у сумі 63 256,93 грн. (шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 93 копійки), а загалом у розмірі 90 245,28 грн. (дев'яносто тисяч двісті сорок п'ять гривень 28 копійок).

Зобов'язати Одеську митницю ДФС скласти та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» (код ЄДРПОУ 32645517; адреса: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17) надміру сплачених ним мита у сумі 26 988,35 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім гривень 35 копійок) та податку на додану вартість у сумі 63 256,93 грн. (шістдесят три тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 93 копійки), а загалом у розмірі 90 245,28 грн. (дев'яносто тисяч двісті сорок п'ять гривень 28 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кроналайн» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС сплачений ним судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко