Ухвала суду № 62910405, 22.11.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39074/16-к

Провадження № 1-кс/761/23801/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

слідчого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши клопотання адвоката Шульга К.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування арешту, що був накладений ухвалою слідчого судді Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100110000351 від 31.11.2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2016 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката Шульга К.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про скасування арешту з банківських рахунків вказаних осіб в ПАТ «Таскомбанк», що був накладений ухвалою слідчого судді Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року у цьому кримінальному провадженні із скасування заборони розпоряджатись ними та скасування зупинення видаткових операцій із цими коштами.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управління фінансових розслідувань МГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження, у якому ухвалою слідчого судді Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року було накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на рахунку НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 та на рахунку НОМЕР_4, відкритому на ім.»я ОСОБА_2 у ПАТ «Таскомбанк», зазначено про заборону розпоряджатись ними та зупинення видаткових операцій із цими коштами на цих рахунках. Підставами для накладення арешту стало встановлення органами досудового розслідування факту того, що невстановлені особи без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності створили ряд суб»єктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді ніби-то проведення інвестиційних виплат фізичним особам за рахунок проведення операцій з цінними паперами із подальшим зняттям готівки та виведенням її поза держаний бюджет України. Між тим, фактичних доказів тому, що заявники здійснюють незаконну діяльність у вигляді приховання справжнього характеру діяння та незаконного походження наявних на їх рахунках грошових коштів, наслідком чого є ухилення від сплати податків або інших злочинів за визначеною в ЄРДР правовою кваліфікацією, оскаржувана ухвала не містить та слідчим доведено не було. Грошові кошти на рахунках заявників не відповідають критеріями, визначеним у ст..167 КПК України, оскільки слідчим як на час винесення оскаржуваної ухвали, так і по сьогодні не надано доказів тому, що кошти набуті внаслідок вчинення злочину, доходи від них або на які було спрямовано кримінальне правопорушення. Відсутній розмір шкоди, заподіяної правопорушенням, заявникам про підозру у цьому провадженні не оголошено, їх прізвища в ЄРДР не наводяться у взаємозв»язку із протиправними діяннями інших фізичних та юридичних осіб згідно внесених до реєстру обставин вчинення правопорушень. Посилається на те, що дійсно заявниками було відкрито банківські рахунки та вони здійснювали на умовах укладених договорів діяльність щодо купівлі-продажу цінних паперів, а суд при накладенні арешту дослідив лише доводи слідчого у відсутність заявників, а тому прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для арешту майна заявників, а саме грошових коштів на їх рахунках у вказаному банку. У зв'язку з викладеним, захисник в інтересах заявників звернувся до суду із цим клопотанням, в якому просить скасувати арешт з майна заявників - коштів на вказаних рахунках.

У судовому засіданні захисник в інтересах заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 клопотання підтримала із викладених у ньому підстав та просила його задовольнити, скасувавши накладений арешт на рахунки в повному обсязі.

Присутні в судовому засіданні слідчі з ОВС 1-го відділу розслідування КП СУ ФР Офісу великих платників податків ДФС Оніщенко М.В., Бацанов О.В. заперечували проти скасування накладеного на кошти арешту, оскільки у вказаному кримінальному провадженні за №32015100110000351 від 31.11.2015 року було встановлено ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України, щодо діяльності невстановлених осіб по створенню підприємств без наміру здійснення господарської діяльності та з метою її прикриття, які перераховували кошти, зокрема і на рахунки заявників у порушення вимог закону. Аналізом договорів купівлі-продажу, в тому числі укладених із заявниками встановлено, що предметом купівлі-продажу виступають цінні папери, що зберігались у депозитарній установі ТОВ «Аффінаж». Між тим, вказані договори не укладались та операції носять характер фіктивних, хоча оплата по ним проводилась.

Фіксація вказаної процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду слідчим суддею зазначеного клопотання про скасування арешту не проводилась, оскільки клопотань про це від учасників процесу не надійшло та за ініціативою суду така фіксація не здійснювалось у відповідності до вимог ст.107 КПК України.

Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, а також викладені доводи слідчих у їх письмових запереченнях із додатком документів вважаю, приходу до висновку про можливість задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Згідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Як встановлено судом, то відділом розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000351, внесеному 31.11.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності створили ТОВ «Арчі Капітал» (код ЄДР 38993145), ТОВ «Астергруп» (код ЄДР 39188629), ТОВ «Кристале Груп» (код ЄДР 35572701), з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: здійснення нібито інвестиційних виплат фізичним особам за рахунок проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами. Зокрема, з рахунків ТОВ «Арчі Капітал» ТОВ «Астергруп» та ТОВ «Кристале Груп», протягом 2015-2016 років, здійснювались перерахування безготівкових коштів на рахунки фізичних осіб, які у свою чергу, надали показання, що відкрили такі рахунки за грошову винагороду та будь-яких операцій з коштами, які надходили на такі рахунки, вони не проводили. Також, слідством встановлено обставини про намагання перерахування 14.03.2016 року з банківських рахунків ОСОБА_2 на власні рахунки грошових коштів.

За наслідками задоволення клопотання слідчого, ухвалою слідчого судді Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року було накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на рахунку НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 та на рахунку НОМЕР_4, відкритому на ім.»я ОСОБА_2 у ПАТ «Таскомбанк» та зазначено про заборону розпоряджатись ними та зупинення видаткових операцій із цими коштами на визначених рахунках у цьому банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За умовами п.3 ч.2 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст..98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, при постановлені вказаної ухвали слідчий суддя послався на наведені слідчим обставини вчинення правопорушення, зазначивши, що грошові кошти на банківських рахунках заявників можуть бути використані з метою забезпечення в подальшому відшкодування спричинених державі збитків у вигляді несплати податків, зборів та інших обов»язкових платежів, з метою припинення злочинної діяльності за вчинення передбачених ст..ст.209, 205 КК України правопорушень та наявності підстав вважати, що вказані кошти на рахунках відповідають зазначеним у ст..98 КПК України критеріям.

Аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали слідчого судді в контексті наведених у ній підстав для накладення арешту на майно заявників у розумінні ст..ст.170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість наведених у ній підстав для арешту дійсним обставинам перерахування коштів на рахунки заявників та не підтвердження на час накладення арешту їх протиправного походження.

Зокрема, на рахунок НОМЕР_3, відкритому ОСОБА_4 та на рахунок НОМЕР_4, відкритому на ім»я ОСОБА_2 у ПАТ «Таскомбанк», були перераховані грошові кошти на підставі укладених із вказаними особами та ТОВ «Кристал Груп» договорів купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2015 року, від 07.10.2015 року, від 20.10.2015 року, від 27.10.2015 року 02.11.2015 року, від 30.11.2015 року та від 22.12.2015 року, де предмет договору були цінні папери депозитарної установи ТОВ «Аффінаж», а ОСОБА_2 виступали продавцями, а ТОВ «Кристал-Груп» покупцем.

Обставини попереднього придбання заявниками та продажу ними цінних паперів із відповідним перерахуванням грошових коштів заявниками при купівлі-продажу та в подальшому товариством при їх купівлі від заявників обґрунтовується наявними у справі виписками по банківським рахункам заявників на виконання вказаних договорів.

За обставин дійсності вказаних договорів як станом на час накладення арешту, так і станом на даний час, висновок слідчого та слідчого судді про фіктивність проведених операцій з купівлі-продажу цінних паперів є передчасним, а посилання на те, що грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 можуть бути використані з метою забезпечення відшкодування спричинених державі збитків у вигляді несплати податків взагалі не узгоджуються із кримінально-правовою кваліфікацією правопорушення за ст..ст.205, 209 КК України згідно внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100110000351 обставин. Більше того, жодних доказів подання в інтересах держави цивільного позову у цьому провадження слідчому судді надано не було.

Також, висновок слідчого судді згідно оскаржуваної ухвали про існування обгрунтованої підозри вчинення кримінальних правопорушень за ст..205, 209 КК України в контексті накладення арешту на грошові кошти заявників не відповідає наявним обставинам у цьому провадженні, оскільки ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 жодної підозри не було оголошено вже протягом 8 місяців, а підприємства, що були їх контрагентами за вказаними договорами, у встановленому законом порядку фіктивними визнано не було, або винесення вироку суду, що набув законної сили, відносно засновників (директорів) або інших посадових осіб таких контрагентів за ст..205 КК України не надано.

Висновок слідчого судді про відповідність грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 ознакам речових доказів у розумінні ст..98 КПК України не узгоджується із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, оскільки арешт може бути накладений з метою виключно збереження речових доказів, та виключно коштів, що були набуті кримінально протиправним шляхом, обґрунтованих підстав чому на час накладення арешту та на даний час не надано.

Посилання органів досудового слідства на лист від 16.03.2016 року Державної служби фінансового моніторингу України про спроби зняття (перерахування) з рахунку ОСОБА_4 грошових коштів з одного банку до іншого не обґрунтовує достатньої підозри у вчиненні злочинів за ст..ст.205, 209 КК України, оскільки такі дії об»єктивну сторону вказаних правопорушень не містять.

Висновки слідчого про фіктивність проведених за вказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів операцій ґрунтуються на листах Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі по тексту - НКЦП) від 29.06.2016 року та від 12.07.2016 року. Між тим, за вказаними листами надана оцінка діяльності певних емітентів у відсутність висновків НКЦП про включення емітента за договорами купівлі-продажу цінних паперів, що укладені із ОСОБА_4, до списку емітентів з ознаками фіктивності.

Аналіз же листа НКЦП від 29.06.2016 року свідчить лише про відсутність інформації про здійснення операцій з цінними паперами у зв»язку з її не наданням посадовими особами депозитарної установи ТОВ «Аффінаж» на виконання запиту слідчого. Не виконання вимог законодавства з боку вказаного товариства щодо подання необхідної інформації про операції з цінними паперами до НКЦП не вказує на фіктивність операції з купівлі-продажу цінних паперів або на не законність походження отриманих коштів, що перебувають на арештованих рахунках в ПАТ «Таскомбанк». Більше того, як у оскаржуваній ухвалі, так і в матеріалах слідчого не вказано про те, що вказана депозитарна установа не надала інформації про операції з купівлі-продажу цінних паперів за укладеними саме між ОСОБА_4 та ТОВ «Кристалс Груп» договорами або про цінні папери, що були предметом купівлі-продажу саме за вказаними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п.2) ч.3 ст. 132 КПК України).

Згідно до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що арешт згідно ухвали слідчого судді Солом»янського району м.Києва від 22.03.2016 року був накладений передчасно, у відсутність визначених ст..170 КПК України підстав на час його накладення та є таким, що прийнятий без урахування доводів власника майна, на підставі дослідження не усіх матеріалів у цьому провадженні, а тому підлягає скасуванню.

Зокрема, захисником заявників в судовому засіданні доведено необхідність зняття арешту, оскільки арешт позбавляє їх можливості користуватись арештованим майном, а станом на час накладення арешту не надано достатніх фактичних даних тому, що належні ОСОБА_4, ОСОБА_2 грошові кошти на рахунках в банку є такими, що набуті кримінально протиправним шляхом або є доказом злочину чи підлягають конфіскації саме у цьому кримінальному провадженні за правовою кваліфікацією за ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України, носять ознаки речових доказів у розумінні вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а нових кримінальних правопорушень щодо цього майна до реєстру досудових розслідувань внесене не було, підозра заявникам або іншим особам щодо незаконного походження, перерахування та одержання вказаних коштів не пред»явлена, тому суд вважає за можливе клопотання захисника в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про скасування арешту з грошових коштів на їх рахунках в ПАТ «Таскомпбанк» задовольнити, скасувавши арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.209 КК України.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Шульга К.В. в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.11.2016 року про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, що був накладений згідно ухвали Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року на грошові кошти на банківському рахунку НОМЕР_4, що відкритий на ім»я ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у ПАТ «Таскомбанк» (МФО 339500).

Скасувати арешт, що був накладений згідно ухвали Солом»янського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року на грошові кошти на банківському рахунку НОМЕР_3, що відкритий на ім»я ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) у ПАТ «Таскомбанк» (МФО 339500).

Зняти (скасувати) заборону розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на рахунках НОМЕР_4 та НОМЕР_3 у ПАТ «Таскомбанк» (МФО 339500).

Скасувати зупинення видаткових операцій з грошовими коштами, які знаходяться та надходять рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_3 у ПАТ «Таскомбанк» (МФО 339500).

У відповідності до вимог ст..309 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: