Постанова № 62910321, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2016 року 08:00 № 826/8558/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобівдо Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -В С Т А Н О В И В:

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (надалі - позивач або Національний центр) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд визнати недійcними та скасувати податкову вимогу від 28.07.2015 № 5713-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у позивача податкового боргу, що виник у 2014 році. Позивач вважає, що сума податкового боргу з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 533 376 грн. має бути списана, а виставлена відповідачем податкова вимога від 28.07.2014 № 5713-25 на вказану суму коштів та прийняте ним рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2014 відповідно підлягають скасуванню на підставі норми пп. «а» п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях.

В судовому засіданні, суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України та за згодою представників сторін, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Крім того, відповідною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2016 позов Національного центру в частині позовних вимог про визнання недійcним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2014 залишено без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як зазначає представник позивача в тексті позову та своїх пояснень, у період до липня 2014 року Національний центр був зареєстрований за місцезнаходженням: с. Вітіне Сакського р-ну в Автономній Республіці Крим, та перебував на обліку в Сакській ОДПІ ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У відповідності до наказу Державного космічного агентства України від 14.04.2014 № 60 у зв'язку з тимчасовою окупацією сухопутної території АР Крим та міста Севастополя та з метою відновлення оперативного управління Національним центром вирішено змінити місцезнаходження Національного центру з с. Вітіне Сакського р-ну АР Крим на нове - м. Київ, Печерський р-н, вул. Московська, 8.

На виконання наказу Державного космічного агентства України від 14.04.2014 № 60 Національним центром прийнято наказ «Про зміну місцезнаходження Національного центру управління та випробувань космічних засобів та проведення організаційно-штатних заходів» від 17.04.2014 № 12, яким вирішено змінити місцезнаходження та зупинити з 1 липня 2014 року всі види діяльності та господарські відносини відповідно до Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів за попереднім місцезнаходженням: 96500, с. Вітіне, Сакського р-ну, АР Крим.

Зміна місцезнаходження була зареєстрована в органі державної реєстрації 07.07.2014.

31.07.2014 Національний центр отримав податкову вимогу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.07.2014 № 5713-25 (далі - податкова вимога), згідно якої станом на 27.07.2014 за платником (позивачем) обраховується податковий борг з ПДВ на суму 533 376,24 грн. (в тому числі за основним платежем - 530 929 грн., штрафні (фінансової) санкції - 578,60 грн., пеня - 1 868,64 грн.).

Також, цього ж дня позивач отримав рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.07.2014 про опис майна, що перебуває у власності платника податків - Національний центр, у податкову заставу в порядку ст. 89 Податкового кодексу України.

За даними відповідача підставою для виставлення 28.07.2014 зазначеної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу стало нарахування в інтегрованій картці платника ПДВ (позивача) до сплати сум податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих Національним центром в податковій звітності з ПДВ (податкова декларація за лютий 2014 року (звітна, реєстр. № 9013175473 від 14.03.2014), уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок реєстр. №9012761399 від 13.03.2014, № 9012761464 від 13.03.2014, № 9013198073 від 14.03.2014), та непогашення такої суми коштів станом на 27.07.2014.

Вважаючи зазначені податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними, і відповідно такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до п. 4 розд. ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765 (далі - Порядок № 765)(що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 та діяв до 10.06.2016), нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно абз. 1 і 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

В силу приписів норм п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 цього Кодексу).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. А відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу норми 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання.

Як свідчать наявні матеріали справи (зокрема: витяг з інтегрованої картки платника ПДВ (Національного центру) за 2014 рік, роздруківки електронних копій податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2014 року (звітні періоди за які виправляються помилки - травень і грудень 2013 року, січень 2014 року)), позивач визначив у поданій податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року (реєстр. № 9013175473 від 14.03.2014) суму податку, що підлягав сплаті у розмірі 46 969 грн., а в уточнюючому розрахунку № 9013198073 від 14.03.2014 - податок у розмірі 2 469 грн. За даними інтегрованої картки платника ПДВ (позивача) дані грошові зобов'язанні проведені до сплати 30.03.2014 та 14.03.2014.

Крім того, за даними інтегрованої картки 07.02.2014 були нараховані до сплати (зменшення заявлених сум бюджетного відшкодування) грошові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 № 0000131500 (форми «В1») і від 24.01.2014 № 0000141500 (форми «В1»). Факти отримання таких податкових повідомлень-рішень представники позивача в судових засіданнях у справі не заперечували та відомості про оскарження таких рішень контролюючого органу в досудовому/судовому порядку суду не повідомили.

Згідно уточнюючих розрахунків (реєстр. №9012761399 від 13.03.2014, № 9012761464 від 13.03.2014) Національний центр відкоригував попередньо задекларовані суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у бік їх зменшення на 117 727 грн. та 363 690 грн. Ці дані уточнюючих розрахунків проведені в інтегрованій картці платника ПДВ (позивача) 13.03.2014.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 57 ПК України та положень Порядку № 765, зазначені суми податкових зобов'язань є узгодженими сумами грошового зобов'язання, та станом на відповідні дати набули статусу податкового боргу.

Позивач обґрунтовуючи вимогу про списання боргу по сплаті ПДВ у розмірі 533 376 грн., посилається на пп. «а» п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Суд погоджується з правомірністю таких тверджень Національного центру лише в частині суми податкового боргу у розмірі 46 969 грн. та вважає їх обґрунтованими в цій частині, виходячи з наступних підстав.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України створює вільну економічну зону «Крим», та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією № 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України.

Тобто, датою початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим є 27.03.2014.

Відповідно до пп. «а» п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

Таким чином, списанню підлягає сума податкового боргу (недоїмка), що виникла у позивача в період після 27.03.2014, тобто після дати початку тимчасової окупації, яка передбачена п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

Наведене свідчить, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 28.07.2014 № 5713-25 є такою, що винесена правомірно лише в частині суми 486 407,24 грн. (в тому числі за основним платежем - 483 960 грн., штрафні (фінансової) санкції - 578,60 грн., пеня - 1 868,64 грн.).

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятої ним спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в та наявність підстав для їх задоволення в частині визнання недійcною та скасування податкової вимоги від 28.07.2015 № 5713-25 в частині суми недоїмки у розмірі 46 969 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 11, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Національного центру управління та випробувань космічних засобів задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.07.2015 № 5713-25 в частині суми недоїмки у розмірі 46 969 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути судові витрати у розмірі 704,86 грн. (сімсот чотири гривні 86 копійок) на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів (код ЄДРПОУ 24507442) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський