Рішення № 62908655, 10.11.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7765/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку самостійного користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними на праві власності частками квартири,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько - ОСОБА_4. За життя батько вчинив заповіт, яким заповів квартиру АДРЕСА_1 їм (позивачам) та ОСОБА_3. Вказана квартира була ними та відповідачем успадкована в рівних частках - по 1/3 частині. Однак, на сьогоднішній день відповідач користується спірною квартирою одноособово. Вони (позивачі) як особисто, так і через своїх представників, позбавлені змоги вільно володіти та користуватися своєю частиною квартири, не мають вільного до неї доступу. Не бажає відповідач і зустрічатися із їх представниками задля вирішення питань щодо режиму користування чи можливого відчуження квартири та розподіл коштів. У зв'язку з чим звернулися до суду з даним позовом. В процесі розгляду справи уточнили позовні вимоги, та просили суд виділити їм в володіння та користування кімнати площами 15,9 м2 (під цифрою 3) та 10,4 м2 (під цифрою 4), відповідачу кімнату площею 15,9 м2 (під цифрою 2); зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні, володінні та розпорядженні належної їм частини квартири.

В судовому засіданні представники позивачів обставини викладені в позовній заяві та уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та її представники позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, викладених в запереченнях.

Вислухавши пояснення представників позивачів, відповідача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на підставі свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках (по 1/3 частині).

Спірна квартира має загальну площу 61,0 м2, житлова площа - 42,2 м2, складається з: трьох житлових кімнат - № 4 площею 10,4 м2, № 3 площею 15,9 м2 та № 2 площею 15,9 м2; коридору - 6,5 м2; кухні - 7,9 м2; ванної - 2,1 м2; вбиральні - 0,9 м2; балкону, що примикає до кімнати № 4 та кухні, площею 0,7 м2.

Встановлено, що в спірній квартирі зареєстрована та проживає лише відповідач. Позивачі в спірній квартирі не проживають, не зареєстровані, вони проживають постійно в інших державах, є громадянами інших держав.

В даному випадку позивачі посилаються на те, що вони позбавлені можливості користуватися спірною квартирою, оскільки відповідач чинить їм перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні власністю. Просили виділити їм у володіння та користування кімнати № 3 (15,9 м2) та № 4 (10,4 м2), а відповідачу - кімнату № 2 (15,9 м2).

Спірна квартира має житлову площу - 42,2 м2, тобто, на кожного співвласника припадає приблизно по 14,07 м2. З плану квартири слідує, що ізольованими кімнатами є № 4 (10,4 м2) та № 2 (15,9 м2), а кімната № 3 (15,9 м2) є прохідною.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

По даній справі встановлено та не оспорено сторонами, що позивачі в спірній квартирі не проживають, утриманням її не займаються, ніяких оплат за неї не здійснюють. Жодного доказу (чи посилання на наявність такого) з приводу чинення відповідачем перешкод позивачам (співвласникам) в користуванні спірною квартирою стороною позивачів не було надано чи зазначено. Дане свідчить про те, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод в користуванні житлом. Безпідставними та бездоказовими є і вимоги про усунення перешкод у володінні та розпорядженні позивачами належними їм на праві власності частками спірної квартири.

Стосовно позовної вимоги про "визначення порядку самостійного користування квартирою" шляхом виділу у володіння та користування ОСОБА_1 кімнати площею 15,9 м2, ОСОБА_2 кімнати 10,4 м2, а відповідачу кімнати площею 15,9 м2, суд приходить до наступного.

Як було встановлено в суді за весь час розгляду справи, питання щодо визначення конкретного порядку користування спірною квартирою визначали, викладали в позовній заяві та в уточненнях саме представники, а не позивачі. Доказів того, що саме позивачі бажають такого чи іншого розподілу житлових кімнат, як вказують представники, суду не було надано. Крім цього, не було надано і доказів того, що позивачі мають намір повернутися до України відповідно з США та Ізраїлю та користуватися саме тими кімнатами, які зазначені в позовній заяві. Судом враховується і те, що доручення, які мають представники позивачів, видані останніми на певні дії, основними з яких є питання, пов'язані з відчуженням частин спірної квартири, що належать позивачам.

Все вищевикладене свідчить про те, що вимога про визначення порядку користування спірною квартирою заявлена не позивачами, а представниками позивачів на їх власний розсуд. Крім цього, з пояснень представників позивачів слідує, що саме вони (представники) не можуть потрапити до спірної квартири, що саме їм, а не позивачам, чинилися відповідачем перешкоди в можливості потрапити до квартири.

Встановлені в суді обставини та факти, про які зазначено вище, свідчать про відсутність підстав та доказів для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення порядку самостійного користування квартирою, зобов'язання не чинити перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належними на праві власності частками квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: