Ухвала суду № 62908359, 23.11.2016, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/4633/16

Справа № 754/9059/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Лісовська О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-Діагностичний Центр" Деснянського району м. Києва, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача КНП "Консультативно-Діагностичний Центр" Деснянського району м. Києва про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка звернулася до суду із заявою про відвід судді Лісовської О.В. по вищевказаній цивільній справі. Клопотання вмотивоване тим, що у неї є сумніви в об"єктивності та неупередженості судді, оскільки суддею порушується цивільно-процесуальне законодавство при розгляді справи, що виражається у затягуванні її розгляду по суті. Також суддею приймалися судові рішення по справам, де відповідачем була ОСОБА_1, а також позивачем був рідний брат ОСОБА_1 Вказані судові рішення були постановлені не на користь сім"ї ОСОБА_1, а тому є незаконними, у зв"язку з чим вказані особи звернулися з відповідними скаргами на дії судді.

Ухвалою судді від 23.11.2016 року у задоволенні заяви про відвід судді Лісовської О.В. позиваці відмовлено.

Вислухавши думку учасників судового розгляду щодо заяви про відвід ОСОБА_1 вивчивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1)під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3)він є членом сім′ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім′ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4)якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об′єктивності та неупередженості судді;

5)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Як зазначає у своїй заяві ОСОБА_1, у тому числі, суддею Лісовською О.В. приймалися судові рішення по цивільних справах, де стороною була ОСОБА_1, як відповідачка, а також рідний брат ОСОБА_1, як позивач. Прийняті суддею рішення є незаконними, у зв"язку з чим на дії судді були подані скарги у відповідні інстанції.

Так, дійсно, під головуванням судді Лісовської О.В. 31.07.2015 року було прийнято рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково. У подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва рішення залишено без змін.

Також під головуванням судді Лісовської О.В. 01.03.2016 року було прийнято рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, який (зі слів позивачки) є братом ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми банківського вкладу. Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено. У подальшому ухвалою Апеляційного суду м. Києва рішення суду залишено без змін.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст.. 9 Конституції України, ст.. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд має завжди бути "встановленим законом".

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах "Булут проти Австрії" від 22.02.1996 року, "Бускаріні проти Сан-Марино"). Термін "закон", про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів. (рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії").

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи "Цанд проти Австрії", заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та "Россі проти Франції", заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін "суд, встановлений законом", поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи "Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарії", а також "Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви").

Враховуючи те, що на даний час розглядається справа, де стороною є позивачка ОСОБА_1, недовірою до судді з боку позивачки та її представника, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення позивачки по даній справі до судді, з метою об"єктивного та неупередженого розгляду даної справи, вважаю за доцільне заявити по даній справі самовідвід з подальшою передачею даної справи на розгляд іншому судді відповідно до вимог ч. 3 ст. 11-1 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 20, 23, 24 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заявити самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-Діагностичний Центр" Деснянського району м. Києва, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Матеріали цивільної справи № 2-4633\16 р. передати на розгляд іншому судді у порядку ч. 3 ст. 11-1 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: