Вирок № 62907135, 16.11.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2016 Справа №607/7638/16-к

Провадження №1-кп/607/805/2016

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Басняка Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12016210010001884 від 30 травня 2016 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 27 травня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше судимого:

- 27 травня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2016 року близько 04 год. 00 хв. у ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 які перебували в приміщенні загального коридору підїзду №2 будинку № 9, що по вул. Руська в м. Тернополі, виник злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 травня 2016 року близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2, без розприділення ролей, скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає та їхні дії не будуть помічені сторонніми особами, перебуваючи в приміщенні загального коридору підїзду № 2, що розташований в будинку № 9 по вул. Руська в м. Тернополі, за допомогою сили розірвали протиугонний трос, який матеріальної цінності для потерпілої не представляє, яким були зафіксовані до труби батареї два велосипеди торгової марки LongWау та торгової марки МІFА. В такий спосіб ОСОБА_1, таємно, з корисливих мотивів викрав велосипед іноземного виробництва торгової марки МІFА вартістю 3500 гри., а ОСОБА_4, таємно, з корисливих мотивів викрав велосипед іноземного виробництва торгової марки LongWау вартістю 2400 гривень.

Із викраденими велосипедами ОСОБА_2, разом із ОСОБА_1, з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_5, матеріальну шкоду на загальну суму 5900 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, погодившись з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті та суду показав, що 24 травня 2016 року він разом із ОСОБА_2 гуляли по місту. Зайшовши в підїзд №2 по вул. Руська, 9, переконвшись що нікого немає, вони розірвали протиугонний трос, яким було привязано два велосипеди, викрали вказані велосипеди та втекли з місця події. Шкоду завдану потерпілій ОСОБА_5 відшкодував в повному обсязі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, погодившись з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті та показав, що 24 травня 2016 року він разом з ОСОБА_1 гуляли по місту. Близько 4 год. вони зайшли в підїзд №2 по вул. Руська, 9 та побачили два велосипеди, які вирішили викрасти. З цією метою, вони руками розірвали протиугонний трос, викрали велосипеди та розійшлись по домівках. Шкоду завдану потерпілій ОСОБА_5 відшкодував в повному обсязі.

Крім власного визнання вини, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю погодилися зі всіма доказами у провадженні, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували їх винуватість у вчиненні злочину, згідно повідомлень про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Зясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши правильність розуміння обвинуваченими зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику по місцю проживання, конкретні обставини справи, обставини, які помякшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування завданої шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання та підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання на думку суду стане необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання винного.

Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 27 травня 2014 року засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 (три) роки. Оскільки протягом іспитового строку обвинувачений ОСОБА_1 вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності, до покарання, призначеного за даним вироком, йому слід частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком в порядку ст. 71 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 не відбувши повністю покарання, призначене за вироком суду від 27 травня 2014 року, вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності.

Також суд, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику по місцю проживання, конкретні обставини справи, обставини, які помякшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування завданої шкоди. Обставин, які б обтяжували покарання та підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання на думку суду стане необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання винного.

Також суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 27 травня 2014 року засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 3 (три) роки. Оскільки протягом іспитового строку обвинувачений ОСОБА_2 вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності, до покарання, призначеного за даним вироком, йому слід частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком в порядку ст. 71 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки ОСОБА_2 не відбувши повністю покарання, призначене за вироком суду від 27 травня 2014 року, вчинив новий злочин, за який притягується до кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, із обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судових експертиз.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №6-437/16 від 16 червня 2016 року в розмірі 263,88 грн., в рівних долях по 131,94 грн. (сто тридцять одній гривні 94 копійки) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяОСОБА_6