Рішення № 62907025, 14.12.2015, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/609/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" грудня 2015 р. Підгаєцький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Ігнатової Г.В.,

при секретарі Лежигубській о. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ«Приват банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2,, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості за кредитним договором у сумі 27351,56 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 5994622,85 грн., яка складається з заборгованість по кредиту 16959,75 доларів США ,заборгованість по відсотками у розмірі 5550,43 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 3353,71 долар США та заборгованість по комісії за користування кредитом- 174,26 долар США, а також штрафи 11,50 долар США фіксована частина та 1301,91 долар США процентна складова, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачами порушено умови кредитного договору та договору поруки щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Сторони в судове засідання не зявилися, причину неявки суду не повідомили. З урахуванням положення ч. 5 ст. 74 ЦПК України суд вважав належним повідомлення їх про розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи за його відсутності , просив відмовити в задоволені позову в частині стягнення штрафу фіксованої частини, а також просив вирішити питання про застосування вимог ст.. 551 ЦК України в частині зменшення розміру стягнення пені.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідачів без фіксації судового засідання технічними засобами на підставі ст.197 ч.2 ЦПК України.

Суд,вивчивши письмові докази в справі в їхній сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню .

Як вбачається з матеріалів справи 26.03.2008 між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ТЕY0GА0000000002. На підставі зазначеного договору Позичальнику було надано кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 22200,95 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків в розмірі 12% річних та терміном погашення до 26.03.2017. Відповідач зобов'язувався повернути кредитні кошти у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.03.2013 між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № ТЕY0GА0000000002/1 , відповідно до умов якого останній зобов'язувавсь відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що позивачем виконано умови кредитного договору та надано відповідачу кредитні кошти, що не заперечувалось сторонами.

Відповідачем погашення кредиту здійснювалося шляхом сплати щомісячних платежів згідно графіку, який є невідємною частиною кредитного договору, однак не у повному обсязі.

Натомість, відповідачем порушено умови зазначеного кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим станом на 23.09.2015, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27351,56 доларів США, з яких: 16959,75 доларів США кредитна заборгованість; 5550,43 доларів США заборгованість по процентам. Крім цього, наявна заборгованість по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 3353,71 долар США ; заборгованість по комісії за користування кредитом- 174,26 долар США, а також штрафи 11,50 долар США фіксована частина та 1301,91 долар США процентна складова

Позивач звертаючись до суду з даним позовом надав розрахунок заборгованості, виконаний автоматизованою системою в якому, окрім належних платежів за договором, враховано також здійснені відповідачем фактичні оплатиі, який відповідачами належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Разом з цим, ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, встановлених договором поруки.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк - позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 25 вересня 2015 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

У постановах ВСУ №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року, №6-190цс14 від 21 січня 2015 року сформульована наступна правова позиція: «Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати».

За таких обставин, суд виходить з того, що унаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя, а оскільки письмова вимога про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором відповідачам направлена 25 вересня 2015 року , а з позовом банк звернувся до суду 10 листопада 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання, то порука не є припиненою.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов'язання поруки (правова позиція, викладена в постанову ВСУ у справі № 6-6цс14 від 17 вересня 2014 року).

Враховуючи, що боржником та поручителем допущено порушення строків сплати місячних платежів, у кредитора виникло право на дострокове стягнення наданих кредитних коштів.

До правовідносин за кредитним договором потрібно застосовувати положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої -використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Позивач на момент видачі валютного кредиту мав відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому видача валютного кредиту і вираження зобов'язання відповідача у валюті є правомірною, оскільки позивач мав право видавати кредит у валюті, а отже позивач має право вимагати повернення грошових коштів саме в тій валюті, в якій надавався кредит.

Таку ж позицію закріплено в п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» в якому зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Вищевикладене в повній мірі знайшло своє відображення і в новій редакції Закону України «Про виконавче провадження», в якому міститься окрема стаття для врегулювання процедури виконання судових рішень при обчисленні боргу в них саме в іноземній валюті (ст. 53 Закону).

Крім цього, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в Постанові ВСУ від 24.09.2014 у справі № 6-145цс15, в якій зазначено, що в силу ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Ураховуючи наявність у банка виданої НБУ банківської ліцензії на здійснення валютних операцій , а також правовий висновок ВСУ, викладений у постанові № 6- 145 цс 14 від 24 вересня 2014 року, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитним договоромв щодо стягнення заборгованості по сплаті кредиту, процентів за користування кредитом підлягає стягненню саме в іноземній валюті.

Однак суд не погоджується із вимогами позивача про стягнення штрафів в сумі 11,50 дол. США та 1301,91 дол. США, а також пені в розмірі 3353,71 дол. США в іноземній валюті, тобто в валюті отриманого кредиту, оскільки у відповідності з вимогами ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", нарахування та стягнення штрафів та пені повинно бути проведено в гривні (гривневому еквіваленті по курсу НБУ).

Сплата пені за несвоєчасне повернення кредиту обумовлена договором і підлягає стягненню, оскільки відповідач своєчасно не погашувала суму кредиту та відсотки за користування кредитом в повному обсязі, який був обумовлений кредитним договором відповідно до графіку погашення кредиту.

В той же час, визначений у позовній заяві штрафи по кредитному договору про надання споживчого кредиту штраф, який позивач просить стягнути з відповідачів, не може бути задоволений у повному обсязі.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). не врахування якого не можна залишити поза увагою, оскільки дана обставина має важливе значення.

Фіксована частина штрафу визначена у сумі 11,50 долар США, не відповідає положенню закону, яке визначає поняття штрафу, а тому не може таким вважатись, в зв'язку з чим позовна вимога в цій частині, про стягнення штрафу фіксованої частини, задоволенню не підлягає. При цьому суд приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 висловлені в письмовій заяві в якій просить в частині стягнення штрафу, фіксована частина, відмовити. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд виходить із зазначених вимог закону з урахуванням правової позиції яку висловив також Європейський суд з прав людини, прийнявши остаточне рішення у справі «Мала проти України» (заява № 4436/07, додаток № 8), в якому вказав, що до його функцій не входять питання допустимості доказів, яке є насамперед компетенцією національних судів, однак якщо останні ігнорують специфічний, доречний та важливий аргумент, який робиться заявником і який має ключове значення для результату розгляду справи, це може в цілому порушити принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 параграф 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини).

Виходячи з даної норми закону задоволенню підлягає вимога Банку про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 штраф за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором розмір якого обраховано позивачем в процентній складовій.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність встановлення вищевказаних сум штрафів та пені, які підлягають до стягнення з відповідачів в національній валюті, відповідно до нарахованої банком суми в доларах США за курсом НБУ станом на дату подання до суду позивачем позовної заяви , а саме штраф в процентній складовій, становитиме - ( 1301,91 х 21,74) = 28303,53 грн. та 72909,66 грн. - сума боргу по сплаті пені .

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_2 про застосування ч.3 ст.551 ЦК України та зменшення розмір неустойки - пені суд вважає відмовити в їх задоволенні оскільки будь-яких правових підстав відповідачем не наведено, вказана сума була нарахована позивачем і не перевищує розмір збитків, а наявності інших обставин, які мають істотне значення жодним належним доказом не підтверджена.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи право на захист і звертаючись до суду ПАТКБ»Приватбанк» з позовом та розпоряджаючись своїми правами у відповідності з правилами ст.11 ЦПК позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість із визначенням грошової заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту іноземної валюти у грошовій одиниці України - гривні, відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2015 року(ас.4-5).

У зв»язку з наведеним, що солідарні зобов»язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2

випливають із договорів, необхідно частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТКБ»Приватбанк» в солідарному порядку суму боргу за кредитним договором № ТЕY0GА0000000002 із визначенням грошової заборгованості в доларах США з визначенням еквіваленту іноземної валюти у грошовій одиниці України - гривні, відповідно до курсу Національного банку України станом на 23.09.2015 року тобто 21,74 грн. за 1 дол. США

Систематичне невнесення платежів у повному обсязі, несплата відсотків як за користування кредитом, а також одностороння відмова від виконання умов договору є істотним порушенням умов договору, що дає позивачу підстави стягнути заборгованість за Кредитним договором.

Оскільки поручитель свої обов"язки також не виконує, тому разом з відповідачем ОСОБА_1 повинен нести солідарну відповідальність відповідач ОСОБА_2,. Також, оскільки відповідачами порушено умови договору , зобов'язання не виконується, суд вважає, що позовні вимоги позивача, підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення відповідачами прав позивача, які підлягають захисту шляхом солідарно стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ТЕY0GА0000000002 від 26 березня 2008 року., яка утворилась станом на 23.09. 2015 року в сумі 22684,44 долари СШАщо еквівалентно 493159,73 грн, яка складається з - заборгованості за кредитом-16959.75 долар США; - заборгованість за відсотками- 5550,43 долар США ; - комісія за користування кредитом; а також 72909,66 грн. - сума по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,. штраф в процентна складова 28303,53 грн. в загальному - 594372,92 грн.

Ураховуючи те, що позов підлягає до часткового задоволення, тому відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесенні останнім при подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509,525, 526, 530, 554, 611, 589, 590, 1049, 1050, 1054 ЦК України , ст.ст. 10,60, 88, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват-Банк" до ОСОБА_1., ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « «Приват банк» ( рах. 29092829003111 МФО 305299, код.ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № ТЕY0GА0000000002 від 26.03.2008 року, зокрема заборгованості за кредитом-16959.75 долар США; заборгованість за відсотками- 5550,43 долар США ; комісія за користування кредитом 174.26 долар США;що в загальній сумі в розмірі 22684,44 долар США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ, складає 493159,73 грн., а також 72909,66 грн. - сума по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,. штраф в процентна складова 28303,53 грн. в решті відмовити.

Солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « «Приват банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 8919,34 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Тернопільської області через Підгаєцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис Г. В. Ігнатова