Постанова № 62906692, 23.11.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/6769/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області про визнання рішення та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправним рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 90 % від збільшеного розміру заробітної плати з 01.01.2016, визнання протиправними дій щодо обмеження пенсії граничним розміром, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 13.04.2016 №18/50вих 16, нарахувати та виплатити різницю між призначеною пенсією та фактично виплаченою сумою за періоди 01.07.2015 до 31.12.2015 та з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку та в подальшому нараховувати і виплачувати позивачу пенсію у розмірі 90% від розміру заробітної плати, чинної на час звернення за здійсненням перерахунку без обмежень граничного розміру пенсії. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 17.12.2010 йому призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми заробітної плати. З 15.12.2015 набула законної сили постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, згідно з пп. 3 п. 1 якої підвищено на 25 % посадові оклади, в тому числі, працівників прокуратури. У зв'язку з викладеним, 25.04.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної йому пенсії у розмірі 90 %, виходячи з підвищеного розміру заробітної плати. Однак листом від 27.04.2016 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. Вказані дії відповідача позивачем оскаржено до суду. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2016 поданий позивачем позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 25.04.2016 про перерахунок пенсії, зобов'язано відповідача розглянути заяву позивача від 25.04.2016 про перерахунок пенсії із прийняттям за результатами розгляду заяви рішення про перерахунок або про відмову у перерахунку пенсії. Відповідач повторно розглянув заяву позивача від 25.04.2016 та прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії, про що повідомив Позивача листом від 19.07.2016 №11148/04. Крім того, починаючи з 01.07.2015 відповідач протиправно обмежує призначену позивачу пенсію граничним розміром, хоча відповідна законодавча норма на позивача не розповсюджується. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив його задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пояснив, що рішення про відмому у здійсненні перерахунку призначеної позивачу пенсії прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України, так само законно виплата призначеної позивачу пенсії обмежується граничним розміром, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 року до 23.10.2014 перебував на публічній службі в органах прокуратури та отримав право на пенсію за вислугою років.

З 17.12.2010 позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми заробітної плати.

Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1484к, позивача звільнено з органів прокуратури з посади першого заступника прокурора Черкаської області.

На підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області зобов'язано перерахувати позивачу пенсію у розмірі 90 % від розміру його заробітної плати на час звільнення з органів прокуратури.

15.12.2015 набула законної сили постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, згідно з пп. 3 п. 1 якої підвищено на 25 % посадові оклади, в тому числі, працівників прокуратури.

Відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 29.03.2016 №18/24вих 16, з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505, від 09.12.2015 №1013, заробітна плата за займаною Позивачем посадою, складає 31 039, 85 грн.

25.04.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної йому пенсії у розмірі 90 %, виходячи з суми заробітної плати, вказаної в довідці прокуратури Черкаської області від 29.03.2016 №18/24 вих 16, а саме 31 039, 85 грн.

Листом від 27.04.2016 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії. На виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2016 відповідач прийняв рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача, про що повідомив позивача листом від 19.07.2016 №11148/04.

Натомість судом встановлено, що пенсія у розмірі 90 % від суми заробітної плати позивачу призначено 17.12.2010 згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991 року). Частини 1, 12, 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991 року) були чинними у такій редакції:

«1. Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі cтажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.»

«12. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.»

«17. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.»

В подальшому ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1991 року) неодноразово змінювались в частині визначення розміру пенсії у відсотках. При цьому, норм щодо здійснення перерахунку вже призначених пенсій тривалий час змін не зазнавали, а змінювалась лише нумерація відповідних частин цієї статті.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

У постанові Верховного Суду України від 10.12.2013, ухваленій в порядку п.1 ч.1 ст. 237 КАСУ роз`яснено, що виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що здобуте позивачем право на пенсію у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати в силу вимог ст.ст. 22, 58, 8 Конституції України не може бути звужене не тільки в частин визначення розміру пенсії у відсотках, а і в частині визначення бази для обрахунку пенсії.

А тому рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку призначеної позивачу пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, зафіксованої у довідці прокуратури Черкаської області від 29.03.2016 №18/24вих 16, а саме 31 039, 85 грн. є протиправним.

Оскільки як у ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» (2014 року), так і в ч. 17 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (1991 року) закріплено матеріальне право позивача на перерахунок пенсії, якого останній не може бути позбавлений. При цьому, позивач не повинен нести майнову відповідальність за неприйняття Урядом нормативного акта, який визначатиме процедуру реалізації цього права.

В силу вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

В п. 31 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, заяви № 68385/10 та 71378/10 Європейським судом з прав людини наголошувалось, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

У п. 54-55 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що відмова держави здійснити певні дії щодо врегулювання порядку реалізації права на соціальні виплати становила втручання в право людини, передбачене статтею 1 Першого протоколу.

У п. 51 рішення у справі «Щокін проти України», заяви №№ 23759/03 та 37943/06 Судом зазначено, що говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

У п. 35 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, заяви № 68385/10 та 71378/10 ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

Існування у позивача законного сподівання на перерахунок призначеної йому пенсії підтверджується наявною практикою національних судів у вирішенні аналогічних справ.

Про наявність у позивача зазначеного законного сподівання свідчить і ухвалені судами рішення за його попереднім позовом аналогічного змісту. Оскільки на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, суд уже зобов'язував відповідача перерахувати позивачу пенсію у розмірі 90 % від збільшеного розміру його заробітної плати.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що гарантований Конвенцією принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Він в тому числі, вимагає, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Цей висновок Європейський суд з прав людини зробив, у рішеннях «Коккінакіс проти Греції» від 25 травня 1993 року та «S.W. проти Об'єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року.

На думку суду оскільки для позбавлення позивача його матеріального права на перерахунок пенсії не мало ніякого законодавчого підґрунтя, відсутня необхідність доводити додержання Державою справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи. Такий же висновок сформовано у п. 50 рішення ЄСПЛ у справі Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Вирішуючи питання про законність дій відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії граничним розміром, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 введено в дію нову норму, якою встановлено, що максимальний розмір пенсії, зокрема, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма набула чинності 01.10.2011.

В подальшому, вказану статтю змінено з п. 25 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII та чинна її редакція передбачає, що у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії, зокрема, працівникам прокуратури не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно з вимогами ч.7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-VII, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, відповідно до цього Закону, її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Пенсія позивачу призначена 17.12.2010, тобто до набрання вказаним законом чинності, а тому вона не може обмежуватись максимальним розміром, як встановленим початковою редакцією закону, так і внесеними до нього змінами.

Отже, розмір раніше призначеної Позивачу пенсії не може бути ні зменшеним, ні обмеженим максимальними розмірами.

А тому дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії граничним розміром суд вважає протиправними.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача, суд виходить з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, збільшеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, а саме 31039, 85 грн. без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку без обмежень граничного розміру пенсії.

Суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки строки здійснення цих виплат урегульовані положеннями ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка закріплює спеціальну норму по відношенню до ст. 99 КАС України. З моменту настання обставин, у зв'язку з якими у позивача виникло право на перерахунок пенсії не минуло 12 місяців, а тому призначена позивачу пенсія у підвищеному розмірі повинна бути перерахована починаючи з 01.01.2016 без застосування граничних обмежень.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити виплату різниці між призначеною йому пенсією та сумою, що обмежена граничним розміром пенсії починаючи з 01.07.2016 до 31.12.2016.

Суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки обмеження призначеної Позивачу пенсії граничним розміром почало застосовуватись Відповідачем з 01.07.2015. З листів відповідача від 27.04.2016 №6489/02, від 19.07.2016 №11148/04, що з 01.07.2015 позивачу призначена пенсія у розмірі 13268, 87 грн., однак фактично виплачувалась у розмірі з 01.07.2015 - 10 270, 12 грн., а з 01.09.2015 до даного часу -10740, 00 грн. (без урахуванням податків та інших обов'язкових платежів). Отже, з цих же листів слідує, що право Позивача на пенсію у розмірі 13 268, 87 грн. Відповідачем не оспорюється. Пенсія саме в такому розмірі повинна виплачуватись позивачу в силу вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3668-VI від 08.07.2011, який є рівною мірою обов'язковим для відповідача. Отже призначена Позивачу пенсія у розмірі 13268, 87 грн. не виплачується з вини Відповідача.

А тому, в силу вимог ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» різниця між належною до сплати (13268, 87 грн.) та фактично сплаченою (10270, 12 грн. та 10740, 00 грн. відповідно) повинна бути виплачена позивачу за весь строк, починаючи з 01.07.2015.

Такі ж висновки слідують і з постанови Верховного Суду України від 01.06.2016, ухваленій в порядку ст. 237 КАСУ щодо усунення неоднакового застосування судами положень ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 99 КАС України, ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Одночасно суд вважає, що не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 90% від розміру заробітної плати, чинної на час звернення за здійсненням перерахунку, оскільки суд не може спрогнозувати процедуру законодавчого регулювання порядку здійснення перерахунку призначених пенсій на майбутнє. Та ухвалення подібного рішення полягатиме у втручанні в роботу законодавчих органів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету або позабюджетних державних фондів в межах суми стягнення за один місяць. А отже суд вважає, що перерахована сума пенсії у розмірі виплат за 1 місяць повинна бути виплачена позивачу негайно.

Окрім того, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, ст.ст. 2, 3, 11, 12, 17, 99, 160, 161, 162, 163, 160, 186 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) про визнання рішення та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області від 29.03.2016 №18/24вих 16, а саме 31 039, 85 грн.

Визнати протиправним дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) щодо обмеження суми пенсії ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, граничним розміром з 01.07.2015.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) нарахувати з 01 січня 2016 року пенсію, призначену ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, у розмірі 90 % від розміру заробітної плати, вказаної у довідці прокуратури Черкаської області України від 13.04.2016 №18/50вих 16, а саме 31 039, 85 грн. без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2016 до моменту здійснення перерахунку без обмежень граничного розміру пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, різницю між призначеною пенсією у розмірі 13 268, 87 грн. та фактично виплаченою сумою з 01.07.2015 до 31.12.2015.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Черкасах Черкаської області (ЄДРПУ 37930126) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, сплачену суму судового збору у розмірі 551, 20 грн.

Постанову суду щодо присуджених виплат у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її проголошення, в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя: Н. М. Кондрацька