Ухвала суду № 62905628, 14.11.2016, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2171/16-ц

Номер провадження 2-з/573/21/16

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2016 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю. М., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї матеріали,

в с т а н о в и в :

Ухвалою судді Білопільського районного суду від 03 листопада 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

11 листопада 2016 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 продав частину майна, набутого ними у шлюбі, має намір продати автомобіль, зареєстрований на його імя. Крім того, відповідач часткового зняв кошти з рахунків у банку, відкритих на його імя, розпорядився ними на власний розсуд та має намір зняти й інші кошти, що знаходяться на рахунках у банку.

Посилаючись на викладені вище обставини, позивачка просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт та заборонити вчинення будь яких дій (у тому числі зняття з реєстрації та укладання будь яких угод і правочинів, видачу довіреностей на розпорядження) відносно легкового автомобіля комбі В ВАЗ 211440ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також заборонити видачу грошових коштів з банківських і карткових рахунків ОСОБА_2, а також по депозитам: «Депозит Плюс» строковий по рахунку №26305615456684 у сумі 103 597 грн. 90 коп., «Депозит Стандарт» строковий по рахунку №26303616063885 у сумі 400 доларів США; картці «Gold» 5168742315767966, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», які належать ОСОБА_2, до розгляду справи по суті

Вивчивши заяву та додані до них матеріали, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, заборони вчиняти певні дії.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України також передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проаналізувавши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступних висновків.

Вважаю, що вимоги позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення будь яких дій відносно легкового автомобіля комбі В ВАЗ 211440ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала копію довіреності, посвідченої державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Сумської області ОСОБА_3 04 березня 2011 року, якою відповідач уповноважив її та ОСОБА_4 продати вищевказаний транспортний засіб. При цьому суду не надано жодного належного і допустимого доказу стосовно того, що на момент звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля комбі В ВАЗ 211440ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Щодо вимог позивачки про забезпечення позову шляхом накладення арешту і заборони видачі грошових коштів із банківських і карткових рахунків ОСОБА_2, а також по депозитам: «Депозит Плюс» строковий по рахунку №26305615456684 у сумі 103 597 грн. 90 коп., «Депозит Стандарт» строковий по рахунку №26303616063885 у сумі 400 доларів США; картці «Gold» 5168742315767966, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», які належать ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Так, ставлячи вимогу про накладення арешту і заборону видачі грошових коштів з банківських і карткових рахунків ОСОБА_2, позивачка не вказує, щодо яких конкретно рахунків просить вжити заходів забезпечення позову та їх наявність.

На підтвердження вимог про накладення арешту і заборону видачі грошових коштів по картці «Gold» 5168742315767966 ОСОБА_1 надає ксерокопію відповідної картки, з якої не можливо зробити безумовний висновок, що вона належить безпосередньо відповідачу та що останній нею користується.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту і заборони видачі грошових коштів по зазначеним вище рахункам відповідача задоволенню не підлягають.

Стосовно накладення арешту і заборони видачі грошових коштів по депозитам: «Депозит Плюс» строковий по рахунку №26305615456684 у сумі 103 597 грн. 90 коп. та «Депозит Стандарт» строковий по рахунку №26303616063885 у сумі 400 доларів США, відкритих на імя ОСОБА_2, суд вважає, що в цій частині клопотання позивачки є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, так як між сторонами є спір про поділ спільного майна подружжя, предметом якого поміж іншим є вклади по означеним депозитам, у звязку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151, ст. 152, ст. 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,

п о с т а н о в и в :

Заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

На час розгляду справи судом накласти арешт та заборонити видачу грошових коштів по депозитам: «Депозит Плюс» строковий по рахунку №26305615456684 та «Депозит Стандарт» строковий по рахунку №26303616063885, які відкриті у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на імя ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2), мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Копію ухвали направити сторонам: ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Івана Сірка, 12/71), ОСОБА_2 (Сумська область, Білопільський район, с. Верхосулка, вул. Набережна, 41) та Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: