Рішення № 62904629, 17.11.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13789/16-ц

н/п 2/640/3144/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Рисованої Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Меркурій», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Єрмак В.О. про витребування документів, визнання правочину недійсним, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся у суд з позовом до відповідача, ПАТ «Банк «Меркурій», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Єрмак В.О. про витребування із чужого незаконного володіння документів, а саме: оригінал договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12 грудня 2003 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за № 1480, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., оригінал технічного паспорту на виробничий будинок, салон-магазин № 1, розташований за адресою: Харківська область, . Дергачівський район, АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 1755, реєстровий № 1 -123, оригінал витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме: салон-магазин № 1, розташований за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1, оригінал договору іпотеки № 16-03-86, зареєстрований в реєстрі за № 274, укладеного 31 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Меркурій», а також визнання п.2.4.9 іпотечного договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що за п.2.4.9 позивач передав банку оригінали правовстановлюючих документів, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження його нерухомим майном, тому вказаний пункт договору підлягає визнанню недійсним , а оригінали документів витребуванню із чужого незаконного володіння.

Відповідач - ПАТ «Банк «Меркурій», проти задоволення позовних вимог заперечував, подавши відповідні письмові пояснення, при цьому просив в задоволені позовних вимог відмовити за їх недоведеністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 31 березня 2010 року між ПАТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_1, був укладений договір № 18-06П-23 про надання споживчого кредиту. До договору сторони внесли зміни Додатковими угодами №№1-15 . З 28.02.2011р. назва Договору була змінена на «Договір № 18- 06П-23 на кредитну лінію від 31.03.2011р.».

31.03.2010р. в забезпечення виконання зобов'язань по договору кредиту між сторонами був укладений іпотечний договір №16-03-86, посвідчений 31.03.2010р. Купровською Я.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 275, предметом якого є : нежитлове приміщення, а саме: магазин-салон №1 (літ. «А-2») з котельною, гаражі (літ Б,В,Г,Д, Е,Ж, 3), прохідна - автостоянка (літ.И.), огорожа (1-4), загальною площею 429,10 м.кв., що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, АДРЕСА_1. (далі - Майно)

Майно належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.12.2003р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А. за р. №1480, право власності зареєстровано 17.12.2003р. КП «ДРБТІ» за р. №123 в книзі 1, реєстраційний номер: 10682787.

Згідно п.2.4.9. Договору іпотеки, на період дії цього договору (Договору іпотеки), Іпотекодавець зобов'язаний передати Іпотекодержателю (Відповідачу) оригінали право установчих та технічних документів на майно. На виконання зазначеного п. 2.4.9 договору іпотеки позивачем було добровільно передано відповідачу оригінал договору купівлі-продажу майна та технічний паспорт на магазин-салон №1, розташований по вул.Леніна, 1, в сел. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області, що у судовому засіданні визнано відповідачем.

Позивач просить визнати недійним вказаний пункт договору посилаючись на те, що він суперечить вимогам - ст. 41 КУ, ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.9, 18 ЗУ «Про іпотеку» , ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів »

Суд зазначає, що відповідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦКУ Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України законодавець визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодження умов договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України умови договори є обов'язковими для його сторін.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Іпотекою є спеціальний вид застави, покликаний забезпечити право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою грошового (кредитного) зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Частина 1 ст.18 Закону України «Про іпотеку» та ч.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає істотні умови договору іпотеки, які були сторонами дотримані.

При цьому ч.3 ст.18 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотечний договір може містити інші положення.

За ч.4 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

В даному випадку оригінал договору купівлі-продажу та технічний паспорт на іпотечне майно є приналежностями іпотечного майна, передача яких обумовлена вимогами закону та передбачена договором.

За ч.1 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не

встановлено цим Законом.

В даному випадку умови п.2.4.9. не суперечать вимогам ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» та положенням ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» , тому підстави для визнання його недійсним - відсутні.

Відповідно до ч.7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом - ч.2 ст. 320 ЦК України

За ч.1 , ч.3 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:

зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто ЗУ «Про іпотеку» передбачено обмеження власника іпотечного майна у його праві власності.

Передання позивачем відповідачу оригіналу договору купівлі-продажу предмета іпотеки та оригіналу технічного паспорту, не порушує право позивача як власника майна на володіння та користування майном, а в законному порядку обмежує його розпорядження.

Посилання позивача на неможливість за відсутності оригіналів правовстановлюючих документі переукладати договори з комунальними службами, судом не приймається, оскільки не підтверджується жодним доказом.

В даному випадку позивач передачею відповідачу оригіналу договору-купівлі продажу та технічного паспорту не позбавляється права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вданому випадку встановлено, що документи - оригінал договору купівілі-продажу та технічний паспорт на нерухоме майно передані банку тимчасово на умовах договору, який не суперечить закону, тому підстави для їх витребування відсутні.

Також, суд зазначає, що доказів того, що оригінали - витяг з реєстру прав на нерухоме майно та оригінал договору іпотеки (примірник позивача), перебувають у відповідача, не надано.

За ч.1 ст. 32 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути отриманий позивачем у будь-який час у відповідності до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За п.7.4. іпотечного договору він укладений в трьох примірниках, один з яких залишається у нотаріуса, а решта видається сторонам.

Підписання договору іпотеки сторонами, свідчить про отримання позивачем свого примірника оригіналу договору.

Посилання позивача на ігнорування відповідачем його звернення від 08.04.2016р. про надання документів, є безпідставними, оскільки за матеріалами справи відповідач листом вих..№262 від 19.05.2016 р. надав позивачу відповідь по поставленим питанням. Лист №262 від 19.05.2016р. було направлено на адресу позивача цінним листом з описом вкладення та в подальшому було повернуто за закінченням терміну зберігання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.