Рішення № 62904616, 17.11.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/569/2016 Справа № 641/6215/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_2, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с. 194-196) просить:

- стягнути з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача суму страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 10 491, 29 грн., суму страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності у розмірі 13 764, 00 грн., не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2 844, 40 грн., суму страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням, у розмірі 2 404, 77 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.;

- стягнути зі ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, завдану злочином, у розмірі 53 549, 14 грн., моральну шкоду у розмірі 95 000, 00 грн.;

- стягнути солідарно з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та ОСОБА_2 на користь позивача вартість евакуатора для транспортування автомобіля з місця ДТП у розмірі 450, 00 грн., вартість експертних досліджень у розмірі 2 550, 60 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25 січня 2013 року на 501 км. + 500 м. автодороги «Київ-Харків-Довжанський» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано матеріальну шкоду, яка згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20 січня 2014 року визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент його ушкодження, а саме 7 566, 00 доларів США. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АВ № 4974191, страховик - ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія». Позивачем також було понесено витрати на лікування у розмірі 11 549, 95 грн., на евакуацію автомобіля з місця ДТП у розмірі 450,00 грн. та на експертне дослідження транспортного засобу у розмірі 2 550, 60 грн. ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» тільки частково відшкодовано матеріальну шкоду у розмірі 39507,71 грн. та частково відшкодовано шкоду, пов'язану з лікуванням, у розмірі 9 145, 18грн. Окрім того, в результаті ДТП позивач втратив працездатність, страхове відшкодування, пов'язане зі стійкою втратою працездатності, складає 13 764, 00 грн., не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складають 2 844, 40 грн. не відшкодовані страховиком витрати на лікування складають 2 404, 77 грн. Крім того, позивач вважає, що моральна шкода у розмірі 5 000, 00 грн. підлягає відшкодуванню ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та у розмірі 95 000, 00 грн. - відповідачем ОСОБА_2

У судовому засідання позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали в повному обсязі. Зазначають, що автомобіль фізично знищено, експертними дослідженнями встановлено, що його ремонт є економічно недоцільним.

ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» до суду надано заперечення на позовну заяву, в яких відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 5082,39грн., в частині стягнення шкоди, пов'язаної з лікуванням, у розмірі 1486,57грн., в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн. та неотриманих доходів у зв'язку з тимчасовою втратою позивачем працездатності у розмірі 2844грн. В решті просить позов залишити без задоволення.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 12743 від 30.07.2016 року, вартість технічно справних елементів автомобіля позивача з врахуванням їх демонтажу становить 11 345, 40 грн. Враховуючи вищезазначений висновок та висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року, різниця між ринковою вартістю автомобіля на момент ДТП і вартістю справних складових автомобіля складає 45 835, 60 грн. Відповідачем було сплачено позивачу 39 753, 21 грн. страхового відшкодування, а тому відповідач визнає вимоги позивача, щодо стягнення страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 5 082, 39 грн. Також відповідач заперечує щодо стягнення з нього страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності в розмірі 13 764, 00 грн., оскільки позивачем не надано доказів розміру своїх доходів, отриманих до ДТП. Крім того, пред'являючи до стягнення страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, позивач застосовує норму закону, яка не діяла на момент настання страхового випадку, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» частково не визнає вимоги про стягнення витрат на лікування, оскільки належними доказами не підтверджено призначення позивачеві того переліку ліків, вартість яких він просить відшкодувати. Також відповідач вважає недоведеними вимоги позивача в частині стягнення витрат на складання експортного дослідження, оскільки ці витрати підлягають відшкодуванню, якщо страховик протягом 10 днів не направив свого аварійного комісара для складання висновку. 28.01.2013 року до страховика надійшла заява про страховий випадок, а вже 05.02.2013 року аварійним комісаром ОСОБА_4 було здійснено огляд автомобіля. Щодо витрат на евакуацію транспортного засобу, то позивачем не надано належних доказів на підтвердження цих витрат.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 вимоги заперечень підтримала, позовні вимоги визнала частково, в решті просить в позові відмовити..

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що згідно звіту № 13017 матеріальну шкоду визначено у розмірі 57181грн., що покривається лімітом страхового відшкодування. Крім того, через декілька днів після дорожньо-транспортної пригоди відповідач особисто приніс у лікарню та передав позивачем 200доларів США. Відносно моральної шкоди зазначає, що вона покривається лімітом страховика. Крім того, на його думку, страховик повинен також відшкодувати витрати на проведення експертиз та витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2013 року на 501 км. + 500 м автодороги «Київ-Харків-Довжанський» сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання. Зокрема, у вироці встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_1 завдані механічні пошкодження.

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди до матеріалів справи залучені наступні документи, а саме:

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує ринкову вартість КТЗ на момент його пошкодження, а тому відновлювати автомобіль є економічно недоцільно. Матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, при ДТП 25.01.2013 року визначається ринковою вартістю КТЗ на момент його пошкодження та складає 57181грн. Розрахунок шкоди складений станом на дату його складання (20.01.2014 року) (т.1, а.с. 16-34);

-розрахунок визначення вартості технічно справних складових частин автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, складений аварійним комісаром ОСОБА_6 06.04.2015 року, згідно якого вартість технічно справних складових частин автомобіля, придатних для подальшого використання після ДТП, яке сталось 25.01.2013 року на момент проведення дослідження складає 16427,79грн. (т.1, а.с. 114-116);

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8832 від 25.09.2015 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, при ДТП у пошкодженому стані на момент складання експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року складає 4375,55грн. (т.1, а.с. 136-140);

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8887 від 16.10.2015 року, згідно якого вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Пассат, державний номер НОМЕР_1,, приймається рівною його ринкової вартості на момент проведення дослідження (16.10.2015) зі строком експлуатації, що відповідає строку експлуатації КТЗ на момент ДТП (25.01.2013року), складає 103549,14грн. Розрахунок шкоди складений станом на дату його складання (16.10.2015 року) (т.1, а.с. 159-177);

-висновок судової автотоварознавчої експертизи № 12743 від 30.07.2016 року, згідно якої вартість технічно справних складників автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням їх зносу на момент ДТП 25.01.2013 року та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу становить 11345,40грн. (т.2, а.с. 6-20).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» згідно полісу АВ/4974191. Ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, 100000грн., за шкоду, заподіяну майну, 50000грн., франшиза - 1000грн.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому, як вбачається з висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача перевищує ринкову вартість КТЗ на момент його пошкодження, а тому відновлювати автомобіль є економічно недоцільно.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно роз'яснень, що містяться у п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню в зв'язку з пошкодженням автомобіля, з'ясуванню підлягають вартість транспортного засобу до та після ДТП, вартість його ремонту, при цьому зазначені обставини повинні бути оцінені з точки зору економічної обґрунтованості ремонту; розмір страхового відшкодування залежить і від того, чи погоджується власник транспортного засобу на визнання такого транспортного засобу фізично знищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви від 21.04.2015 року (т.1, а.с. 100) під час погодження розміру страхового відшкодування зі страховиком позивач погодився на відшкодування йому різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, зазначив, що право на рештки автомобіля залишає за собою та просить виплатити йому компенсацію у розмірі 40753,21грн. за вирахуванням франшизи.

Таким чином, під час узгодження суми відшкодування зі страховою компанією позивач не погоджувався визнавати автомобіль фізично знищеним, а тому страховою компанією має бути відшкодована різниця між вартістю КТЗ до та після дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» було виплачено ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 39 753, 21 грн. При цьому доводи позивача та його представника про те, що на картковий рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», фактично зарахована менша сума страхового відшкодування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно копій платіжних доручень, долучених до справи ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», останнім було перераховано з банківського рахунку на користь ОСОБА_1 саме 39 753, 21 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

При розрахунку страхового відшкодування страховою компанією враховано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року, згідно якого матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, при ДТП 25.01.2013 року визначається ринковою вартістю КТЗ на момент його пошкодження та складає 57181грн., та розрахунок визначення вартості технічно справних складових частин автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, складений аварійним комісаром ОСОБА_6 06.04.2015 року, згідно якого вартість технічно справних складових частин автомобіля, придатних для подальшого використання після ДТП, яке сталось 25.01.2013 року на момент проведення дослідження складає 16427,79грн.

На підтвердження вартості автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, після ДТП позивачем надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8832 від 25.09.2015 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, при ДТП у пошкодженому стані на момент складання експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року складає 4375,55грн.

Однак, враховуючи, що при розгляді справи проведено судову автотоварознавчу експертизу № 12743 від 30.07.2016 року, згідно якої вартість технічно справних складників автомобіля Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням їх зносу на момент ДТП 25.01.2013 року та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу становить 11345,40грн., суд вважає за доцільне для визначення розміру автомобіля після ДТП прийняти до уваги саме висновок судової експертизи, а не письмові докази, якими є розрахунок визначення вартості технічно справних складових частин автомобіля, складений аварійним комісаром ОСОБА_6 06.04.2015 року, та висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8832 від 25.09.2015 року.

Таким чином, страхове відшкодування має складати 57181грн. - 11345,40грн.=45835,60грн.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи, що договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4974191 передбачена франшиза у розмірі 1000грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5082,39грн. (45835,60грн. - 39 753, 21 грн. виплачено - 1000грн. франшиза).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

У судовому засіданні позивач погоджується з тим, що автомобіль Фольксваген Пассат, державний номер НОМЕР_1, є фізично знищеним, не заперечує після сплати йому відповідачем вартості автомобіля передати рештки відповідачу ОСОБА_2

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди та страховим відшкодуванням у розмірі 12345,40грн. (57181грн. - 39 753, 21 грн. виплачено страховою компанією - 5082,39грн. стягнуто зі страхової компанії).

При цьому, судом не приймається до уваги у якості належного доказу вартості шкоди висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8887 від 16.10.2015 року, згідно якого вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Пассат, державний номер НОМЕР_1, складає 103549,14грн., оскільки висновку судової експертизи з цього питання матеріали справи не містять, а при розрахунках зі страховиком позивач погодив суму заподіяної шкоди у розмірі 57181грн. на підставі висновку № 13017.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Таким чином, в разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний автомобіль) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду.

З огляду на викладене, враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання ОСОБА_1 після відшкодування йому зазначеної шкоди передати ОСОБА_2 рештки пошкодженого автомобіля.

Щодо позовних вимог про стягнення зі страховика суми страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, у розмірі 13 764, 00 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції станом на момент настання страхового випадку (25.01.2013 року) та, відповідно, набуття права на страхове відшкодування) у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.

Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв'язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому, позивачем у порушення вказаних норм до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру доходів, які не отримані ним у результаті стійкої втрати працездатності, не додано до матеріалів справи і доказів працевлаштування позивача станом на 25.01.2013 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення зі страховика суми страхового відшкодування, пов'язаного зі стійкою втратою працездатності, у розмірі 13 764, 00 грн. задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що позивачем та його представником у якості законодавчого обґрунтування позовних вимог в цій частині безпідставно застосовано редакцію ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка ще не діяла на момент набуття права на страхове відшкодування (станом на 25.01.2013 року), оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Щодо позовних вимог про стягнення зі страховика не отриманих доходів у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 2 844, 40 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції станом на момент настання страхового випадку (25.01.2013 року) та, відповідно, набуття права на страхове відшкодування) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

З урахуванням вказаних приписів Закону та визнання ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» позовних вимог в цій частині, стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає 2844,40грн. неотриманих доходів.

Щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме витрати на лікування у розмірі 2 404, 77 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження та знаходився на лікуванні, у зв'язку із чим позивачем понесено витрати на діагностику, лікування та реабілітацію потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, придбання лікарських засобів.

Так, у відповідності до висновку експерта № 838-Ая/14 від 12.05.2014 року, складеного при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2, у ОСОБА_1 в зв'язку з подіями 25.01.2013р. мали місце такі тілесні ушкодження: відкритий (3-В тип) осколковий перелом медіальної клиноподібної кістки зі зміщенням фрагментів, повним вивихом 1 плеснової кістки і основної фаланги 1 пальця правої стопи, відкритий осколковий перелом 2,3 плеснових кісток зі зміщенням фрагментів, закритий уламковий перелом 4,5 плеснових кісток зі зміщенням фрагментів; закритий перелом верхньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення фрагментів; пошкодження обох менісків лівого колінного суглоба, пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки лівого колінного суглоба.

У зв'язку з вищевказаними ушкодженнями ОСОБА_1 в умовах спеціалізованого стаціонару були проведені хірургічні операції: первинна хірургічна обробка забитих ран, відкритих переломів кісток стопи, металлоостеосинтез (МОС) спицями Кіршнера (25.01.13), аутодермопластика дефекту шкірних покривів правої стопи (25,02. 13р.), некректомія некротизованих м'яких тканин, некректомія 1-й плеснової кістки 1 пальця правої стопи (20.03.13р.)

Між травмою нижніх кінцівок, що мала місце у ОСОБА_1 25.01.2013г., і проведеними йому в подальшому хірургічними операціями (поетапні некректомія) є прямий причинно-наслідковий зв'язок. Об'єктивних судово-медичних даних, що вказують на наявність у ОСОБА_1 будь-яких захворювань, які сприяли настанню вищевказаних ускладнень, які спричинили згодом поетапне видалення некротизованихтканин з формуванням великого дефекту правої стопи, немає. За ступенем тяжкості наслідки травми лівої стопи - це тяжкі тілесні ушкодження. За ступенем тяжкості наслідки травми лівого колінного суглоба - це середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно виписок з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ ОКЛ ЦЕМД та МК з 25.01.2013 року по 01.04.2013 року та з 08.05.2013 року по 14.05.2013 року (т.1, а.с. 43-44).

Перелік медикаментів та їх кількість, які були використані для лікування ОСОБА_1 в період його перебування у стаціонарі, наведений у виписках з історії хвороби, листі КЗОЗ ОКЛ ЦЕМД та МК від 03.03.2015 року № 50/1321 (т. 1 , а.с. 54) та листі від 18.09.2013 року № 50/6829 (т. 1 , а.с. 134).

До матеріалів справи, позивачем додані копії чеків про придбання лікарських засобів та квитанція про оплату МРТ колінного суглоба на загальну суму 11549,95грн. (т. 1 , а.с. 61-72).

Як вбачається з матеріалів справи, страховою компанією згідно платіжного доручення № 174 від 12.06.2015 року сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 9145,18грн.

У судовому засіданні представник страхової компанії пояснила, що при обчисленні страхового відшкодування відповідачем враховано всі призначення ліків, які вказані у відповідних медичних документах та листах лікарні, вартість МРТ колінного суглоба. Придбання решти лікарських засобів не підтверджена відповідними призначеннями лікарів, а тому відсутні підстави для їх відшкодування.

Суд зазначає, що згідно листа КЗОЗ ОКЛ ЦЕМД та МК від 18.09.2013 року № 50/6829 записи щодо призначення ОСОБА_1 тороцефу, лізоформіну, немесилу, ревмоксикаму, релаксину, детралексу, серрати, ксефокаму в медичні документації відсутні.

Крім того, не підтверджено відповідною медичною документацією і необхідність придбання вказаних у чеках супутніх товарів: бахіл, води Ордана, крем-мила, халату медичного, вологих серветок тощо.

З урахуванням викладеного, суд при визначенні розміру витрат на лікування виходить з переліку лікарських засобів, які зазначені у виписках з історії хвороби, листах КЗОЗ ОКЛ ЦЕМД та МК від 03.03.2015 року № 50/1321, від 18.09.2013 року № 50/6829, та вважає за можливе стягнути з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на лікування у розмірі 1486,57грн.

Щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"(зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Виходячи з приписів ст.ст. 23, 1167 ЦК України, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

У відповідності до приписів ст. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції станом на момент настання страхового випадку (25.01.2013 року) та, відповідно, набуття права на страхове відшкодування) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи, що згідно полісу АВ/4974191 ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, становить 100000грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення зі страхової компанії моральної шкоди у розмірі 5000грн. (100000грн.*5%=5000грн.).

З урахуванням приписів ст. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що моральна шкода у повному обсязі повинна бути відшкодована страховою компанією.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню зі ОСОБА_2, суд виходить в вимог розумності та справедливості та вважає за можливе стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000грн. При цьому, суд приймає, що в рахунок оплати моральної шкоди під час перебування ОСОБА_1 у лікарні відповідачем сплачено позивачеві 200 доларів США, що не заперечується останнім.

Щодо вимог про солідарне стягнення з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та ОСОБА_2 на користь позивача вартості евакуатора для транспортування автомобіля з місця ДТП у розмірі 450, 00 грн. вартості експертних досліджень у розмірі 2 550, 60 грн., суд зазначає, що згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідним законом не передбачена солідарна відповідальність страховика та застрахованої особи, встановлення солідарного обов'язку відповідачів у договірному порядку також не підтверджено, а тому вимога про солідарне стягнення витрат є необґрунтованою.

Згідно положень ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовуються також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи надано квитанцію № 221753 від 02.04.13 р., згідно якої позивачем сплачено СПДФО ОСОБА_7 за евакуацію автомобіля НОМЕР_1 450грн.

При цьому, суд не може визнати обґрунтованими доводи страхової компанії про неналежність вказаного доказу, оскільки у квитанції чітко зазначено реєстраційний номер автомобіля, реквізити установи, що надала послугу (найменування, код, адреса, телефон), міститься підпис господарюючого суб'єкта та печатка.

Не є обґрунтованою і вимога страховика про надання установчих документів особи, яка надавала послуги з евакуації, - СПДФО ОСОБА_7, оскільки наявність таких документів у позивача не є обов'язковою; установчі документи не документами бухгалтерської звітності. Крім того, згідно до загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться в мережі Інтернет, СПДФО ОСОБА_7 здійснює діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; вантажного автомобільного транспорту (основний).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 витрат з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 450грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року у розмірі 705,60 грн., висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 8832 від 25.09.2015 року у розмірі 738грн. та висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 8887 від 16.10.2015 року у розмірі 1107 грн.

У відповідності до приписів ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2013 р. від страхувальника ОСОБА_2 до ПАТ «ХМСК» надійшла заява про визнання ДТП страховим випадком, а 05.02.2013р. аварійним комісаром ОСОБА_8, який направлений страховою компанією, здійснено огляд транспортного засобу позивача.

Таким чином, ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» у строк, визначений ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", направив свого представника (аварійного комісара ОСОБА_6О.) до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а тому позовні вимоги про стягнення зі страховика вартості експертних досліджень задоволенню не підлягають.

При цьому, витрати на складання експертних досліджень є додатковими витратами позивача, понесеними ним в зв'язку з заподіянням відповідачем шкоди.

Враховуючи визнання висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 13017 від 20.01.2014 року належним доказом на підтвердження розміру заподіяної позивачеві шкоди, вартість цього дослідження у розмірі 705,60грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про відшкодування судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код 21186813, на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) страхове відшкодування у розмірі 5082,39грн., страхове відшкодування у сумі неотриманого доходу в зв'язку з втратою працездатності у розмірі 2844,40грн., витрати на лікування у розмірі 1486,57грн., моральну шкоду у розмірі 5000грн., витрати з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 450грн., а всього 14863 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят три)грн. 36коп.

Стягнути зі ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, код НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) матеріальну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 12345,40грн., моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 3000грн, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 705,60грн., а всього 16051 (шістнадцять тисяч п'ятдесят одна)грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код 21186813, на користь держави судовий збір в розмірі 148,63 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Ященко