Ухвала суду № 62903406, 22.11.2016, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

справа № 610/3466/16-к провадження 1-кп/610/252/2016

м. Балаклія 22.11.2016 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.,

за участі

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

цивільних позивачів: ОСОБА_4, представника - адвоката Зайцева О.О., ОСОБА_6,

прокурора: Левченко Г.М.,

секретаря: Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

17.10.2016р. з прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважала можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, не убачаючи у ньому порушень вимог ст. 291 КПК України щодо змісту.

Інші учасники судового провадження проти цього не заперечували.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, зокрема, повинен містити:

oп. 2 - анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Однак в обвинувальному акті не зазначено конкретний населений пункт (місто, район у місті, селище, село), обмежившись зазначенням області, району, назви вулиці і номеру будинку - АДРЕСА_1,

oп. 9 - дату та місце його складення та затвердження.

Однак в обвинувальному акті не зазначено місце затвердження обвинувального акта,

oп. 5 - виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Частиною 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість кожного з обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Як убачається з формулювання обвинувачення, ОСОБА_1 інкримінується «перевищення дозволеної Правилами дорожнього руху України швидкості», що є загальною фразою, і порушення вимог ПДР України, передбачених

п. 12.6 - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.,

п. 12.9 - водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 обвинувачується у перевищенні дозволеної Правилами дорожнього руху України швидкості, яка за обвинуваченням перебуває у причинному зв'язку з подією та наслідками ДТП, то швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є предметом доказування, як елемент події кримінального правопорушення.

Однак, обвинувачення є неконкретним, прокурор та слідчий не зазначили з якою ж швидкістю рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 під час ДТП, якою саме була максимальна дозволена швидкість на ділянці дороги в місці ДТП та яка була перевищена, надавши на альтернативу не менше ніж три варіанти - не більше 130 км/год., не більше 110 км/год., не більше 90 км/год., залишивши це на вибір суду та учасників процесу, що є недопустимим.

Але відповідно до вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 277, 291 КПК України, обвинувачення має бути логічним і конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.

Однак, ці вимоги закону слідчим та прокурором не дотримані.

Без цього суду на початку судового розгляду неможливо однозначно уяснити для себе суть обвинувачення, роз'яснити її обвинуваченому, прийняти правильне рішення щодо можливого визнання обвинуваченим фактичних обставин справи і визначити обсяг доказів, які підлягають дослідженню.

Неконкретність обвинувачення порушує права обвинуваченого на захист вже з моменту надання йому копії обвинувального акта, т.я. захищатися від неконкретного обвинувачення неможливо, з урахуванням ст. 42 КПК України, яка передбачає, що обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Недопустимим є використання при формулюванні обвинувачення загальних фраз.

Підставою для зміни обвинувачення в суді є лише встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення. Цьому праву прокурора кореспондує його обов'язок належним чином виконувати свої повноваження під час досудового розслідування.

Відповідне право у прокурора виникає лише під час судового розгляду, за наявності визначених у законі підстав і волі на те. Суд позбавлений процесуальної можливості примусити прокурора конкретизувати обвинувачення.

Наявність у прокурора цього права зовсім не означає, що він ним скористається, а тим паче з власної ініціативи.

Як свідчать обставини справи, виконуючи повноваження процесуального керівника досудового розслідування, прокурор затвердив обвинувальний акт, не усунувши наведені недоліки, а до цього не змінивши повідомлення про підозру.

А вже інший прокурор в судовому засіданні також не вбачав зазначеної неконкретності обвинувачення.

Суд здійснює судовий розгляд саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, згідно зі ст. 337 КПК України.

oВідповідно до п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається, зокрема:

розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

До обвинувального акта долучені цивільні позови ОСОБА_4 і ОСОБА_6 до відповідачів ОСОБА_1, ПАТ «СК МЕГА-ГАРАНТ».

Однак до обвинувального акта не додано розписки або іншого документа, що підтверджує отримання цивільним відповідачем ПАТ «СК МЕГА-ГАРАНТ» копій пред'явлених під час досудового розслідування цивільних позовів.

Наведені вимоги Закону дотримані не були, а вказані факти є підставою для повернення обвинувального акта, як такого, що не відповідає вимогам цього кодексу, в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Вказані норми є імперативними і будь-якому тлумаченню або оцінці (про суттєвість таких порушень або про не перешкоджання призначенню справи до судового розгляду, тощо) не підлягають та є безумовною підставою для прийняття такого рішення при встановленні невідповідності обвинувального акта з додатками вимогам цього Кодексу.

Цивільний позивач ОСОБА_6 подала письмову заяву про залучення її до кримінального провадження як потерпілої (а.с. 54). В судовому засіданні своє клопотання підтримала.

Згідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Диспозиція ч. 2 ст. 286 КК України злочином визнає порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

На обґрунтування клопотання ОСОБА_6 не надала суду підтвердження заподіяння їй наслідків, передбачених у диспозиції ст. 286 КК України, з формулювання обвинувачення цього також не убачається, рівно як і завдання кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 128 КПК України, цивільний позов до обвинуваченого має право пред'явити особа, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди.

ОСОБА_4 до обвинуваченого та страхової компанії пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, пов'язаних з пошкодженням його автомобіля.

ОСОБА_6 до обвинуваченого пред'явлений цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, пов'язаних із спричиненням їй тілесних ушкоджень.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989р. із змінами «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі також позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Однак з формулювання наведеного в обвинувальному акті обвинувачення не убачається про пошкодження автомобіля ОСОБА_4 та про спричиненням тілесних ушкоджень ОСОБА_6

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-317 КПК України, -

у х в а л и в:

1.Обвинувальний акт за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повернути прокурору.

2.Відмовити у визнанні ОСОБА_6 потерпілою і у залученні її до провадження як потерпілої.

3.Виключити ОСОБА_4 і ОСОБА_6 з числа цивільних позивачів, а їх цивільні позови залишити без розгляду. Роз'яснити, що їх вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

4.Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про арешт земельної ділянки обвинуваченого.

В частині повернення обвинувального акта ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський райсуд протягом 7 днів з дня її оголошення, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Стригуненко