Постанова № 62903143, 21.11.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Cправа 548/1748/16-а

Провадження №2-а/548/25/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку скороченого провадження)

21.11.2016 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Миркушіної Н.С., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

07.11.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області щодо безпідставної відмови в перерахунку йому пенсії та зобов"язати відповідача здійснити перерахунок йому пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати, у зв"язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 (у редакції, чинній на час призначення йому пенсії - (20.12.2002 року), виплатити різницю за минулий час між отриманою пенсією та належною пенсією відповідно до законодавства, на час розгляду справи в суді, з урахуванням фактично отриманих ним сум, а також позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є пенсіонером органів прокуратури і йому призначена пенсія за вислугу років з 20 грудня 2002 року відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789 (у редакції, чинній на час призначення йому пенсії), виходячи із розміру 80% від чинної на той час заробітної плати на посаді працівника прокуратури. У зв"язку зі збільшенням посадових окладів діючих працівників прокуратури йому мала бути перерахована пенсія за вислугою років, однак відповідачем цього зроблено не було, чим порушено його конституційні права, які підлягають відновленню.

Відповідач надав суду заперечення проти позову та просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю, вважаючи дії відповідача є законними.

Суд, розглянувши справу в порядку скороченого провадження, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Ст. ст. 8, 22 Конституції України закріплюють принципи верховенства права та гарантованості конституційних прав і свобод, забороняють при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як убачається з матеріалів справи, з 20 грудня 2002 року позивач набув право на пенсію за вислугою років, згідно статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в розмірі 80% від заробітку.

У зв'язку з підвищенням працівникам прокуратури заробітної плати позивач 29.09.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої 12.09.2016 року прокуратурою Полтавської області довідки №18-513/вих.16.

Листом відповідача від 05.10.2016 року за вих. № 11/Є-03, який був одержаний позивачем 11.10.2016 року, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким, зокрема, призначалася пенсія відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того виходячи з положень статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно достатті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.

Враховуючи, що позивачу у грудні 2002 року призначено пенсію у розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури, не може бути зменшено.

На час призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., а саме ст. 50-1 в редакції Закону України від 12.07.2001 р. № 2663-ІІІ, яка надавала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., чинними на момент призначення пенсії позивачеві, граничний розмір пенсії обмежено не було.

Таким чином, на час призначення позивачу пенсії, його пенсійне забезпечення включало наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 80 % без обмеження граничного розміру пенсії та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Оскільки на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 80 % за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру, суд приходить до висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 29.09.2016 р., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014 р. по справі № 21-244а14, яка згідно з положеннями ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судами загальної юрисдикції. Щодо доводів відповідача про обґрунтованість відмови у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку із скасуванням з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Водночас, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення та перерахунку пенсій працівників прокуратури, а саме статтею 86.

Таким чином, норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року не могли бути скасовані пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", оскільки норми Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури набрали чинності 15.07.2015 року, тобто після 01.06.2015 року.

Отже, відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача є неправомірною.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Отже, враховуючи, що позивачем заяву до відповідача про перерахунок пенсії подано 29.09.2016 року, датою початку перерахунку його пенсії слід вважати саме 01.10.2016 року.

Таким чином судом встановлено, що відповідач діяв у порушення ст.19 Конституції України та наведених норм права, що встановлюють порядок обрахування пенсії працівнику прокуратури, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що судове рішення прийняте не на користь суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про необхідність стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 11, 17, 70, 71, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Хорольському районі Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо безпідставної відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01 жовтня 2016 року, виходячи з розміру 80 (вісімдесят) відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати згідно довідки прокуратури Полтавської області від 12.09.2016 року № 18-513/вих16, на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789 (у редакції, чинній на час призначення йому пенсії - (20.12.2002 року) та виплатити різницю за минулий час між отриманою пенсією та належною пенсією відповідно до законодавства, на час розгляду справи в суді, з урахуванням фактично отриманих позивачем сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області судовий збір у розмірі 551,20 гривень (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області подати до Хорольського районного суду Полтавської області звіт про виконання постанови суду протягом місяця з моменту набрання нею законної сили.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Го л о в у ю ч и й: Н.С. Миркушіна