Рішення № 62898370, 21.11.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1091/15-ц

Провадження № 2/352/64/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тисменицького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідача про визнання за ними права власності на спірне майно в порядку спадкування за та законом. Уточнивши свої первісно заявлені позовні вимоги просили визнати за ними право власності на незавершене будівництво (будівельні матеріали) в АДРЕСА_1, що використані в процесі його будівництва вартістю 211382 грн. Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що їхній чоловік та батько ОСОБА_4 у 80-х роках розпочав самочинне будівництво в АДРЕСА_1. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_4 належне останньому спірне будинковолодінні, відповідно до закону, прийняли позивачі та мама останнього ОСОБА_5, а після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв її онук ОСОБА_2 Проте, він в нотаріальній конторі не може отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне будинковолодіння, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та відсутня його реєстрація в реєстрах прав, тому нотконторою видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Позивачі та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Відповідач та його представник проти позову заперечили і пояснили суду, що спірне будинковолодіння будувала ОСОБА_5, яка 24.01.1992 р. в корить ОСОБА_6 склала заповіт, тому після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийняла відповідач шляхом подачі до нотаріальної контори заяви від 07.12.1999 р., однак у зв'язку з відсутністю документів на майно не оформила свої спадкові права. На даний час відповідач проживає в спірному будинковолодінні без реєстрації, проводила його газифікацію. Пояснила суду, що позивачі в спірному будинковолодінні не проживають, до нотаріальної контори не зверталися із заявою про прийняття спадщини, пропустили строк на прийняття спадщини, тому не мають права на спадкове майно. Крім того, відповідач подала до суду заяву про застосування до позовних строку давності та просила відмовити в позові у зв'язку із спливом строку давності.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що предметом спору по справі є право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1.

Так, відповідно до довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» №00078 виданої 24.04.2015р. (а.с. 11) право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 в архівних даних ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» станом на 31.12.2012р. не зареєстровано.

Згідно довідки ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» від 31.07.2015р. (а.с.12) та технічного паспорта (а.с.96-99), відсоток готовості домоволодіння в АДРЕСА_1 становить 80%, інвентарна вартість якого становить 211382 грн. Отже, будинковолодіння є незавершеним, тому до завершення його будівництва особа - забудівельник вважається власником будівельних матеріалів, що використані ним в процесі будівництва.

Як пояснила в судовому за сідання позивач ОСОБА_1 її чоловік ОСОБА_4 без отримання дозволу на будівництва та відповідно без отримання свідоцтва на забудову на початку 80-х років розпочав будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 поряд із належним його батьком будинковолодінням по АДРЕСА_1. Крім того, поряд також було інше будинковолодіння за АДРЕСА_2. Після їх одруження в липні 1985 р. вони продовжували спільно будувати спірний житловий будинок і з 1986 року проживали в ньому на першому поверсі, а другий поверх будинку ними не було завершений.

Як пояснили допитаний в ході судового слідства свідок ОСОБА_7 остання була знайома із сім'єю позивачів, бувала в них в гостях в м. Тисмениця де вони спочатку проживали в будинку батьків ОСОБА_4 Свідок знала, що ОСОБА_4 будує будинок для свого сина ОСОБА_2 про що ОСОБА_4 їй неодноразово говорив. Крім того, свідок ствердила, бачила як ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_1 за спільні кошти штукатурили будинок, ставили підлоги, впорядковували його. З 1986 року позивачка із чоловіком проживала вже в своєму будинку де і народився ОСОБА_2 На час смерті ОСОБА_4 позивачі проживали в новозбудованому будинку звідки і хоронили останнього, а орієнтовно десь через рік позивачі змінили місце проживання і перейшли проживати в гуртожиток в м. Тисмениця так між свекрухою ОСОБА_5 та невісткою постійно виникали конфлікти.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є дочкою ОСОБА_1 і проживала в спірному будинку з літа 1985 року, після одруження її мами з ОСОБА_4 Переїхала мама в гуртожиток в м. Тисмениця орієнтовно десь через півроку-рік після смерті останнього у зв'язку з тим, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 постійно виникали конфлікти. Їй було відомо, що спірний будинок будувався ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за спільні кошти.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є родичами відповідачки про те, що спірний будинок будувала ОСОБА_5 а не ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що останній зловживав алкоголем, бив ОСОБА_5 і після позбавлення його волі в 1986р. не проживав в ньому.

На думку суду твердження відповідача та його представника про те, що спірний будинок збудовано ОСОБА_5 є голослівним у зв'язку з тим, що останні не надали суду доказів цього.

Так, з архівного витягу №М-367 від 05.10.2005р. (а.с.113) вбачається, що 05.04.1979р. виконкомом Тисменицької селищної ради ОСОБА_5 надавався дозвіл на будівництво літньої кухні і сараю в АДРЕСА_2, а не по АДРЕСА_1. Більш того, 30.10.1981р. дане будинковолодіння ОСОБА_5 відчужено в користь своєї дочки ОСОБА_11

З архівного витягу №К-8/04-10 від 19.03.2015р. вбачається, що рішенням виконкому Тисменицької селищної ради від 19.06.1080р. (а.с.21) ОСОБА_12 надавався дозвіл на капітальний ремонт будинку з добудовою веранди, а не на нове житлове будівництво.

Крім того, згідно інвентарної справи та оціночних актів вбачається, що станом на час проведення інвентаризації 14.10.1985р. по АДРЕСА_1 в м. Тисмениця знаходиться одноповерховий житловий будинок «А» площею 40,47 кв.м. та житловий будинок «Б» площею 110,5 кв.м., який є недобудований, відсоток готовності його готовності становить 50%.

При цьому суд враховує вимоги ч.1, 2 ст.101 ЦК УРСР, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин згідно вимог якої у особистій власності громадянина, подружжя, яке проживає спільно та його неповнолітніх дітей може бути тільки один житловий будинок. Крім того, ст.103 ЦК УРСР встановлювала, протягом року, обов'язкове припинення права особистої власності на житловий будинок у випадку набуття права власності на майно понад встановлену норму.

За таких обставин суд приходить до переконання, що спірний будинок є самочинним будівництвом, оскільки збудований ОСОБА_4 без дозволу органу місцевого самоврядування на житлове будівництво.

Відповідно до свідоцтв про смерть (а.с.6) ІНФОРМАЦІЯ_3. помер дід позивача - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 його баба ОСОБА_5

Згідно запису акту про смерть №72 від 09.10.1989р. (а.с.7) місцем постійного проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача ОСОБА_4 було АДРЕСА_1

Позивачі, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.30), який на час відкриття спадщини був малолітнім, та свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 (а.с.29) є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР позивачі прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 шляхом вступу в управління, володіння та розпорядження спадковим майном так як проживали в ньому, тому їм належить право кожного на 1/3 частину спірного незавершеного будівництва в порядку спадкування за законом і вимоги в цій частині позовні підлягають до задоволення.

Іншу частину спадщини (1/3) прийняла його мама ОСОБА_4 - ОСОБА_5 У зв'язку з тим, що як вбачається із витребуваної судом спадкової справи, остання 24.01.1992р. в користь відповідачки склала заповіт (а.с.115), тому після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину прийняла ОСОБА_6 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви від 07.12.1999р. (а.с. 142 ).

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/3 частину спірного майна в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 не підлягають до задоволення.

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування до позовний вимог позивачів строків давності суд виходить з того, що за загальним правилом цивільного судочинства закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріпленого в ч.1 ст.58 Конституції України та ст.5 ЦК України, за якою дію нормативно-правового акту в час треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до пункту четвертого прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України норми чинного ЦК застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Чинним Цивільним кодексом України, який діє з 01.01.2004р., задеклароване право на подання заяви про застосування до позовних вимог позивача строків давності відповідно до вимог ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України. При цьому пропуск строків позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Однак спірні правовідносини виникли під час дії ЦК УРСР в редакції 1963 року, а не чинного в даний час ЦК України, тому в суд не застосовує в даному спорі вимоги ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України і в суда немає підстав для відмови позивачам в задоволені позову за спливом строків давності.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що право спадкоємця на спадкове майно виникає за сукупності кількох фактів - часу і місця відкриття спадщини, наявності осіб, що можуть бути спадкоємцями та її прийняття спадкоємцями, а не з часу отримання ними свідоцтва про право на спадщину чи звернення до суду із позовом про визнання за ним такого права. При цьому вважається, що відсутність свідоцтва про спадщину не позбавляє спадкоємцям права на це майно і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У зв'язку з тим, що позивачами судовий збір сплачено у розмірі 243 грн.60 коп., а відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір складає 2113 грн. 82 коп., тому з позивачів, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягає достягнення в користь бюджету судовий збір у розмірі 461 грн. 01 коп., відповідно із відповідача в користь бюджету слід стягнути судовий збір у розмірі 1409 грн. 21 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку будівельних матеріалів, що використані в процесі житлового будівництва в АДРЕСА_1, вартістю 211382 грн., в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку будівельних матеріалів, що використані в процесі житлового будівництва в АДРЕСА_1, вартістю 211382 грн., в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев»ять) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Струтинський Р.Р.