Рішення № 62893028, 22.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Гаращенко Д.Р., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року позивач звернулася до суду із позовом, уточнивши який зазначила, що 12 серпня 2010 року надала ОСОБА_1 у позику 250 428 грн. без зазначення строку повернення.

19 січня 2015 року позивачка заявила про повернення вказаних грошей, проте відповідач зобов'язання не виконав.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просила стягнути на свою користь із відповідача 536 385.01 грн., з яких: 250 428 грн. боргу за договором позики, 178 537.41 грн. проценти (облікова ставка НБ України) за користування позикою на підставі ст. 1048 ЦК України, 10 209.23 грн. 3 % річних та 97 210.37 грн. інфляційного збільшення суми боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, судові витрати покласти на відповідача. (а.с.1-3, 17-21, 34, 93-96)

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що позивачка мала можливість отримати правовстановлюючі документи на квартиру замість грошей, у розписці не зазначено зобов'язання повернути гроші, інфляційні витрати нараховані невірно, оскільки 19 січня 2015 року позивачка вперше заявила вимогу про повернення грошей. (а.с. 51-56, 83-87, 97-99, 132-137)

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 536 385,01 грн. неповернутої позики, процентів на рівні облікової ставки Національного Банку України, витрати від інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми та 5363,85 грн. судового збору. (а.с.143-146)

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин та доказів, якими обґрунтовані заперечення проти заявленого позову і дійшов помилкового висновку про його задоволення.(а.с.151-155)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала скаргу і просила її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.

Інші особи до суду не прибули про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с. 163-166)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 12 серпня 2010 року було укладено розписку, оригінал якої наданий до суду, за якою ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у позику 250 428 грн. без зазначення строку повернення. В цій же розписці зазначено, що у випадку якщо до 01 травня 2012 року ОСОБА_2 або її довірителі отримають усі правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, на 11 поверсі, площею 60.49 кв.м., борг за вищевказаною сумою анулюється, а розписка вважається недійсною.(а.с. 41)

Проте відповідач гроші не повернув, до суду не надано доказів отримання ОСОБА_2 або її довірителями правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, на 11 поверсі, площею 60.49 кв.м.

Цих обставин, у т.ч. факт написання розписки і отримання за нею грошей у вищеназваному розмірі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не заперечувала і в суді апеляційної інстанції про що свідчить журнал та звукозапис судового засідання.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами 12 серпня 2010 року був укладений договір позики за яким ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 250 428 грн., відповідач має повернути позивачці запозичені гроші та відхилила відповідні доводи апелянта.

Колегія суддів перевірила доводи скарги стосовно обґрунтованості суми заявлених вимог та частково погодилась з ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банкуУкраїни (далі - НБУ) за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 р. у справі N 6-369цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

19 січня 2015 року позивачка заявила ОСОБА_1 письмову вимогу про повернення вказаних грошей протягом семі днів з часу отримання боржником вказаної вимоги, про що надіслала листа, такий лист отриманий ОСОБА_1 24 січня 2015 року про що свідчить відмітка працівників пошти.(а.с. 7-8)

19 листопада 2015 року ОСОБА_2 вдруге заявила вимогу ОСОБА_1 про повернення грошей.(а.с. 6)

З урахуванням вимоги від 19 січня 2015 року, яку ОСОБА_1 отримав 24 січня 2015 року, кінцевий строк виконання зобов'язання настав на сьомий день з моменту отримання вимоги, тобто - 31 січня 2015 року, а тому колегія суддів дійшла висновку, що з 01 лютого 2015 року відповідач мав нести відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте позивачкою заявлені вимоги про стягнення суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 25 лютого 2015 року до 04 липня 2016 року, тому, з огляду на положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів взяла до уваги період заявлений позивачкою.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі25.02.2015 - 04.07.2016250428.01.38596515.09346943.09

Таким чином інфляційне збільшення суми боргу складає 96515.09 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів250428.025.02.2015 - 04.07.20164963 %10209.23

Таким чином, загальна сума 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України складає 10209.23 грн.

Виконаний позивачкою розрахунок 178 537.41 грн. процентів за користування позикою за період з 12 серпня 2010 року до 04 липня 2016 року в розмірі облікової ставки НБ України на підставі ст. 1048 ЦК України відповідає вимогам законодавства, фактичним обставинам та зібраним по справі доказам, тому колегія суддів з ним погодилась.(а.с. 95-96)

Враховуючи вищевикладене, підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки сума заборгованості 535 689.73 грн., з яких: 250 428 грн. боргу за договором позики, 178 537.41 грн. проценти (облікова ставка НБ України) за користування позикою на підставі ст. 1048 ЦК України, 10 209.23 грн. 3 % річних та 96 515.09 грн. інфляційного збільшення суми боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивачки слід стягнути 5356.89 грн. судового збору за розгляд справи районним судом сплата якого підтверджується квитанціями. (а.с. 4, 20)

З огляду на положення частини 2 ст. 314 ЦПК України, скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення зміні.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 , ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, задовольнити частково і стягнути на її користь із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2, заборгованість за договором позики від 12 серпня 2010 року в розмірі - 535 689 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп., з яких: 250 428 (двісті п'ятдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн. боргу за договором позики, 178 537 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 41 коп. проценти (облікова ставка Національного банку України) за користування позикою, 10 209 (десять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп. 3 % річних та 96 515 (дев'яносто шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 09 коп. інфляційного збільшення суми боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 - 5356 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 89 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

Д.Р.Гаращенко

О.Ф.Лапчевська

Справа № 22-ц/796/14514/2016

Унікальний номер 754/16907/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Грегуль О.В.

Доповідач Левенець Б.Б.