Рішення № 62892941, 17.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/9509/2016 Головуючий в 1 інстанції - Кириленко Т.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Лукяненко Ольги Володимирівни, діючої в інтересах Державного підприємства «Укршахтгідрозахист», на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ДП «Укршахтгідрозахист» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20 429грн.07коп., компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 809грн.42коп. Зазначав, що на підставі наказу від 04.06.2015р. за № 87-к його було звільнено з посади електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4р. водовідливного комплексу шахти «Центральна» ДП «Укршахтгідрозахист» з 04.06.2015р. При звільненні йому не було виплачено заробітну плату за період з грудня 2014р. по квітень 2015р. у розмірі 12 144,58грн., а тому з урахуванням положень ст. 117 КЗпП Українита Закону України «Про компенсацію громадянам втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Укршахтгідрозахист» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 485грн. 70коп., компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 809грн. 42коп., а всього - 18 295грн. 12коп. В решті позову - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ДП «Укршахтгідрозахист», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 6 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування 4 розряду водовідливного комплексу шахти «Центральна» Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» /а.с 8/.

Наказом від 04.06.2015р. за № 87-к позивача було звільнено з даної посади з 4 червня 2015р. за власним бажанням у зв'язку з порушенням законодавства про працю та умов трудового договору, частина 3 ст.38 КЗпП України/а.с 10-12/.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі, виданої відповідачем, позивачу ОСОБА_2 нарахована, але не виплачена заробітна плата за грудень 2014р. - квітень 2015р. в розмірі 12 144,58грн. /ас 9/.

Стягуючи з ДП «Укршахтгідрозахист» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 485грн. 70 коп., суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача ОСОБА_2 в день звільнення не була виплачена належна йому заробітна плата, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

На підставі ч.1 ст.116 КЗпП Українипри звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України за результатом розгляду цивільної справи № 6- 948 цс 12, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Настання обставин непереборної сили, що встановлені висновком Торгово-промислової палати України, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Як видно зі справи, на момент виникнення заборгованості відповідача перед позивачем місцезнаходження відповідача: Донецька область м. Макіївка, вул. Абакумова, 1.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а визначено райони та термін проведення АТО - Донецька і Луганська області з 07 квітня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно додатку до вказаного Переліку - місто Макіївка, місто Димитрів, в яких знаходився відповідач у 2014 - 2015 роках, входить до території, де здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України від 08 серпня 2016 року №877/05.0-4, неподання якого до районного суду було зумовлено поважними причинами, засвідчено форс-мажорні обставини ( настання обставин непереборної сили), зокрема: акти тероризму на території Донецької області м.Макіївка для Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» в період з 01 серпня 2014 р. по 03 вересня 2015 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків й обов'язкових платежів.

Таким чином, затримка виплати належних позивачу при звільненні сум, у строки, визначені ст.116 КЗпП України відбулася не з вини відповідача, оскільки мали місце обставин непереборної сили - акти тероризму на території м.Макіївка Донецької області, воєнний конфлікт на території Донецької області, здійснення антитерористичної операції та зупинення у зв»язку з проведенням АТО діяльності підприємства та його фінансування.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення не підлягають задоволенню, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 2 809 грн. 42 коп., то судове рішення представником відповідача не оскаржено в цій частині.

Керуючись 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Лукяненко Ольги Володимирівни, діючої в інтересах Державного підприємства «Укршахтгідрозахист», задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року в частині стягнення з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

В решті дане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: