Ухвала суду № 62892913, 15.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц-796/9554/16 року Головуючий в 1-ій інстанції - НовакА.В.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Мараєва Н.Є.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року у справі за скаргою Міжнародного науково-навчального Центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття провадження,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року в задоволенні скарги Міжнародного науково-навчального Центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України на дії та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття провадження - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, директор Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Згідно з ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник Міжнародний науково-навчальний Центр інформаційних технологій та систем НАН та МОН України звернувся до суду із скаргою, в якій просив постановити ухвалу, якою визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Тичинської Л.А. щодо відкриття виконавчого провадження № 50265620 від 24 лютого 2016 року та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження винесену зазначеним виконавцем 24 лютого 2016 року, посилаючись на те, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішення суду, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі. Зокрема скаржник зазначив, що державний виконавець несвоєчасно направив на адресу боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушив п. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Також скаржник зазначив, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 року за № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Скаржник є державною бюджетною організацією, а тому мав право в передбачений законом строк самостійно виконати судове рішення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, а дії державного виконавця неправомірними.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції вважав, що у державного виконавця були правові підстави для відкриття виконавчого провадження і здійснення перевірки, щодо відсутності/наявності рахунків у комерційних банках, а тому лише після встановлення факту відсутності коштів боржника на рахунках інших фінансових(комерційних) мало б бути прийнято рішення про виконання рішення органами що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що і встановлено Постановою КМУ від 03.08.2011 року за № 845.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та вимог Постанови КМУ від 03.08.2011 року за № 845, державний виконавець мав право на прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження з метою здійснення перевірки про неможливість виконання такого рішення, окрім як у спосіб виконання такого на підставі виконавчого документа органами Казначейства.

Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що з матеріалів виконавчого документа на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження чи відмову у відкритті такого неможливо було встановити наявність тієї обставини, що боржник - Міжнародний науково-навчальний Центр інформаційних технологій та систем НАН та МОН України є організацією, яка фінансується з коштів державного та/чи місцевих бюджетів, а тому таку обставину можливо встановити лише здійснюючи дії направлені на примусове виконання рішення суду, тобто лише після стадії відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не було порушено прав скаржника, а тому відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, відмовив у задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 24.02.2016 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 752/9813/13-ц, виданому 15.02.2016 року Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з Міжнародного науково- навчального Центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 4110 гривень та встановлено боржнику строк самостійно виконати до 01.03.2016 року.

З матеріалів листа Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 24.02.2016 року адресованого на адресу Міжнародного науково-навчального Центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України та копії конверту вбачається, що державним виконавцем не дотримано п. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки копія постанови про відкриття виконавчого провадження була надіслана на адресу боржника несвоєчасно.

Разом з тим, посилання скаржника на ту обставину, що державний виконавець не мав права виносити постанову про відкриття виконавчого провадження колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб на користь яких воно ухвалене, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадян або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі наявної встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

Таким чином, статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець мав право відкрити виконавче провадження з метою здійснення перевірки про неможливість виконання такого рішення, окрім як у спосіб виконання такого на підставі виконавчого документа органами Казначейства.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст 303, 304, 307, 312,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу директора Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАН та МОН України - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді: