Ухвала суду № 62891805, 16.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9654/13 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/783/5436/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Шандри М.М.

суддів Струс Л.Б., Шеремети Н.О.

з участю секретаря Симець В.І.

та з участю представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року,

ВСТАНОВ ИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14.07.2016 року заяву начальника Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції ОСОБА_7 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду задоволено. Встановлено порядок і спосіб виконання рішення у зведеному виконавчому провадженні № 46402627 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості шляхом звернення стягнення на майно боржника, а саме: на ? частку у квартирі № 67 на вул. Шевченка, 368 в м. Львові, що належить ОСОБА_2.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви відмовити. Вважає, що звернення стягнення на ? частину квартири є по своїй суті зміною змісту рішення суду, яким стягнуто грошові кошти з відповідача. Порядок і спосіб виконання судового рішення, про який просив державний виконавець, суперечить нормативно-правовим актам України, за якими право на надання дозволів на розпорядження майном, право користування яким має неповнолітня дитина належить виключно органам опіки і піклування, а не судовим органам. Квартира АДРЕСА_1 не є власністю ОСОБА_4 та не може бути використана для проживання в ньому її неповнолітнього сина.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Це питання врегульовано і ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010р.), яка передбачає, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Процесуальною особливістю розгляду питань про відстрочку, розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виклик сторін у судове засідання.

Як убачається з матеріалів справи, докази виклику усіх осіб, які беруть участь у справі, зокрема, ОСОБА_4, відсутні, що свідчить про допущене судом порушення порядку вирішення питання встановлення способу та порядку виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 373 ЦПК України питання про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу і порядку виконання можуть вирішуватися судом лише щодо рішення у цивільній справі, ухваленого відповідно до норм ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 46402627 по виконанню виконавчого листа № 466/9654/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики та наказу № 904/6202/14, виданого господарським судом Дніпропетровської області, боржником по якому є відповідач ОСОБА_2, стягувачем ТзОВ «Кліон».

Вирішуючи питання про встановлення способу та порядку виконання рішення, районний суд на це уваги не звернув, одночасно вирішивши питання про встановлення способу і порядку виконання рішення, прийнятого в господарській справі.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання щодо розгляду заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід належним чином виконати процесуальний обовязок щодо виклику усіх зацікавлених осіб в судове засідання, а також з'ясувати можливість вирішення питання про встановлення способу та порядку виконання рішення у господарській справі, за правилами ЦПК України.

Керуючись ст.312 ч.1 п.3, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: