Рішення № 62889597, 21.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2701/16-ц 21.11.2016 21.11.2016 21.11.2016

Справа №484/2701/16-ц Головуючий по першої інстанції Максютенко О.А.

Провадження №22-ц/784/2416/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 53

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_3 та його представника - Вдовиченка М.Ю.,

представників відповідача - Хабловської О.В., Панчук С.Ю.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 пред'явив позов до Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - Миколаївський ОЦЗ) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу №40-ос директора Миколаївського ОЦЗ від 08 лютого 2010 року позивач з 09 лютого 2010 року працює на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості (далі - Первомайський МРЦЗ).

25 серпня 2015 року до Первомайського МРЦЗ прибула робоча група у складі працівників Миколаївського ОЦЗ для виконання наказу за №212 директора Миколаївського ОЦЗ від 23 серпня 2016 року «Про проведення перевірки», а саме: здійснення позапланової перевірки дотримання актів законодавства, планів, процедур з питань збереження активів та управління майном Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття у Первомайському МЦЗ.

На думку позивача, зазначений наказ не відповідав вимогам закону, оскільки в ньому не зазначено логічну та дійсну підставу здійснення позапланової перевірки, не зазначено період діяльності, який охоплюється для аудиту відповідності, вищевказаний розпорядчий документ не погоджено та з ним не ознайомлено жодну відповідальну особу Миколаївського ОЦЗ. Крім того, видаючи наказ щодо проведення інвентаризації майна, що належить окремій юридичній особі - Первомайському МРЗЦ, директор Миколаївського ОЦЗ перевищив свої повноваження, оскільки має право розпоряджатися та вчиняти дії щодо управління лише майна Миколаївського ОЦЗ.

З огляду на це, позивачем було прийнято рішення про недопущення робочої групи Миколаївського ОЦЗ до проведення позапланової перевірки, про що керівника робочої групи з виконання вказаного наказу було письмово повідомлено.

В подальшому, наказом №376-к директора Миколаївського ОЦЗ від 26 серпня 2016 року в порядку ст.ст.147-149 КЗпП України, позивачу оголошено догану за ненадання працівникам Миколаївського ОЦЗ доступу до документів, інформації та баз даних, які стосуються завдань перевірки.

Між тим, із зазначеним наказом позивач не згоден, оскільки його описова частина не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок вчинено, не зазначено в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до застосування догани. Окрім того, в нього не витребувано письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни, не ознайомлено належним чином у триденний строк із наказом про застосування до нього стягнення.

Позивач зазначав, що у оскарженому наказі лише зазначено про порушення ним прав працівників Миколаївського ОЦЗ. Проте, відповідно до ст.21 КЗпП України, Закону України «Про зайнятість населення» та Положення про службу зайнятості - Первомайський МРЦЗ не є роботодавцем працівників Миколаївського ОЦЗ, а тому позивач, як керівник Первомайського МРЦЗ, не несе обов'язок дотримання прав працівників Миколаївського ОЦЗ, а такими обов'язками наділений директор Миколаївського ОЦЗ - керівник, що здійснював їх прийом на роботу.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ №376-к директора Миколаївського ОЦЗ від 26 серпня 2016 року та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги, та посилаючись на те, що через зловживання відповідача, порушення його трудових прав, він втратив нормальні життєві зв'язки, що вимагає додаткових зусиль організації життя, просив також стягнути на його користь з відповідача 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, представники відповідача зазначали, що позивач не надав робочій групі доступу до проведення позапланової перевірки та не надав для вивчення бухгалтерські документи, що у свою чергу є порушенням п.2 Положення про Первомайський МРЦЗ, затвердженого наказом Миколаївського ОЦЗ від 28 березня 2016 року №54, а тому наказ про оголошення догани, винесено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольни позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вважав, що Миколаївським обласним центром зайнятості при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 були дотримані вимоги трудового законодавства, а вимоги позивача є недоведеними.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення ухвалено не у повній відповідності з вищевказаними вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст.ст.148-149 цього ж Кодексу.

За правилами ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За змістом цієї норми, обчислення місячного строку для застосування стягнення починається саме з дня виявлення проступку. При цьому виявлення проступку означає не тільки виявлення його факту, але і дії або бездіяльності у вигляді проступку, а також встановлення характеру порушення, причинного зв'язку між діями та наслідками, та вини у цьому працівника.

Таким чином, проступок може мати місце не тільки у вигляді разового порушення одноразової дії, але і у вигляді бездіяльності, яка триває певний строк.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст.150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №40-ос директора Миколаївського ОЦЗ від 08 лютого 2010 року ОСОБА_3 переведено на посаду директора Первомайського МРЦЗ з 09 лютого 2010 року (а.с.10).

22 серпня 2016 року директору Миколаївського ОЦЗ Обороньку Д.М. подано службову записку заступника директора Миколаївського ОЦЗ Алпєєвої Л.Г. про виявлені станом на 01 серпня 2016 року факти перевищення фактичних видатків над кошторисними призначеннями та значне зростання фактичних видатків по відношенню до кошторисних призначень по Первомайському МРЦЗ. Запропоновано провести перевірку первинної документації в частині дотримання норм чинного законодавства по здійсненню видатків (списання та використання матеріальних цінностей) та взяття зобов'язань (утворення необґрунтованої дебіторської та кредиторської заборгованості) по Первомайському МРЦЗ в межах кошторисних призначень (а.с.35).

23 серпня 2016 директором Миколаївського ОЦЗ видано наказ №212 «Про проведення перевірки», а саме: здійснення позапланової перевірки дотримання актів законодавства, планів, процедур з питань збереження активів та управління майном Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття у Первомайському МРЦЗ. Для проведення позапланової перевірки утворено робочу групу. Визначено строк проведення перевірки з 25 по 26 серпня 2016 року, з наданням керівництву Миколаївського ОЦЗ довідки по результатам проведеної позапланової перевірки в строк до 02 вересня 2016 року (а.с.7).

25 серпня 2016 року зазначений наказ доведено до відома директора Первомайського МРЦЗ ОСОБА_3

Цього ж дня, керівником робочої групи Миколаївського ОЦЗ провідним аудитором Литвиненко Т.В. надано директору Первомайського МРЦЗ ОСОБА_3 запит із клопотанням надати письмові пояснення щодо відмови в виданні наказу на проведення позапланової інвентаризації та видачі бухгалтерських документів (а.с.8).

У відповідь на цей запит ОСОБА_3 надав Литвиненко Т.В. доповідну записку, в якій свої дії обґрунтовував невідповідністю наказу за №212 директора Миколаївського ОЦЗ від 23 серпня 2016 року вимогам чинного законодавства (а.с.9).

Робочою групою Миколаївського ОЦЗ складено акт про недопущення до проведення позапланової перевірки від 25 серпня 2016 року (а.с.40).

Телефонограмою №77 від 25 серпня 2016 директор Миколаївського ОЦЗ Оборонько Д.М. звернувся до директора Первомайського МРЦЗ ОСОБА_3 із клопотанням надати власноруч написані пояснення стосовно його відмови у надані бухгалтерських документів та проведені позапланової інвентаризації відповідно до наказу №212 від 23 серпня 2015 року (а.с.41).

У відповідь на зазначену телефонограму, ОСОБА_3 надав доповідну записку, в якій зазначив, що ним особисто вже було надано доповідну записку керівнику робочої групи з приводу відмови надання бухгалтерських документів та вимоги проведення позапланової інвентаризації у ввіреній йому установі, а тому надання будь-якого документу абсолютно ідентичного змісту є, на його думку, недоцільним (а.с.42).

Наказом за №376-к директора Миколаївського ОЦЗ від 26 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3.» директору Первомайського МРЦЗ ОСОБА_3 оголошено догану за ненадання працівникам Миколаївського ОЦЗ доступу до документів, інформації та баз даних, які стосувалися завдань перевірки (а.с.5,6).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, районний суд виходив з необґрунтованості позовних вимог враховуючи те, що відповідачем були додержані правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, в установлений законом строк, враховано при цьому ступінь тяжкості вчинених проступків і заподіяну позивачем шкоду, а також обставини, за яких вони вчинені.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, ким саме було застосовано дисциплінарне стягнення та виданий оскаржуваний наказ.

Так, відповідно до розділу IV Положення про державну службу зайнятості, регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами, які підпорядковуються та підзвітні Центральному апарату Служби.

Регіональні центри зайнятості у межах своїх повноважень видають накази організаційно-розпорядчого характеру.

Накази регіональних центрів зайнятості можуть бути скасовані Головою Служби повністю чи в окремій частині у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства.

Регіональний центр зайнятості очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Служби за погодженням з головою Ради міністрів відповідної обласної або міської державної адміністрації.

Директор регіонального центру зайнятості здійснює керівництво діяльністю цього центру та несе персональну відповідальність за діяльність підпорядкованих базових центрів зайнятості, за виконання покладених на них завдань та функцій, ефективну роботу регіонального та базових центрів зайнятості, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділеного у розпорядження регіонального центру зайнятості майна і матеріальних цінностей, виконання наказів та доручень Голови Служби, координацію роботи та здійснення контролю за діяльністю навчальних закладів Служби на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Директор регіонального центру зайнятості у межах свої повноважень вживає заходів заохочення і накладає стягнення на працівників регіонального центру зайнятості та підпорядкованих базових центрів зайнятості (окрім директорів базових центрів зайнятості) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (а.с.27-29).

Відповідно до Положення про Миколаївський обласний центр зайнятості, затвердженого наказом №38 Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 04 березня 2016 року, Миколаївський обласний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості та підпорядковується Центральному апарату Служби та є йому підзвітним.

Відповідно до ч.2 п.12 цього положення директор Центру в межах свої повноважень вживає заходів заохочення і накладає стягнення на працівників Центру та підпорядкованих йому базових центрів зайнятості (окрім директорів базових центрів зайнятості) на території Миколаївської області (а.с.30-31).

Відповідно до Положення про Первомайський міськрайонний центр зайнятості, затвердженого наказом №54 Миколаївського ОЦЗ від 28 березня 2016 року Первомайський МЦЗ - базовий центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості. Базовий центр зайнятості підпорядковується Миколаївському обласному центру зайнятості та є йому підзвітним (а.с.32,33).

Отже, з системно - логічного аналізу викладених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що директор Миколаївського ОЦЗ не мав права видавати наказ щодо накладення стягнення на директора базового центру зайнятості, зокрема на директора Первомайського МРЗЦ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ був виданий з порушенням вимог діючого законодавства, а тому рішення суду у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Миколаївського ОЦЗ за №376-к від 26 серпня 2016 року щодо оголошення догани позивачу.

Щодо вимог ОСОБА_3 про стягнення на його користь компенсації моральної шкоди, розмір якої останній оцінив в сумі 3 000 грн., то вони підлягають частковому задоволенню.

Так, з огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що порушення трудових прав позивача призвело до моральних страждань останнього, що на підставі ст.237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, колегія суддів враховує, що тривалість і обсяг моральних страждань позивача є незначними, суттєво не вплинули на його життєдіяльність, у зв'язку з чим, розмір компенсації моральної шкоди позивачу слід визначити у сумі 200 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог а, саме: 661 грн. 44 коп. (551 грн. 20 коп. + 110 грн. 24 коп.) судового збору понесеного у суді першої інстанції та 727 грн. 58 коп. (606 грн. 32 коп. + 121 грн. 26 коп.) - судового збору сплачено у суді апеляційної інстанції, а всього - 1 389 грн. 02 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Наказ директора Миколаївського обласного центру зайнятості №376-к від 26 серпня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3.» в частині оголошення догани ОСОБА_3 визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 200 (двісті) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко