Ухвала суду № 62889242, 22.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11802/16-ц Провадження № 22-ц/772/3458/2016Головуючий в суді першої інстанції Гуменюк К. П.Категорія Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Теунсервіс» - Гузьо Ігоря Михайловича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2016 року за клопотанням товариства з обмеженою відповідальністю «Теунсервіс» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду , -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ТОВ «Теунсервіс» звернулось до суду із вищезазначеним клопотанням, у якому просило суд надати дозвіл на визнання та виконання на території України рішення Арбітражного суду міста Москви Російської Федерації від 04 грудня 2015 року про стягнення з ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» на користь ТОВ «Теунсервіс» заборгованості в сумі 8 732 160 рублів 00 коп., та витрати по державному миту в сумі 66 661 рублів 00 коп.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2016 року у задоволенні відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Теунсервіс» - Гузьо І.М. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання представник ТОВ «Теунсервіс» - Гузьо І.М. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з тим, що не зможе бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в цей день в іншому процесі в Рівненському міському суді Рівненської області.

Представники ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» - Лещенко С.В., Кургаєв Д.М. у вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутність представника заявника поклалися на розсуд суду, проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили суд її відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст. 303-1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Зважаючи на те, що представник заявника Гузьо І.М. належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду 01.11.2016, а також на вимоги ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про неповажність причин неявки в судове засідання представника заявника та можливість проведення судового розгляду у його відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Порядок визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, у тому числі підстави для відмови у такому виконанні, врегульовано Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (надалі Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 08 січня 1961 року та Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (надалі Київська угода), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року.

Зазначені міжнародні угоди є обов'язковими для України та Російської Федерації.

Відповідно до ст. ІІІ Нью-Йоркської Конвенції кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і звертає їх до виконання у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і звернення до виконання цих рішень, на умовах, викладених в нижчезазначених статтях.

За змістом статті 5 Київської угоди компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу.

Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб.

При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо.

При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави.

Судом встановлено, що рішенням Арбітражного суду міста Москви Російської Федерації від 04 грудня 2015 року та ухвали цього ж суду від 18 січня 2016 року про виправлення описки в справі № А40-205905/14 з ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» (21100, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Некрасова, будинок 87) на користь ТОВ «Теунсервіс» (105196, м. Санкт-Петербург, вул. Таллинская, буд. 7, літ. А, приміщення 5-Н) стягнуто заборгованість в сумі 8 732 160 рублів 00 коп. та витрати по державному миту в сумі 66 661 рублів 00 коп. (а.с. 5, 6).

Як вбачається із вказаного рішення суду, справа була розглянута у відсутність відповідача - ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» у зв'язку із неявкою представника.

Частиною 3 статті 253 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації передбачено, що у випадках, якщо іноземні особи, які беруть участь в справі, що розглядається арбітражним судом в Російській Федерації, знаходяться або проживають поза межами РФ, то такі особи повідомляються про судовий розгляд ухвалою арбітражного суду шляхом направлення доручення в установи юстиції або інший компетентний орган іноземної держави.

Тобто нормами міжнародного права і держави, на території якої відбувався судовий розгляд, передбачено, що належним повідомленням іноземної особи, яка є стороною у справі про час і місце судового засідання, є направлення судових доручень в установи юстиції або інший компетентний орган іноземної держави, а не направлення такого повідомлення безпосередньо на адресу сторони.

Згідно з наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» є юридичною особою, створеною за законодавством України, місцем його знаходження є: м. Вінниця, вул. Некрасова, 87. Дані про наявність у цієї особи філій та представництв на території Російської Федерації відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи всі процесуальні документи та судові повістки направлялись Арбітражним судом міста Москви Російської Федерації безпосередньо відповідачу ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» за його юридичною адресою (а.с. 13-18).

Згідно із частиною 1 статті 396 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею V (п. b) Нью-Йоркської Конвенції, у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати своє пояснення.

Аналогічна норма закріплена у статті 9 Київської угоди про Порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відповідно до якої підставою для відмови є наявність доказів про те, що інша сторона не була повідомлена про процес.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов правильного висновку, про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання та виконання рішення Арбітражного суду міста Москви від 04 грудня 2015 року, оскільки ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар», не було повідомлено про розгляд справи у порядку, встановленому статтею 253 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання Арбітражного суду м. Москви від 11 червня 2015 року про доручення господарському суду Вінницької області вручити повідомлення ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» про час та місце судового засідання не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що обов'язок доказування покладається виключно на сторони процесу.

Представник заявника доказів повідомлення ТОВ «Вінницький завод пакувальних виробів «Вінтар» у встановленому порядку до суду першої інстанції не надавав, а копія супровідного листа Арбітражного суду м. Москви сама по собі не є доказом належного повідомлення сторони.

По справі встановлено також, що представник заявника в суді першої інстанції не заявляв клопотання про витребування з господарського суду Вінницької області доказу про виконання судового доручення з обґрунтуванням наявності перешкод самостійно отримати такі докази.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки представником заявника не доведено, що існували поважні причини неподання доказу про виконання судового доручення до суду першої інстанції, відповідних клопотань в першій інстанції про витребування такого доказу заявлено не було, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права дослідив наявні у справі докази, клопотання представника заявника Гузьо І.М. про витребування такого доказу апеляційним судом не підлягає до задоволення.

Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Теунсервіс» - Гузьо Ігоря Михайловича відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом: