Ухвала суду № 62887042, 22.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/784/16-к Головуючий у І інстанції Галич Ю. М.Провадження № 11-кп/780/1396/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 22.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Гриненка О.І.,

суддів Миколюка О.В., Семенцова Ю.В.,

за участю:

прокурора Ляшенка Р.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

секретаря судових засідань ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2015 року за № 12015110280000177, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ОСОБА_5 Республіка Крим, м. Сімферополь, вул.Б. Хохлова, буд. 60,

- визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ставищенського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, з покладенням на неї обов'язку, передбаченого п.2 ч.1 ст.76 КК України.

Цим же вироком стягнуто: з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 150000 (сто пятдесят тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_2 на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» - 24 520 (двадцять чотири тисячі пятсот двадцять) гривень витрат на лікування потерпілого; з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - 49 937 (сорок девять тисяч девятсот тридцять сім) гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди; з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_3 10 398 (десять тисяч триста девяносто вісім) гривень 01 копійку в якості відшкодування матеріальної шкоди та 729 (сімсот двадцять девять) гривень 90 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.

14 липня 2015 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем Mazda-3, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в межах 137-138 км автодороги М-05 Київ-Одеса, в напрямку м. Києва, підїжджаючи до місця, де здійснювалися дорожні роботи, не звернула увагу на встановлені попереду дорожні знаки: - 1.37 «Дорожні роботи», який попереджав про початок ділянки дороги, на якій виконувались дорожні роботи; - 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», згідно із яким заборонявся рух зі швидкістю, що перевищує 70 км/год; - 4.8 «Обїзд перешкоди з лівого боку», та всупереч вимогам п. 1.3, п.2.3 (б) та п.12.1 Правил дорожнього руху України, проявила неуважність, не стежила за дорожньою обстановкою та її змінами, під час руху не обрала безпечну швидкість, за якої мала б змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, продовжила рух не зменшуючи швидкість, внаслідок чого, не впоравшись із керуванням автомобілем, виїхала на узбіччя автодороги Київ-Одеса, де допустила зіткнення із задньою частиною автомобіля ГАЗ-33023, державний номер 09-690 КМ, який належить ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та який стояв на узбіччі. В результаті зіткнення автомобіль ГАЗ-33023 став рухатися юзом і боковою частиною вдарив працівника «Білоцерківського ДЕУ» - ОСОБА_3, який виконував дорожні роботи. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які згідно із висновком експерта № 57 Д від 30 травня 2016 року відносяться до категорії тяжких, які поєднані з тривалим розладом здоровя та стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину -33% (45%).

Згідно із висновком експерта № 5-02/507 від 03 листопада 2015 року, водій автомобіля Mazda-3, державний номер НОМЕР_1 мала технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем НОМЕР_2, шляхом виконання нею вимог пунктів 10.1 та 1.10 Правил дорожнього руху України. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 1.3, 1.5, 1.10, 2.3, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України та невиконання нею вимог дорожніх знаків, зазначених у п.п. 3.29 та 4.8, п. 33 зазначених Правил. Вказані порушення Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному звязку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, які настали, а саме заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини провадження та кваліфікацію дій, просить вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року, ухвалений відносно неї змінити в частині розміру коштів, що підлягає стягненню з неї в якості відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції рішення про стягнення з неї в якості відшкодування потерпілому заподіяної моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень взагалі не вмотивоване, а сума, визначена до відшкодування, є явно завищеною. Крім того, на думку апелянта, потерпілим ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надано достатніх доказів на підтвердження стягнення з неї саме такої суми в якості відшкодування моральної шкоди, а відтак підстав для задоволення позовних вимог потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди у таких розмірах у суду першої інстанції не було. Обвинувачена ОСОБА_2 просить в своїй апеляційній скарзі визначити розмір в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_3 - в сумі 50000 гривень.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти поданої апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи потерпілого та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними у справі доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду і учасниками судового провадження не оспорюються.

Разом з тим, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо неналежного обґрунтування та вмотивованості оскаржуваного вироку суду в частині розміру коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди на його користь у розмірі 299 270 гривень. Обґрунтовуючи суму позову, потерпілий посилається на те, що отримані ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини обвинуваченої, тілесні ушкодження, потягли за собою оперативні втручання, тривалі періоди лікування, що супроводжувалось сильними фізичними та душевними стражданнями, які він зазнав у звязку з вираженим больовим синдромом та страхом за своє здоровя, трудове і сімейне життя. Процес одужання болісний, тривалий та досі не закінчений. Крім того, потерпілий зазначає, що спричинення йому тілесних ушкоджень призвело до порушення його звичайного укладу життя, незручностей у побуті та обслуговуванні себе, обмеженості руху, втрати душевної рівноваги, спокою, здорового сну і додаткових навантажень, а також погіршеня професійних можливостей, що ставить під загрозу подальшу можливість праці.

Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 на його користь 150000 гривень моральної шкоди, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 370, 374 КПК України, будь-яких мотивів прийняття такого рішення в оскаржуваному вироку не навів, пославшись лише на норми матеріального цивільного права, що регулюють відшкодування майнової шкоди, в тому числі завданої і джерелом підвищеної небезпеки, не надавши при цьому оцінки тим письмовим доказам, які досліджувалися в ході судового розгляду, які стосуються цивільного позову потерпілого, що призвело, на думку колегії суддів, до стягнення явно завищеного розміру моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_3 в результаті отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини обвинуваченої ОСОБА_2, а також із засад розумності, виваженості та справедливості. Зокрема, колегія суддів враховує тривалість лікування потерпілого та кількість оперативних втручань для усунення негативних наслідків для його здоровя, що призвело до вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, а також погіршення його професійних можливостей (втрата працездатності не менш ніж на одну третину), що підтверджується висновком МСЕК від 06 квітня 2016 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвалений відносно ОСОБА_2 вирок суду необхідно змінити на підставі п.3 ч.1 ст.408 КПК України, та зменшити суму, яка підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди до 120000 гривень, що, на думку колегії суддів, буде справедливим та достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 06 вересня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_2 - змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 120000 (сто двадцять тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Судді:

_____ _______ ______

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7