Ухвала суду № 62886991, 17.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/656/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/5185/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 38 17.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування, -

встановила:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 17 червня 2014 року ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після померлої 17 червня 2014 року ОСОБА_6.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 980 грн. 00 коп. сплачений ними при зверненні до суду судовий збір.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 14.12.2004 року ОСОБА_6 було складено заповіт, відповідно до якого все її майно, в тому числі належну їй 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на випадок смерті заповіла в рівних частинах позивачам ОСОБА_7 і ОСОБА_4 (а.с. 20).

17.06.2014 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 311940, виданого 19.06.2014 року (а.с. 19).

04.06.2015 року рішенням Обухівського районного суду Київської області було визначено ОСОБА_4, ОСОБА_5 додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 17.06.2014 року (а.с. 21).

21.07.2015 року позивач ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, що підтверджується заявою про прийняття спадщини, посвідченою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 9681 (а.с. 23).

23.07.2015 року позивач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, що підтверджується заявою про прийняття спадщини, посвідченою приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1054 (а.с. 22).

21.10.2015 року завідувач Української міської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 листом № 1087/02-14, відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у звязку з відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, власником частини якої була померла ОСОБА_6

Згідно архівної довідки № 63 від 02.02.2016 року виданої директором КП КОР «Західне БТІ» ОСОБА_11, станом на 29.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на житло виданого 04.04.1997 року на підставі розпорядження Трипільської ТЕС № 1663 від 02.04.1997 року (а.с. 27).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Спадкоємцями згідно ст. 1222 ЦК України за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, таким є позивач по справі, у звязку з чим суд вважає, що позивачі є належними особами та спадкоємцями за заповітом і за законом і їх звернення до суду є правомірним.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти; не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, а як вбачається з матеріалів справи позивачі вчасно звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто прийняли спадщину, що не спростовується відповідачем у справі.

Згідно ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а тому суд вважає, що позивачі, набувши право на спадкове майно, набули його правомірно, так як це відповідає законодавству України і на час розгляду справи відсутнє будь-яке рішення суду, що вказує на незаконність набуття позивачами права власності, а тому суд для захисту прав позивачів вважає за необхідне визнати власниками частини майна в порядку спадкування.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

ОСОБА_12