Постанова № 62885930, 22.11.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа № 902/354/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Соколовській О.В.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1 (представник, довіреність від 06.10.2016 р.);

боржника ПАТ "Стрижавський кар'єр" - Шитов О.С., директор;

арбітражний керуючий - Болховітін В.М. (посвідчення № 1404 від 23.07.2013 р.);

кредитор - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_5 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 р. у справі № 902/354/16 (суддя Міліціанов Р.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

до Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 р. у справі №902/354/16 заяву фізичної особи ОСОБА_5, за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 р. про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додатковими поясненнями №б/н від 18.10.2016 р. задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область із сумою вимог 37 748, 99 грн., в тому рахунку: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки - 4281,91 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. - 33 467,00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітіну В.М. здійснити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, кредитор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій просить cкасувати оскаржувану ухвалу в частині віднесення вимоги ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 в сумі 33 467,00 грн. до шостої черги задоволення вимог кредиторів та прийняти нове рішення в цій частині, яким віднести вимогу щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2016 по 11.08.2016 в сумі 33 467,00 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів. Також просить змінити в пункті 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали слово "частково" словами "в повному обсязі".

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом першої інстанції в частині віднесення вимоги про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку до шостої черги задоволення вимог кредиторів порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що надана судом першої інстанцїі оцінка правової природи середнього заробітку суперечить ст. 43 Конституції України, ст. 21 Кодексу законів про працю України та главі VII "Оплата праці" Кодексу законів про працю України, а також ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що поки не настали факти, передбачені ст. ст. 36, 47, 116 Кодексу законів про працю України, працівник має право отримувати, а роботодавець зобов'язаний виплачувати йому середній заробіток. Висновок суду першої інстанції, що вимоги кредиторів щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, суперечить чинному законодавсту та порушує конституційне право на своєчасну оплату праці.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник заперечує її доводи, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Болховітін В.М. заперечує її доводи, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство відзивів на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду арбітражний керуючий Болховітін В.М. заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник боржника заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство не забезпечили явку представників у судове засідання. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Оскільки явка учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не визнавалась обов'язковою, додаткові докази судом не витребовувалися, враховуючи встановлений ГПК України строк розгляду апеляційних скарг на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.08.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів до 05 грудня 2016 року, призначено розпорядником майна Болховітіна В.М., з покладенням на останнього всіх прав та обов'язків, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, 16.08.2016 р. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи №902/354/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

14.09.2016 року на адресу суду від фізичної особи ОСОБА_5 надійшла заява за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі №902/354/16.

В оґрунтуваннях свої вимог ОСОБА_5 плосилається на те, що на підставі наказу №311-к від 20.01.2016 року заявника звільнено з посади кочегара-випалювальника ПрАТ "Стрижавський кар'єр" за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 82, т.4/. Разом з тим, заявник зауважує про те, що на день його звільнення ПрАТ "Стрижавський кар'єр" не було здійснено остаточного розрахунку, а тому просить визнати його кредитором із сумою вимог 37 748,99 грн, в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки в розмірі 4281,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. в розмірі 33 467,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 р. у справі №902/354/16 заяву фізичної особи ОСОБА_5, за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 р. про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додатковими поясненнями №б/н від 18.10.2016 р. задоволено частково. Визнано ОСОБА_5 конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область із сумою вимог 37 748, 99 грн., в тому рахунку: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки - 4281,91 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. - 33 467,00 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. Арбітражному керуючому (розпоряднику майна ПрАТ "Стрижавський кар'єр") Болховітіну В.М. здійснити заходи, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 7 статті 43 Конституції України передабчено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Як вбачається із матеріалів справи, заявник працював у боржника на посаді кочегара-випалювальника, що підтверджується копіями трудової книжки заявника, розрахункових листків за грудень 2015р., січень 2016 р., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7) /а. с. 82, 83, 84, т.4/

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З 20.01.2016 р. ОСОБА_5 наказом №311-к від 20.01.2016 року звільнено з посади кочегара-випалювальника ПрАТ "Стрижавський кар'єр" за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Докази проведеня розрахунків боржника із заявником в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, в порушення вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України, ПрАТ "Стрижавський кар'єр" в день звільнення не виплатив ОСОБА_5 заробітну плату в розмірі 4063,88 грн., що підтверджується копіями розрахункових листків за грудень 2015 року, за яким нараховано 763,22 грн., та за січень 2016 року, за яким нараховано 3300,66 грн., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 4063,88 грн. заробітної плати за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р., колегія суддів дійшла висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, а тому вимога щодо стягнення 4063,88 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, ПрАТ «Стрижавський кар'єр» не виконав вимоги ст. 116 Кодексу законів про працю України і при звільненні ОСОБА_5 не провів з останнім розрахунок та не виплатив компенсацію заявнику за невикористану відпустку у розмірі 218,06 грн, що підтверджується копією розрахункового листка за січень 2016 року, за яким нараховано 218,06 грн., довідкою з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7), а тому колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_5 до ПрАТ «Стрижавський кар'єр» щодо грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 218,06 грн є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п.п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

На підставі викладеного колегія суддів, прийшла до висновку, що розрахунок середнього заробітку заявника за весь час затримки за період з 21.01.2016 року до 11.08.2016 р., що становить 140 днів в розмірі 33 467,00 грн (239,05Х140), є підставним та обґрунтовним.

Вищевказане підтверджується рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.10.2016 р. у справі № 128/2658/16-ц за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПрАТ "Стрижавський кар'єр" про стягнення заборгованості по заробітній платі, що набрало законної сили 17.10.2016 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. в розмірі 33 467,00 грн. до шостої черги задоволення вимог кредиторів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Черговість задоволення вимог кредиторів установлена частиною першою статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; витрати на оплату судового збору.

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власниками або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа організація повинні виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За структурою стаття 117 Кодексу законів про працю України, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу.

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні за своєю правовою природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.

Така ж правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 р. у справі № 6-139цс12, який у вказаній постанові дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці

Враховуючи вищевикладене, грошові вимоги в сумі 33 467,00 грн. компенсації за несвоєчасну виплату по заробітній платі за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. підлягають задоволенню у першу чергу згідно ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, доводи кредитора ОСОБА_5, викладені у апеляційній скарзі, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин наявні підстави, визначені ст. 104 ГПК України, для зміни ухвали місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_5 задоволити повністю.

2.Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 р. у справі № 902/354/16 змінити:

Викласти п.1 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:

"Заяву фізичної особи ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1), за вх. № 06-54/143/16 від 14.09.2016 року про визнання кредиторських вимог в сумі 37 748 грн. 99 коп. до боржника та включення до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/354/16 з додатковими поясненнями №б/н від 18.10.2016 р. задоволити повністю".

Викласти п.2 резолютивної частини ухвали у наступній редакції:

"Визнати ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) конкурсним кредитором у справі № 902/354/16 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр", код 05518894, 23211, смт. Стрижавка, вул. Київська, 1, Вінницький район, Вінницька область із сумою вимог 37 748, 99 грн., в тому числі: заборгованість по заробітній платі за період з 25.12.2015 р. по 20.01.2016 р. з компенсацією невикористаної відпустки в розмірі 4281,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.01.2016 р. по 11.08.2016 р. в розмірі 33 467,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів".

В решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.10.2016 р. у справі № 902/354/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи №902/354/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Мамченко Ю.А.