Рішення № 62885815, 15.11.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2016 р. Справа № 918/994/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство"

про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах 33 500 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №7385 від 25.08.2016р.).

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №36 від 12.01.2016р.).

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах 33 500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем згідно накладної №35770981 від 12.03.2016р. зі станції Рафалівка Львівської залізниці було відправлено вагон №32264988 із вантажем лісоматеріали фанерні на станцію призначення Клепарів Львівської залізниці вантажоодержувачеві Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Язьм".

Однак, за результатами контрольного зважування по прибутті на станцію призначення, виявлено що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідала даним, вказаним у перевізних документах, що зафіксовано в комерційному акті №062161/2 від 14.03.2016р. Вказані обставини стали підставою для нарахування позивачем господарської санкції у вигляді штрафу в сумі 33 500 грн. та звернення останнього з вказаним позовом до суду з посиланням на статті 908 Цивільного кодексу України, статті 306-315 Господарського кодексу України, а також статті 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Ухвалою суду від 16.09.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 29.09.2016р.

В судовому засіданні 29.09.2016р. оголошувалась перерва до 13.10.2016р.

12.10.2016р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив поти позовних вимог. Вказує, що при завантаженні вагона на станції відправлення маса лісоматеріалів визначалася відправником умовно, а відтак, на підставі пункту 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення має проводитися таким самим способом, як і на станції відправлення.

В судовому засіданні 13.10.2016р. оголошувалась перерва до 04.11.2016р.

В судовому засіданні 04.11.2016р. оголошувалась перерва до 15.11.2016р.

В судовому засіданні 15.11.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві. У свою чергу, представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Володимирецьке лісове господарство" - відправник 12.03.2016р. згідно залізничної накладної №35770981 на вагон №32264988 відправило вантаж лісоматеріалів фанерних зі станції Рафалівка Львівської залізниці на адресу одержувача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Язьм" до станції призначення Клепарів Львівської залізниці (а.с.9).

По прибутті вантажу на станцію призначення Клепарів Львівської залізниці на підставі статті 24 Статуту залізницею проведено контрольне зважування вантажу, за результатами якого встановлено, що маса вантажу у вагоні №32264988 не відповідала даним, вказаним у перевізних документах.

За результатами проведеного зважування складено Комерційний акт АА № 062161/2 від 14.03.2016р. та Акт загальної форми №4337 від 14.03.2016р. (а.с. 8, 66).

У розділі "Д" Комерційного акту АА № 062161/2 від 14.03.2016р. зазначено, що на основі акту загальної форми №4337 від 14.03.2016р. проводилось зважування вагона №32264988 з вантажем лісоматеріали фанерні на 150 тонній тензометричній вагонній вазі станції Клепарів, яка пройшла держповірку 06.11.2015р.. Після зважування встановлено, що по документу значиться вантаж лісоматеріали фанерні, місць 12 штабелів, брутто не вказано, тара 20600, нетто 62000. В дійсності виявлено: вантаж лісоматеріали фанерні, кількість місць без повного вивантаження вантажу із вагона перерахувати неможливо, шапка вагона завантажена в 12 штабелів, брутто 87400, тара з документа 20600, нетто 66800, що більше проти документу на 4800. Вантажопідйомність вагона 66 тонн, тобто вагон завантажений більше вантажопідйомності на 800 кг, що загрожує безпеці руху. Спосіб визначення маси згідно документу, умовно. Вагон прибув в технічно та комерційно справному стані.

Згідно залізничної накладної від 12.03.2016р. №35770981 вартість перевезення по спірному вагону складає 6 700 грн. 00 коп. (графа 34).

Посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача у пятикратному розмірі провізної плати в сумі 33 500 грн. 00 коп. (6 700,00 грн. х 5 = 33 500,00 грн.).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно з Загальними положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України, як зазначено у статті 2 Статуту, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі статті 5 цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів.

Статтею 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Одночасно з цим, відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж, завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то ОСОБА_2 вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також Спосіб визначення маси. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.

За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Отже, вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення, а отже, зважування вантажу на станції призначення у зручний та облаштований для цього спосіб на 150 тонній тензометричній вагонній вазі, не суперечить вказаній нормі.

Крім того, порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.

Так, відповідно до п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу.

При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Однак, враховуючи викладені висновки, Залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" унормовано, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до частини 1 статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. При цьому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Судом встановлено, що залізнична накладна та комерційний акт містять всі необхідні реквізити, складені у відповідності до Правил складання актів та є належними і допустимими доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу.

Оскільки факт невідповідності маси вантажу даним, зазначеним відповідачем у накладній по вагону №32264988, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Залізниці про стягнення штрафу в розмірі 33 500 грн. 00 коп.

На відповідача, відповідно до частин 1 статті 49 ГПК України, покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (34380, Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Антонівка, вул. Партизанська, 23, код ЄДРПОУ 00992757) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ) від імені якого діє Регіональна філія "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 33 500 (тридцять три тисячі пятсот) грн. 00 коп. штрафу та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею 21 листопада 2016р.

Суддя Горплюк А.М.