Рішення № 62885813, 17.11.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 Справа № 917/1432/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 541 657,08 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1-17/121 від 25.01.2016р.

01.11.2016р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та у судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2016р. в порядку ст.77 ГПК України.

17.11.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" 541 657,08 грн. заборгованості, з яких :

- 486 283,91 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 14.01.2016 р. Договору Договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №1-Т-Е, з яких : 465 219,97 грн. основна заборгованість за червня - вересень 2016 р. включно, 19 266,96 грн. пеня за період з 01.06.2016 р. по 05.09.2016 р. та 1 796,98 грн. 3% річних за період з 01.06.2016 р. по 05.09.2016 р.;

- 52 973,92 грн. пені за період з 22.06.2016 р. по 05.09.2016 р. та 2 399,25 грн. 3% річних за період з 04.07.2016 р. по 05.09.2016 р., нараховані за несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 14.01.2016 р. Договором розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №1-Т-Е та присуджена до стягнення згідно рішень Господарського суду Полтавської області від 23.06.2016 р. у справі № 917/572/16 та від 14.09.2016 р. у справі № 917/1105/16.

Позивач надав суду заяву № 1251 від 31.10.2016 р. (вх. № 13446 від 01.11.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 375 212,09 грн. заборгованості, з яких : 302 692,82 грн. основна заборгованість за червня - вересень 2016 р. включно, 66 586,63 грн. пеня за період з 01.06.2016 р. по 28.10.2016 р. та 5 932,97 грн. 3% річних за період з 01.06.2016 р. по 28.10.2016 р.. В обґрунтування підстав подання даної заяви позивач посилався на проведення відповідачем часткової оплати основного боргу (з моменту порушення провадження у даній справі по 28.10.2016 р. включно).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.11.2016 р. у даній справі суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України.

Позивач надав суду заяву № 1324 від 16.11.2016 р. (вх. № 14254 від 17.11.2016 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 104 345,39 грн. заборгованості, з яких : 32 924,54 грн. основна заборгованість за червня - вересень 2016 р. включно, 65 551,69 грн. пеня за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р. та 5 869,16 грн. 3% річних за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р.. В обґрунтування підстав подання даної заяви позивач посилався на проведення відповідачем часткової оплати основного боргу (з моменту порушення провадження у даній справі по 15.11.5016 р. включно).

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає вищезазначені заяви до розгляду в даному позовному провадженні як такі, що подані відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведених вище заяв про зменшення розміру позовних вимог. При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач надав суду клопотання вх. № 14270 від 17.11.2016 р. про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень № 77742385 та № 77742387, згідно яких ним 16.11.2016 р. частково сплачено основний борг, який є предметом спору у даній справі, в сумі 15 712,91 грн..

Представник позивача у судовому засіданні усно підтвердив проведення відповідачем вищезазначеної часткової сплати основного боргу.

Суд приймає дане клопотання.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог (з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про зменшення розміру позовних вимог) за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Відповідач надав суду відзив на позов № 1-17/2153 від 19.10.2016 р. (вх. № 12945 від 21.10.2016 р.) в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Крім того, відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Суд задовольнив клопотання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені частково за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз (позивачем) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (відповідачем) був укладений Типовий договір розподілу природного газу (далі Договір).

Даний договір був укладений шляхом публічної оферти позивача про приєднання до Типового договору розподілу природного газу та підписання відповідачем заяви-приєднання №1-Т-Е від 14.01.2016 року до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), (а.с.7).

Згідно умов Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- позивач (оператор ГРМ) зобовязується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач (відповідач) зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором (п. 2.1 Договору);

- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором (п. 3.1 Договору);

- за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу (п. 3.2 Договору);

- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.3 Договору);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.4 Договору);

- у разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 Договору);

- надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим. Має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільчих систем (п. 6.6 Договору).

В Додатку № 3 до Договору сторони визначили договірні (планові) обсяги розподілу природного газу ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" на 2016 рік.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу впродовж січня 2016 травня 2016 р. природний газ на загальну суму 4 939 428,87 грн..

Відповідач свої зобовязання щодо проведення своєчасних оплат за отримані послуги виконував несвоєчасно, в звязку з чим позивач звертався до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення та про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача основної заборгованості з 22.01.2016 р. по 21.06.2016 р. у розмірі 556 268,96 грн.; 393 242,47 грн. пені за період з 02.02.2016 р. по 21.06.2016 р.; 3% річних у розмірі 27 353,26 грн. за період з 02.02.2016 р. по 21.06.2016 р..

Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/572/16 від 23.06.2016 р. позов було задоволено частково, стягнуто з ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" 556 268 грн. 96 коп. основного боргу; 157 296 грн. 99 коп. пені за період з 02.02.2016 року по 21.06.2016 р.; 27 353,26 грн. 3% річних за період з 02.02.2016 року по 21.06.2016 р. та 14 652,97 грн. судового збору. В частині стягнення 235 945,48 грн. пені у позові відмовлено (а.с.14-18).

Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/572/16 від 23.06.2016 р. було встановлено факт надання позивачем відповідачу послуг з розподілу природного газу у період з січня по травень 2016 р. та факт прострочення відповідачем оплати цих послуг .

Дане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень.

В зв'язку з тим, що відповідачем стягнута за вищезазначеним судовим рішенням заборгованість сплачувалась не у повному обсязі та несвоєчасно, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 117 272,85 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2016 р. по 31.05.2016р. та 574,00 грн. 3% річних за період з 22.06.2016 р. по 04.07.2016 р. (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.09.2016 р. у справі № 917/1105/16 позов було задоволено у повному обсязі (а.с. 65-66).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд приймає як преюдиційні встановлені вищезазначеним судовим рішенням факти щодо дати виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого ним товару, а також розміру та строків прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань.

За даними позивача відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати присудженої до стягнення вказаними рішеннями суду вартості отриманого ним від позивача природного газу.

В подальшому, на виконання умов Договору у період з червня 2016 р. по вересень 2016 р. позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на суму 465 219,97 грн., а відповідач прийняв зазначені послуги для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по розподілу природного газу відповідачу та факт отримання останнім послуг підтверджується наявними у справі копіями належним чином оформлених актів надання послуг розподілу природного газу (а.с. 9-11).

В дотримання умов Договору, позивач направив відповідачу рахунки на оплату вартості спожитих послуг з розподілу природного газу за червень-вересень 2016 р., а саме : № 366 від 24.05.2016 р., № 376 від 21.06.2016 р., №392 від 21.07.2016 р., №415 від 22.08.2016 р. (а.с.19-22).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманих ним за період з червня - вересень 2016 р. послуг, заборгованість останнього складала 32 924,54 грн..

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом (урахуванням прийнятих судом до розгляду в даному провадженні заяв про зменшення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 104 345,39 грн. заборгованості, з яких : 32 924,54 грн. основна заборгованість за червня - вересень 2016 р. включно, 65 551,69 грн. пеня за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р. та 5 869,16 грн. 3% річних за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р.. В обґрунтування підстав подання даної заяви позивач посилався на проведення відповідачем часткової оплати основного боргу (з моменту порушення провадження у даній справі по 15.11.5016 р. включно).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість відповідача станом на 15.11.2016 р. складала 32 924,54 грн..

Проте, під час розгляду даної справи, а саме : 16.11.2016 р., відповідачем сплачено 15 712,91 грн. за отримані послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 77742385 та № 77742387, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 15 712,91 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 17 211,63 грн. основного боргу(з урахуванням останніх проплат 16.11.2016р.) підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення 15 712,91 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У розділі 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановами від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012 р. № 37/64, що є обовязковими для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 11128 ГПК України, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 5 869,16 грн. за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р. (з урахуванням моменту виникнення зобовязань щодо оплати отриманння помлуг з розподілу природного газу за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 65 551,69 грн. пені за період з 01.06.2016 р. по 16.11.2016 р. (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення відповідач надав суду про клопотання № 1-17/2247 від 31.10.2016 р. (вх. № 13445 від 01.11.2016 р.) про зменшення розміру стягуваної пені на 90% в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України.

Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про наступне :

Джерелом розрахунків з позивачем за послуги з розподілу природного газу є отримання відповідачем коштів від споживачів теплової енергії та субвенції з Державного бюджету України на погашення вартості наданих відповідачем пільг і субсидій, на які мають право споживачі.

Заборгованість, стягнення якої є предметом спору по даній справі, виникла в результаті несплати в повному обсязі населенням за отримані послуги з постачання тепла та гарячої води постачальнику цих послуг - відповідачу.

Згідно пункту 6.4. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка позивача.

Тоді як, відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, плата населенням за спожиті послуги з теплопостачання вноситься по факту споживання, у наступному за розрахунковим місяці (до 20-го числа).

Таким чином, відповідач отримує плату від населення за спожиту, наприклад, у червні 2016 року теплову енергію в кращому випадку лише у третій декаді липня 2016 року (за умови 100% розрахунків), тоді як відповідачу необхідно розрахуватися з позивачем за послуги з розподілу природного газу, які будуть надані в червні 2016 року, до 01 червня 2016 року.

Станом на 01.10.2016 року загальна заборгованість Держави перед ОКВПТГ "Лубнитеплоенерго" за надані пільги та нараховані субсидії за послуги з теплопостачання населенню складає 2 580 290,09 грн., про що свідчить відповідний акт звірки.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідачем ведеться значна претензійно-позовна робота зі споживачами щодо стягнення дебіторської заборгованості. Так, на примусовому виконанні у ВДВС Лубенського МРУЮ станом на 01.09.2016 перебуває 3 255 виконавчих документів (виконавчі листи та судові накази) на суму 7 239 415 грн. про стягнення з фізичних осіб (населення) на користь відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, про що свідчить лист Лубенської ДВС.

Суд приймає, також, до уваги, ступінь виконання боржником зобовязань за договором, а саме той факт, що незважаючи на збиткову діяльність, відповідачем станом на 16.11.2016 р. включно сплачено, в рахунок виконання зобовязань за Договором, - 448 008,34 грн., що являється 96,3% вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу в червні-вересні 2016 р..

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, статус відповідача, який забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Лубни, використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, а також ступінь виконання боржником зобовязань за договором, причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, враховуючи вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що слід задовольнити заяву відповідача про зменшення розміру пені частково та зменшити пеню на 30 %.

Таким чином, суд задовольняє позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 45 886,09 грн., в частині стягнення 19 665,60 грн. пені у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене та приписи ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з позовом покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, 17, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05541083) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 05524713) : 17 211,63 грн. основного боргу; 45 886,09 грн. пені; 5 869,16 грн. 3% річних; 1 565,18 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15 712,91 грн. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21.11.2016 р.

Суддя О.С.Мацко