Рішення № 62885732, 14.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа № 911/3010/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ресурсозбережання

про стягнення 66214,12грн

Суддя С.І.Чонгова

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №14-102 від 18.04.2014);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.10.2015).

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі Національна акціонерна компанія Нафтогаз України) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ресурсозбережання (далі ТОВ Ресурсозбережання) про стягнення 66214,12грн у т.ч.:

-53 065,51грн пеня за період з 15.02.2014 по 17.07.2015;

-9 541,15грн збитки від інфляції;

-3 607,36грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №2072/15-ТЕ-17 від 26.11.2014, в частині оплати за поставлений природний газ у липень - грудень 2015 року у встановлений договором строк.

Відповідач у справі ТОВ Ресурсозбережання у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог частково заперечує та зазначає, що за його розрахунком розмір інфляційних втрат становить 1 310,76грн, 3% річних 615,89грн та 9 264,98грн, всього 11 191,63грн. Також відповідачем подано клопотання про припинення провадження у даній справі у звязку з тим, що ним сплачено 23.09.2016 вказану суму заборгованості відповідно до платіжного доручення №409 від 23.09.2016.

У судовому засіданні 10.10.2016 оголошено перерву до 14.11.2016.

Дослідивши матеріали справи та докази подані учасниками процесу та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2014 між сторонами у справі - Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ТОВ Ресурсозбережання укладено договір № 2072/15-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (а.с.9-14, далі договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, позивач (продавець) взяв на себе зобовязання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець - зобовязується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ у обсязі до 3530,0 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п. 5.2, становить 1309,20грн з ПДВ.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обовязковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 5.5 договору, загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору (а.с.15-19).

Так відповідно до додаткової угоди №1 від 20.03.2014 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.04.2015 становить з ПДВ 2994,30грн.

Додатковою угодою №2 від 20.07.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 20.03.2015 становить з ПДВ 2994,30грн.

Додатковою угодою №3 від 01.10.2014, відповідно до якої п. 6.3 договору, викладено в наступній редакції: за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості; кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Додатковою угодою №4 від 15.10.2015, сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.10.2015 становить з ПДВ 2994,30грн.

Додатковою угодою №5 від 25.11.2015, сторонами зміненено банківські реквізити покупця

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5 259 993,65грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.20-31).

Станом на 15.01.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ переданий у 2015 році, що не заперечується сторонами у справі.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 договору оплати за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Проте, судом також встановлено, що 18.12.2015 між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та сторонами у справі було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 517/375-в, відповідно до якого предметом вищевказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що відповідач у даній справі перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії Нафтогаз України кошти в сумі 800 324,99грн, у тому числі податок на додану вартість 133 387,50грн, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 27.12.2012 № 2072/15-ТЕ-17 за 2015 рік.

За змістом п.п. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п. 17 договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають, одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Тобто, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Відповідачем у даній справі ТОВ Ресурсозбереження у строки, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, розрахувалося з Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2015 № 1 на суму 500 324,99грн, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Так, позивачем заявлено пеню окремо по кожному акту за період 6 місяців, що не суперечить законодавству України, проте, суд зауважує, що розрахунок пені позивачем здійснено невірно, оскільки до періодів розрахунку включені дати фактичної оплати (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14), а також дата укладення договору про організацію взаєморозрахунків, яким порядок та строки оплати за газ було змінено.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Позивачем розраховано 3% річних та втрат від інфляції. окремо по кожному акту з моменту прострочення і до моменту оплати, або до 18.12.2015 (тобто до моменту укладення договору №517/375-в про організацію взаєморозрахунків від 18.12.2015)

За таких обставин, судом встановлено, що заявлені до стягнення у даній справі справі пеня, інфляційні втрати та проценти річних позивачем розраховані на прострочену заборгованість по розрахункам за природний газ за період до укладення договору №517/375-в про організацію взаєморозрахунків від 18.12.2015, та виконання вказаного договору.

Пунктом 16 статті 14 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік (зі змінами) була передбачена компенсація витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, за рахунок джерел, передбачених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону, зокрема за рахунок надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктами 2, 3 вищевказаного Порядку передбачено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.

Предметом укладеного 18.12.2015 договору №517/375-в про організацію взаєморозрахунків, є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, і яка виникла у звязку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375.

Та як вже зазначалось вище, за змістом п.п. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п. 17 договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають, одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Таким чином, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу, і укладення вказаного договору не передбачало будь-яких інших розрахунків за природний газ, окрім тих, що обумовлені сторонами у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету, в силу вимог чинного законодавства, є диспозитивним правом його учасників.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 23.09.2015 у справі №917/2519/14, від 07.10.2015 у справах №924/1236/14, №924/406/14, від 11.11.2015 у справі №927/1733/14 та від 10.02.2016 р. у справі № 902/1652/13.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача вищезазначених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продаж природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ в 2015 році за вищезазначеним договором купівлі-продажу з врахуванням укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу, укладеного між сторонами у справі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 22.11.2016.

Суддя С.І. Чонгова